То хто ж "Вона" така (Юлія Тимошенко)? - Олександр Ротаєнко
По собі знаю, що дітям, які виросли у неповних сім'ях, притаманні й позитивні риси, як то уперта воля чи нездоланне прагнення будь-що досягати поставленої мети… Проте виборцям варто памятати, що особистостям на кшталт Турчинова і Тимошенко можна співчувати, але вкрай небезпечно і завідомо нерозумно допускати їх до влади доти, допоки вони не продемонструють добровільного зречення чи компромісів у питаннях влади вже здобутої, або ж такої, якою легко оволодіти, та не доведуть великодушність власного людського єства й психологічну незалежність від надсильного наркотику, яким, безсумнівно, є влада.
Автор добре знається на цих проблемах (особливо в частині самоствердження та відречення від влади над людьми). У мене дещо схожа житейська історія, з тією лише різницею, що мені, так би мовити, «пощастило» - я взагалі не пам’ятаю свого батька, який нашу сім’ю не покинув, а «просто» загинув. Відтак, до повноліття моїм вихованням займались виняткових чеснот люди: мама (робітниця цукрозаводу), дідусь (колишній коваль колгоспної кузні) та сусідська сім'я шкільних учителів. Зрештою, зростати у традиційно доброзичливому колективістському середовищі села - все-таки психологічно комфортніше, аніж у індивідуалістичному місті.
Користуючись нагодою, пропоную вашій увазі іще кілька штрихів до портрету Турчинова. Отже, загальновідомо, що в часи комсомольської молодості Олександру Турчинову доводилось відвідувати із специфічною, скажемо так, метою зібрання баптистів. Згодом, у першій половині 90-х, в пошуках порятунку від страхів чи гріхів (?), які терзали душу цього стукача, він «принял крещение по православному обряду (!), поскольку в детстве крещен не был (родители, типичные советские интеллигенты, были далеки от всего этого), побрызгали меня водой» (саме такими зневажливими словами колишній викладач марксизму-ленінізму описав одне з найвеличніших Таїнств Православ’я!).
Так от, невдовзі Турчинов бозна-чому покинув лоно Православної Церкви. А ще подейкують, що він разом з Павлом Лазаренком шукав зиск від релігії навіть у «церкві» «Слово жизни», яку очолювана авторитетним сектознавцем Олександром Дворкіним Російська асоціація центрів вивчення релігії і сект зараховує до «найбільш відомих тоталітарних сект зі значним числом ознак таких» та вважає її «деструктивним культом псевдохристиянського харизматичного спрямування з окультним ухилом, який здійснює сильний вплив на психіку адептів». (Більше читайте тут:
http://cripo.com.ua/?sect_id=2$ amp;aid=8549, http://cripo.com.ua/?sect_id=2 amp;aid=8647, http://www.anticekta.ru/Sects/Neop/Novosib-Neop.htm, http://www.mgarsky-monastery.org/kolokol.php?id=1021).
Повертаючись до основної теми нашого дослідження, зазначимо: очевидним видається те, що перманентний переляк печаткою позначився на єстві й поведінці Олександра Турчинова. Фактично він поклоняється усім проявам страху. Відтак, сміємо припустити, що Турчинов володіє енциклопедичними знаннями про цей емоційний стан. Йому точно відомо, що термін «панічний страх» пов'язаний із античним богом Паном, який народився із козлячими ногами, бородою і рогами, а також відомо те, що як володар стихійних сил природи бог Пан викликав у людей панічний страх.
Геродот у своїй «Історії» ототожнював бога Пана з єгипетським богом Мендесом і зараховував його до числа найдревніших богів. А Гомер, вважаючи його покровителем природи, називав бога Пана козлоногим і дворогим та складав про нього гімни. До наших днів збереглися скульптури «Пан навчає Данфіса» і «Пан, Ерос та Афродіта»:
До речі, центром культу богині Афродіти від античних часів і донині є острів Кіпр. Саме там, за недивним збігом обставин, із часів хазяйнування в Україні корпорації ЄЕСУ її власниця - Юлія Тимошенко - тримає офшорну компанію, яка станом на сьогодні є найбільшою на тому острові (про цей факт 3 січня 2010 року в Моршині розповів президент Віктор Ющенко). А от якщо уважно роздивитись скульптури богині Афродіти і фото Юлії Тимошенко, то можна знайти розгадку таємниці кардинальної зміни іміджу останньої. А полягає вона в тім, що Володимирівні, напевне, закортіло стати схожою на ту богиню. Шляхом перегляду викладених нижче знімків скульптур Афродіти та зроблених у різні часи фотографій Юлії Тимошенко поміркуйте самі щодо вірності цього припущення.
Але ще раз повернімося від неантичної «богині» до пана Турчинова, який при Тимошенко відіграє роль такого собі страхопуда. Згадаймо, що він так само, як і бог Пан, намагається викликати у людей безпідставний страх, а його манера спілкування та зовнішність доволі-таки схожі на ті, що їх легенди приписують богу Пану. Часом здається, що задля того, «щоб усі боялись і не насміхались», він буквально мавпує те «рогате чудовисько».
Ваш автор, як один із організаторів акції «Україна без Кучми», давно знайомий з Тимошенко і Турчиновим. Принаймні, мені добре відомо, що найбільшим секретом успішності їхньої політики є те, що вони досконало навчились провокувати, продукувати і експлуатувати різноманітні страхи. Проте, це окрема тема, яка потребує ґрунтовних пояснень. А от незаперечним є той факт, що Олександр Валентинович вважає себе письменником. Свій «найвидатніший», можна навіть сказати автобіографічний і, сподіваюсь,
