Макуха - Дмитро Чобіт

4. Каменяш Олександр Михайлович, № 67. «Відповідав за Закарпаття і чесно відпрацював в області — до речі, проти Балоги. У Каменяша було мінімальне фінансування — тільки в області»

Привертають увагу слова, що О. Каменяш працював проти В. Балоги, тобто тодішнього лідера «Нашої України». Ось вам і ще один доказ того, як БЮТ підступно діяв на виборах проти свого ж союзника — «Нашої України», мінімізуючи його результат. А тепер вимагають з ними єднатися!

Відомо, що О. Каменяш має вплив на ряд підприємств у Закарпатті, зокрема на ЗАТ «Алекс», яке спеціалізується по випуску мінеральної води у Сваляві.

5. Писаренко Валерій Володимирович, № 74 (у списку 2006 р. — № 75). «Я знаю, що він брав участь у нормальному фінансуванні», — заявив М. Бродський.

Варто звернути увагу на той факт, що В. Писаренко народився у 1980 р., на час перших для нього виборів у 2006 р. цей молодий і практично не відомий адвокат уже здійснював «нормальне фінансування», тобто за найвищою шкалою у БЮТі. То як тут не висловити припущення, що за цим молодим чоловіком стоїть хтось із представників великого бізнесу? Але хто?

6. Крук Юрій Борисович, № 77. «Займався Одесою. Ледь-ледь фінансував».

7. Сенченко Андрій Віленович, № 64 (у списку 2006 р. — № 81). «Він займався виборами в Криму… здійснював мінімальне фінансування». У деяких виданнях А. Сенченка названо «одним із найбільших бізнесменів Криму» [101].

8. Шишкіна Зоя Леонідівна, № 82. «У неї було нормальне фінансування».

9. Олійник Святослав Васильович, № 86. «В Олійника було нормальне фінансування».

10. Лабунська Анжеліка Вікторівна, № 88. «У неї було нормальне фінансування».

11. Шаманов Валерій Вікторович, № 92 (у списку 2006 р. — № 91). «Шаманов брав мінімальне фінансування».

12. Зозуля Руслан Петрович, № 93. «З його боку було нормальне фінансування».

13. Глусь Степан Карлович, № 108. «Брав участь у невеликому фінансуванні у Вінницькій області».

14. Радковський Олег Володимирович, № 104 (у списку 2006 р. — № 110). «Брав помірне фінансування у виборах».

15. Зімін Євген Вікторович, № 123 (у списку 2006 р. — № 121). «Надав помірне фінансування».

Звичайно, що цей список далеко не повний, бо у проміжку між квітнем 2006-го і травнем 2007 р. із монолітних рядів БЮТ вийшло аж 26 воїнів світла, яких, звісно, вже немає у вищенаведеному списку. На їхнє місце прийшли люди, мабуть, на таких самих або й ще жорсткіших умовах. Інформація про нових фінансистів БЮТу відсутня. Проте треба думати, що їхня чисельність складає не менше половини сотні. Тому сміливо можна дійти висновку, що половина депутатів БЮТ має пряме відношення великого бізнесу. Це дуже тривожна картина. Бо не може політична сила парламенту перетворюватися на прислугу олігархів і бізнесменів.

Докладний аналіз списку БЮТ свідчить, що ця політична сила є виразником інтересів великого капіталу. У її рядах навіть немає представників середнього і малого бізнесу. Їх там у ясний день з вогнем ніхто не знайде. Усі вищенаведені курсивом цитати подано у викладі Михайла Юрійовича Бродського за публікацією в «Українській правді» від 11 квітня 2007 р [102].

До спонсорів БЮТ ще 5 червня 2006 р. видання «Главред» небезпідставно віднесло ряд поважних бізнесменів, які не фігурують у списках депутатів від цієї організації, та їхні інтереси там мали би захищати їхні люди. На перше місце серед них видання поставило Ігоря Коломойського — господаря фінансово-промислової групи «Приват». До речі, конфлікт на Нікопольському феросплавному заводі 1 вересня 2005 р. виник через те, що уряд Ю. Тимошенко втрутився у розборки між двома олігархами саме на стороні групи «Приват». А М. Бродський, тодішній помічник Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко, прямо став на захист інтересів групи «Приват». Зрештою, конфлікт на НПЗ та серія скандалів, які після нього виникли, привели до відставки Ю. Тимошенко з посади Прем'єр-міністра України. Тому лише за таку жертву І. Коломойський мав би бути великим боржником жінки з косою. Тепер І. Коломойський та Ю. Тимошенко відкрито не демонструють своєї співпраці. Та треба думати, що це до пори, до часу.

Згадав «Главред» і за Ігоря Макарова, тепер дещо призабутого бізнес-партнера Ю. Тимошенко, голову правління компанії «Ітера», одного з колишніх найбільших постачальників газу в Україні. Про дружбу з І. Макаровим свідчить той факт, що перед поїздкою у США української делегації взимку 2005 р. Ю. Тимошенко особисто вписала у її склад прізвище цього бізнесмена.

Називаючи багатьох інших спонсорів БЮТу, «Главред» чомусь не згадав Віталія Гайдука (12-те місце у списку багатіїв України). Судячи із публікацій у ЗМІ, Віталій Гайдук є керівником радників Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко. Особисто я не вважаю, що пан Віталій з ранку до вечора у поті чола працює над порадами для Ю. Тимошенко. Причина, мабуть, банальна — посвідчення радника прем'єра дає йому можливість будь-коли зайти у Кабмін чи будь-яке міністерство та відомство. Для чого? Запитайте це у бізнесмена, який лише за рік збільшив свої статки з 1,8 млрд. до 2,37 млрд. доларів США.

Серед негласних спонсорів і благодійників БЮТ, мабуть, є й інші колоритні фігури, через скромність яких широкій громадськості про них не відомо. Але те, що вони є, не повинно викликати жодних сумнівів.

Інформація про те, як і ким складалися списки БЮТ на парламентських виборах 2006-го і дострокових 2007 pp., просочилася