Вогонь і кров - Ернст Юнгер
Як Ваші справи? Будь ласка, напишіть мені найближчим часом. Що мені потрібно передусім, я вже написав: ніж, тютюн, цигарки, цукерки, шоколад, шкарпетки, сорочка, сало та якесь м’ясо або сало в банках.
У поспіху,
Ернст
Любі батьки![19]
Дякую за посилку з тютюном і салом, яку Ви надіслали. Чекаю на лист із розповіддю, як там вдома. Зараз життя тут здається мені цілком стерпним, у перші дні я ще не бачив нічого особливого, але тепер усе гаразд. Апетит колишнього легіонера виріс до нових масштабів, тому прошу вас надіслати ще щось до хліба. Сало й бекон ми отримуємо тут досить часто, а ось щось на кшталт ковбаси, якісь солодощі та шоколад дуже добре рятують від нудьги на чергуваннях. Коли ми чергуємо в окопах, то стоїмо там цілу ніч, поспати можна лише 2 години. У такі миті маємо багато часу на роздуми, здебільшого про те, що буде далі, й тоді починаєш справді цінувати переваги затишного життя із ліжком, їжею, книжками і т. д. Коли проминаєш цих непохованих мерців або мусиш стояти на посту біля чиєїсь ноги, яка стирчить із землі (!), починаєш думати про те, коли вже настане мир. Але все одно кожен із нас більше зрадів би бадьорому наступу, ніж нудній позиційній війні в цих норах.
Надішліть мені, будь ласка, декілька брошур видавництва «Реклам» із серії «Ким би мені стати?», наприклад, «Лікар» або «Юрист». Ви зауважили, напевне, що мої погляди знову змінилися. А ще мені дуже бракує тут колекції жуків, без якої мені взагалі важко.
Поблизу нас, здається, були потужні бої, всю ніч ми слухали грім канонад. Зранку ми повернулися на спокійні позиції, де можна було нормально виспатися. Скоро прийде польова кухня, якою я збираюся передати лист, тому мушу закінчити його швидше, ніж насправді хотів би.
З найкращими побажаннями,
надсилає Вам
Ваш Ернст
NB Ваші посилки приносять більше радості, ніж Ви можете уявити вдома. Передавайте усім вітання, Маєру також. Він же ще там?[20]
26.I.15
Любі батьки!
Як у Вас справи? Я вже отримав 7–8 посилок. Тютюн і сало у нас вже є. Бракує завжди ковбаси та солодощів, які тут смакують, немов у раю. У мене тут є товариш, який також отримав багато посилок і з яким ми всім ділимося. Останні дні ми обидва жили в затишній землянці на тилових позиціях. Він отримав із посилкою добру гусячу грудку, яку ми з’їли. Сьогодні ми повернулися на передову, й у нас є ще 3 палки ковбаси, які Ви послали. Ночі зараз дуже холодні, але це все одно краще, ніж дощ, від якого ніде сховатися. Тут бухкає безперервно, біля мене пролітають уламки і німецьких, і французьких гранат, але на це вже не звертаєш увагу. Щотижня через ці уламки один чи двоє з батальйону отримують досадні подряпини. Загалом, наше життя тут доволі стерпне, хоча кожен сподівається на мир. Наші позиції мені здаються неприступними, і так вважає кожен, хто бачив ці міномети, гармати, мортири, кулемети і т. д. Вони могли б нас викурити звідси хіба що мінами, але навряд чи їм вдасться так легко це зробити.
Як справи вдома? Ви вже забивали худобу? Надішліть, будь ласка, якусь вирізку. Ганс Рабе також надіслав мені випічку. Шоколад теж завжди смакує, а ще цукерки або праліни. До речі, як там саджанці шпергелю?
Надсилає Вам цей лист із сердечними вітаннями
Ваш Ернст
29.I.15
Любі батьки!
Як у Вас справи? Ваші посилки приходять тепер часто та дуже мені допомагають. Зараз тут справді холодно, особливо вночі, але все ж таки це краще, ніж кляті дощі.
Якщо хтось хоче зробити ковток кави, треба спершу сховати флягу на грудях під шинеллю. Їжа замерзає просто в мисках. День народження кайзера ми відсвяткували в окопах; о 12-й ночі ми привітали французів 3 потужними залпами і трикратним «ура!». Увечері ми відслужили молебень за 200 метрів від ворога та співали «Хай святиться корона переможця». Ночі тепер уже коротші, хоча 14-годинна вахта в темряві все одно здається нескінченною. Часто доводиться проводити 3 ночі поспіль зовсім без сну або спати найбільше 2 години. Окопна служба, мабуть, найбільше виснажує. Часто ми лежимо на відстані за 80 метрів від ворога, так що добре чути його передні пости. Після чергування стаєш таким нервовим, що можеш накричати на кращого друга через якісь дрібниці.
Я намагаюся завжди триматися в доброму гуморі, а коли стає важко, мені допомагає призвичаїтися досвід Легіону. Перед нічними чергуваннями я завжди готую собі добрий напій з лікеру та цукру. Він чудово допомагає ногам, просто відмінний трунок. Якщо будете надсилати шнапс, надішліть, будь ласка, й цукор також. Декілька днів тому щонайменше 10 чоловік пішли під трибунал і були відправлені до в’язниці на 10 років через те, що спали на посту. Так що це зовсім не легка справа. Бідні хлопці.
Оріон — мій друг, навряд чи знайдеться сузір’я гарніше. Солодощі та дрібні смаколики, наприклад, мед і праліни, тут смакували би просто шикарно.
Зараз я цілком здоровий і в доброму гуморі; тільки от пропалив шинель, так що тепер ходжу у рваній. Прання кожні 10 днів. Вошей тут дуже багато, але в мене немає. Найближчим часом напишу більше.
Найкращі вітання всім
Ернст
6.ІІ.1915
Любі батьки!
По-перше, я тимчасово здихався улюблених окопів. Наша рота тепер займає позиції приблизно за 20 кілометрів від фронту і ми живемо тут, як у казармі. З одного боку я би краще був на передовій, з іншого — тут можна відпочити і, перш за все, сон! Незабаром ми знову повернемося на фронт, і, сподіваюся, у нас знову буде пара яскравих боїв. В один з останніх днів я майже догрався. Я стояв на позиції біля струмка, поза укриттям, і мене помітили.
