Нарцис - Дмитро Чобіт

У багатьох опублікованих біографічних даних В.В.Медведчука, вказані дати його навчання в Київському держуніверситеті - 1972-1978. Отже, 6 років при необхідних на стаціонарі п'яти. Різниця в часі пояснюється виключенням за скоєний злочин.

У Києві ще й тепер проживає немало учасників і свідків судового процесу над В.Медведчуком, В.Авраменком та І.Яковенком. Ці люди добре пам'ятають його перебіг і наслідки; вони дивуються, що досі цей суд є маловідомий широкій громадськості з огляду на вагоме суспільне становище, яке займає тепер Віктор Медведчук.

Звертає на себе увагу той факт, що кримінальну справу стосовно ознайомився із матеріалами справи та вироком воєнного трибуналу. Фронтовик був приголомшений, але вирішив, що син за батька відповідати не може. Через деякий час В.Лебедєв отримав нову двокімнатну квартиру на Оболоні, в яку переїхало молоде подружжя.

Під час переддипломної практики, яку Віктор Медведчук проходив у Київській міській прокуратурі в старшого прокурора С.Б.Роговської, він відпросився для дуже важливої для нього поїздки на Далекий Схід провідником пасажирського вагона. Офіційна версія В.Медведчука - підзаробити трохи грошей. Вже минуло двадцять два роки, але Софія Борисівна не може згадати про свого практиканта добрим словом: "Мене починає трусити, коли я його бачу по телевізору", - говорить вона.

Після закінчення у 1978 році навчання у держуніверситеті В.Медведчука направили на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. Таке направлення стало несподіванкою для багатьох, особливо для бувалого і знаного адвоката В.Лебедєва. Він ніяк не міг збагнути, яким чином особа, що відбула судове покарання і батько якої тодішньою владою вважався тяжким державним злочинцем, могла отримати направлення в столичну адвокатуру при тому, що туди висококваліфікованим фахівцям майже неможливо було влаштуватися. "Уму непостижимо!", - робить висновок В.П.Лебедєв. "Фантастика", - додамо і ми. Однак тоді в душі В.Лебедєв був радий успіхам зятя.

У 1981 році сталася подія, яка різко змінила життя Віктора Медведчука і Марини Лебедєвої-Медведчук. Одного разу Віктор заявив, що їде у тривале відрядження, а виявилось, що насправді він подався із супутницею на два тижні у Сочі. Подружня невірність була викрита. Виник сімейний скандал.

Конфлікт вирішив сам Віктор Медведчук. Він заявив, що кохає Наталію Гаврилюк і без неї вже не уявляє свого життя, тому залишає Марину. Майнових претензій В.Медведчук не висловив, на частину квартири претендувати не став, мовляв, житлова проблема його тепер не хвилює.

Розлучившись з Мариною Лебедєвою, Віктор Медведчук одружився із старшою за нього на два роки Наталією - дочкою Георгія Гаврилюка, який тоді працював прокурором у прокуратурі Української РСР. Виникла нова радянська сім'я. Віктор Медведчук перейшов жити у помешкання нового тестя.

Незабаром після того, як Віктор Медведчук освоївся на новій для себе роботі, він потрапив у спеціальну групу дуже довірених адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі для них справи. Серед особливо резонансних, у яких В.Медведчук брав участь як адвокат, були судові процеси над літераторами-дисидентами Юрієм Литвином, Василем Стусом, директором Чорнобильської АЕС Віктором Брюхановим.

Коли злочинцями стають літератори - це дуже небезпечно для суспільства.

Василь Стус [7]

Суспільство має знати своїх героїв і своїх відступників.

Євген Сверстюк [8]

Нехай демократія має совість і вибирає між Стусом і Медведчуком.

Мойсей Фішбейн [9]

Від 1978 року Віктор Медведчук працював адвокатом Київської міської колегії адвокатів.

У своїх передвиборчих агітках Медведчук неодноразово пише, що протягом 1978-1989 років він займався "правозахисною діяльністю". Такий термін у необізнаних може викликати асоціацію із правозахисниками Української гельсинської групи та іншими відомими борцями за права людини і незалежність України Л.Лук'яненком, М.Горинем, В.Чорноволом, С.Хмарою, Є.Сверстюком, В.Стусом та іншими. Однак це може здатися лише на перший погляд - до такої діяльності і до таких особистостей Віктор Медведчук не має жодного стосунку, окрім хіба що Юрія Литвина і Василя Стуса.

Василя Стуса справедливо називають найбільшим духовним поетом України XX століття. Він обрав собі дорогу добра, честі і справедливості. Він був абсолютно безкомпромісний, через те зазнавав постійних переслідувань з боку радянського режиму. Вперше поета засуджено у 1972 році на 8 років ув'язнення. Нетривале перебування на волі завершилося новим арештом і судом. Саме на другому суді зійшлися шляхи Василя Стуса і Віктора Медведчука.

Арештували В.Стуса 14 травня 1980 року за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. Ці "злочини" полягали у написанні віршів та листів до академіка Андрія Сахарова, Левка Лук'яненка, генерала Петра Григоренка, до київських друзів, а також заяви в прокуратуру з приводу репресій проти українського правозахисника Миколи Горбаля.

На попередньому слідстві Василь Стус відмовився давати будь-які покази.

29 вересня Київський міський суд під головуванням П.І.Фещенка розпочав розгляд справи члена Української гельсинської групи Василя Стуса. Обвинувачем виступав прокурор Аржанов. Суд проходив за зачиненими дверима. Звичайно, що суспільна атмосфера у ці часи була страшною. Недаремно ж президент США Рональд Рейган назвав тодішній Радянський Союз "імперією зла". На цьому процесі багато хто засвітився й увійшов в історію, адже судили генія і героя, поета, який став символом незламного духу і непідкупної совісті, Василя Стуса. Серед них - молодий адвокат Київської колегії адвокатів Віктор Медведчук, який вже мав досвід участі у політичних процесах - до цього він захищав Юрія Литвина.

Не зайвим буде нагадати, що у радянські часи слідство проти творчої інтелігенції, звинувачуваної у підривній антирадянській діяльності, вело винятково КДБ. Під контролем цієї горезвісної структури проходило і слідство, і судові процеси, які, як правило, були закритими. Самостійний вибір підсудним захисника