Вогонь і кров - Ернст Юнгер
Поки ми разом із медиками їмо тут за власні кошти. У казармах нас годують сніданком; обідаємо ми в сержантській їдальні, а неділями — в офіцерській, за що маємо платити щомісяця. Вечеряти можна в їдальні для рядових, годують там досить непогано. Ця їдальня розміщується в досить великій казармі для рядових і юнкерів. Заходити можна тільки в білих рукавичках, так що дуже прошу надіслати їх і форму якнайшвидше.
Ми живемо тут разом із гвардійцями та кавалеристами, з яких чимало вихідців з відомих родів. Нашою ротою командує схожий на такого собі феодала баварський полковник, який сьогодні дуже детально розповідав нам про дисципліну. Зокрема про те, що штандарт-юнкеру не можна проходити через табір зі шматком хліба в руці, те саме стосується й медиків. Також в анкеті було йшлося про внесок, який платять у Дьоберітці. Максимальна сума — 110 марок. Я написав: 100. Але не впевнений, що таке їх влаштує. Хоча в анкеті сусіда я прочитав: 90 марок.
Служба обіцяє бути суворою. Надішліть, будь ласка, рушник, а ще сорочку, носовички й портупею. Якби тільки я взяв із собою кишенькові гроші! Саме зараз я йтиму обідати. Сьогодні на обід суп, нарізка зі свинини, овочі та компот.
Як справи в Рейбурзі? Передавайте, будь ласка, привіт усім.
Найкращі вітання
від Вашого Ернста
Адреса: штандарт-юнкер Е. Юнґер; вишкільний центр Дьоберітц під Берліном. Курси для сержантів та кандидатів; 5 рота, 4 казарма
30.VI.15
Любі батьки!
Що нового в Рейбурзі? Учора нас запитували, хто вже був на передовій і не отримав чин єфрейтора. Тож на початку наступного тижня має відбутися це підвищення. Ми завершимо курси, швидше за все, як сержанти, а потім у полку нас буде підвищено до старшин і тоді ми повернемося на передову. Загалом, тут досить непогано, єдине, що мене непокоїть, це те, що аж до сьогодні я отримую мої речі доволі нерегулярно. За 14 днів у неділю я, ймовірно, отримаю вихідний та поїду в Берлін подивитися на виставку з акваріумом.
За обідом ми п’ємо тут пиво, лише в офіцерській їдальні по неділях — вино. Плата за їжу — 1,50 в день.
Наша їдальня, де я зараз пишу цей лист, обставлена доволі затишно. Сподіваюся, моє перше підвищення відбудеться десь за два тижні, так що нарешті закон підлоти буде порушено.
Тут також є багато полонених, із якими, на жаль, не дозволяється розмовляти.
Як довго йде до Вас пошта?
Найкращі вітання
від Вашого Ернста
5.VII.15
Любі батьки!
Як у Вас справи? Дякую за обидві посилки та 50 марок. Ще не завадив би тут бінокль, тому що скоро мені доведеться вести взвод у бій, так що мати хорошу оптику просто необхідно. Ще буду дуже вдячний за банку варення. Але цього разу, якщо можна, вже інший сорт. Погода тут дуже спекотна, чергування тривають довго, але це дрібниці. Вчора, в неділю, у мене був вихідний, і я прогулявся прекрасним Бранденбургом до району Фінкенкруг, випив там кави й повечеряв із крюшоном. Бути на самоті наче й непогано, але все одно мені доводилося постійно протискатися крізь натовпи берлінців. До речі, той, хто вигадав приказку «Із громами й блискавицями // Зробив Бог пустку з Дьоберітца», навряд чи любив природу. Бо мені наші бранденбурзькі сосни, пісок, вереск та озерний пейзаж здаються неймовірними. Мене тішить те, що наступну неділю я проведу в Берліні, хоча я збираюся майже весь день дивитися на акваріум. Напишіть мені, якими вулицями там краще прогулятися, де можна пообідати та випити кави. У Вас немає нової мапи міста? Де знаходиться цей акваріум? Дивізійний священик попереджав нас єлейними словами про берлінський Молох, тому до дев’ятої ми мусимо повертатися назад у Дьоберітц. Ті, хто служать зі мною, здебільшого молодші за мене, здебільшого це офіцерські синки із товстими пиками, при грошах і без жодних знань; деякі з них уже завалили іспит на чин фенріха. Тих, у кого є вища освіта, теж небагато, іспити на чин фенріха зараз може скласти кожен розумний випускник середньої школи. Все одно тут процвітає панібратство. До того ж товариськість цих людей проявляється тільки в посиденьках у їдальні, пиятиках та набиванні шлунку, тому я мало з ким тут зійшовся. Коли я сиджу біля них, то намагаюся розмовляти ще в десять разів фамільярніше, ніж найпихатіші з-поміж них, що просто виводить із себе цих дурнів з кадетських училищ, які все ніяк не вгамуються.
Загалом, військова служба починає мені подобатися, і я вже став розуміти, яким шибайголовою треба бути, щоб вести свою сотню на смерть. Адже тоді солдати знають, що їх веде справжній вояка, який має право командувати.
Зараз тут знову починається якесь шпигунство, тому я поводжуся досить обережно, щоб мені не створили проблем. Також, якщо це можливо, Ви могли б написати до місцевої комендатури — я вже заповнив знов анкету й надіслав її туди[27]. Знову це перетворюється на якусь катастрофу для добровольців, бо я вже уявляв себе великим полководцем, і я з радістю сам би всьому навчився, замість того, щоб сотні разів проходити різні курси. Тож я сподіваюся, що якнайшвидше прийде наказ, а поки, оскільки вже сутеніє, збираюся в їдальню, бо голодний як вовк.
Привіт Вам
від Вашого Ернста
До щасливої зустрічі знову,
завжди Ваш, не забувайте!
12.VII.15
Любі батьки!
Дякую за бінокль, варення, мапу Берліна та документи, які я отримав. Зараз у нас новий командир роти, який одразу збільшив чергування на 2 години в день. Вчора я був у Берліні. Спочатку я був справді розчарований, я подумав, що Ганновер набагато гарніший. І навіть липи та Бранденбурзькі ворота мені не здалися чимось незабутнім. Новий Акваріум знаходиться не на Унтер-ден-Лінден, а в зоопарку. Там мені справді сподобалося; біля зоопарку я і пообідав. Потім я попрямував до Природничого музею на Інваліденштрассе, який, на жаль, якраз був зачинений, тому я відвідаю його наступної неділі. Зате поруч був відкритий Геологічний музей, де також було дуже цікаво. Потім я випив кави в кафе (…) [нерозбірливо; закінчується на -кау]. Вийшовши звідти, я віддався на волю людському потоку,
