Макуха - Дмитро Чобіт

В основі списку БЮТ на дострокових виборах 2007 р. лежав список депутатів, обраних від БЮТ у 2006 p., за винятком 26-ти, які перейшли в Антикризову коаліцію та відмовилися скласти депутатські мандати.

До чільної частини включили всіх депутатів — членів колишньої фракції БЮТ четвертого скликання (2002–2004 pp.), як таких, що добре відомі в Україні. На прохідних місцях значаться і керівники обласних організацій ВО «Батьківщина». Решту місць зайняли люди за своєрідними квотами учасників блоку: ПРП, УСДП та ВО «Батьківщина». Причому квотою ВО «Батьківщина» практично розпоряджалися вожді. У 2006 р. це були Ю. Тимошенко, О. Турчинов і М. Бродський; у 2007 р. М. Бродського пробував замінити Й. Вінський. Кожен вождь мав свою квоту. Звісно, найбільшим був список самої Юлії Володимирівни; про нього згадувалося у ЗМІ неодноразово, але його точна величина невідома; однак, судячи із публікацій, він нараховував не менше 50-ти осіб.

У свій список Ю. Тимошенко включила всіх олігархів — основних донорів блоку; з кожним із них вона домовлялася особисто. На особливому становищі перебував Богдан Губський, для нього була виділена окрема квота у вигляді 10-ти номерів у списку. І навіть коли кандидатура, подана Б. Губським, викликала якісь серйозні застереження, її все одно не чіпали. Яскравим прикладом є ситуація із Володимиром Зубиком — давнім бізнес-партнером Б. Губського. «Ми з Томенком хотіли його вилучити із списку, тому що Луценко (тодішній міністр внутрішніх справ. — Д. Ч.) передав документи МВС, що в Зубика був паспорт Буркіно-Фасо, — повідомив «Українській правді» М. Бродський, — але Юлею сприймалося це так, що «Губського кривдити не можна! «Далі М. Бродський зазначив: «А взагалі-то, у Юлії Володимирівни з Губсъким підписаний дуже серйозний документ про умови його входження у БЮТ. Там серйозно розписано, які посади в уряді отримують люди Губського, які комерційні і державні структури. Навіть записано, що Губський буде або заступником спікера парламенту, або головою бюджетного комітету. Запитайте у Юлії Володимирівни про цей документ, хай покаже народу, що вона підписала. Щоби люди знали, що вони віддають Губському, голосуючи за БЮТ». Але сам Губський прокоментував слова М. Бродського коротко: «Бродський, як завжди, каже неправду» [103].

Немає сумніву в тому, що якісь домовленості укладалися не лише з Б. Губським, а й з усіма олігархами та бізнесменами, адже з ними переговори на предмет їхнього балотування в народні депутати України за списком БЮТ вела сама лідерка блоку.

Крім олігархів та бізнесменів, про яких ми вже написали вище, за списком Ю. Тимошенко народними депутатами України у 2007 р. були обрані ще й наступні особи.

ШВЕЦЬ Віктор Дмитрович, 1954 р.н., № 26.

Адвокат, який захищав Ю. Тимошенко, і домігся її звільнення з-під арешту Печерським районним судом м. Києва у березні 2001 р. Цілком зрозуміло, що 26-те місце у списку БЮТ слід розцінювати як вияв особливої вдячності Ю. Тимошенко. До таких благодійних вчинків потрібно віднести і призначення маловідомої та недосвідченої дочки Віктора Дмитровича — Юлії Вікторівни Швець — членом Центральної виборчої комісії.

ПОЛОХАЛО Володимир Іванович, 1949 р.н., № 50.

У пресі цього діяча подавали як «незалежного політолога». Це колишній викладач історії КПРС Київського держуніверситету. Як секретаря парткому КПУ цього ВНЗу, його прізвище стоїть під пасквілями із осудом письменників — ініціаторів створення Народного Руху України — в 1989 році.

ЛОГВИНЕНКО Олексій Степанович, 1955 р.н., № 59. Як стверджує М. Бродський, з Юлією Володимирівною пана Логвиненка познайомив пан Левенець — політтехнолог виборчого штабу В. Януковича. І хоча якась певна інформація про заслуги цього державного діяча не відома, однак М. Бродський каже про нього так: «Логвиненко — просто пристойна людина, і я вважаю, що він був корисним». У чому полягала ця «корисність», Михайло Юрійович не пояснив.

СИВУЛЬСЬКИЙ Микола Іванович, 1952 р.н., № 63.

Вперше М. Сивульський був обраний народним депутатом у 1998 р. за списком партії «Громада», вдруге — у 2006 р. за списком БЮТ (№ 99), і втретє — на позачергових виборах 2007 р. (№ 63). М. Сивульський — колишній близький бізнес-партнер Ю. Тимошенко по «Українському газоресурсному консорціумі», співзасновником якого була ЄЕСУ. У пресі повідомлялося, що його двічі арештовували за справи, пов'язані з ЄЕСУ. Сам М. Сивульський стверджує, що від нього вимагали показів проти Ю. Тимошенко, але він вистояв. Водночас М. Бродський, із посиланням на О. Турчинова, публічно заявляв, що кримінальні справи проти М. Сивульсьмого не пов'язані з діяльністю ЄЕСУ. Якщо О. Турчинов говорить правду, то виникає запитання: за які ж тоді заслуги пан Сивульський став депутатом від БЮТ та ще й на досить високій позиції?

КИРИЛЕНКО Іван Григорович, 1956 р.н., № 70.

Колишній видний діяч «Громади». Народний депутат України кількох скликань. Член фракцій «Громада» (травень 1998 — березень 1999) і «Батьківщина» (березень 1999 — лютий 2000). Перейшов у табір Л. Кучми, де очолював штаб Блоку «За єдину Україну» на виборах 2002 р. Проти його входження у список БЮТ різко виступив О. Турчинов, але, як стверджував М. Бродський, «Юлія Володимирівна сказала, що вона має право по деяких людях сама визначити». Тут, мабуть, переважили професійні якості І. Кириленка: коли він на початку 1990-х років працював заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації (головою був П. Лазаренко), то багато питань, які Ю. Тимошенко довго не могла розв'язати, Іван Григорович вирішував граючись.

Після того, як народні депутати України Ю. Тимошенко й О. Турчинов були призначені прем'єром і першим віце-прем'єром та перейшли працювати в уряд, І. Кириленко очолив фракцію БЮТ у парламенті.

ПАШИНСЬКИЙ Сергій Володимирович, 1966 р.н., № 73.

Як і про більшість «воїнів світла і справедливості»,