То хто ж "Вона" така (Юлія Тимошенко)? - Олександр Ротаєнко
Ще один колишній депутат «Блоку Юлії Тимошенко» Дмитро Видрін якось писав: «Долгие годы ЮВ оттачивала, шлифовала, доводила до совершенства свой безусловный талант, а может быть дар, почти мгновенного воздействия на людей…Я по этому поводу написал даже целое полушутливое исследование - об использовании ЮВ шаманских сугнитативных практик для лоботомии и зомбирования сознания окружающих… Борясь за власть специфическими методами, ЮВ наработала следующий дар: людей пожилого возраста она легко превращает в фанатиков; людей зрелого возраста она так же легко превращает в приспособленцев; ну а молодых одним движением косы - в завершенных негодяев…» (http://www.vydrin.com/express/217117/).
Але найточнішими мені видаються тези розміщеної на авторитетному сайті «Українська правда» статті «Батьківщина»: історія хвороби», у якій її автор Сергій Левитаненко писав: «Батьківщина» будувалася не на принципах громадсько-політичної організації, а на зразок релігійної секти… Атмосфера всередині партійних осередків зайвий раз підкреслювала сектантський характер цієї організації…» (http://www.pravda.com.ua/columns/2010/08/4/5268879/)
Звісна річ, прикро, що шановні автори не пояснили ґрунтовніше свої надзвичайно серйозні звинувачення. В результаті, вони стали заяложеними штампами, які цілком ігнорує чимало наших співвітчизників. Схоже, що вони більше вірують не в Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, а в лідерку сучасного «білого братства» Юлію Тимошенко, і саме на неї помилково покладають надії на порятунок. Для прикладу, одна з делегаток нещодавнього з’їзду БЮТ стверджувала, що бютівці рознесли портрети Тимошенко в кожну хату, а бабці поставили їх поруч з образами, і просять Бога дати сили «цій донечці» (ось відео того виступу: http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/176510.html)!
Ось такі струджені сільські бабусі кілька разів поспіль і приводили до влади Ю.Тимошенко (так же само, як і їхні столичні ровесниці - Л.Черновецького). Мені невимовно шкода цих сивочолих берегинь українського народу, які стали жертвами цинічного обману. Тому цією статтею спробую передусім їм пояснити, що обожнювану ними «Юлічку» бояться навіть тварини, які зазвичай інстинктивно відчувають недобрих й лютих людей! Для прикладу, розрекламована «Тигрюля», як тільки потрапила до рук кандидатки у Президенти Юлії Тимошенко, не на жарт перелякалася, підібгала хвоста та намагалась лапами й зубами порвати її (відео див. тут: http://tsn.ua/ukrayina/timoshenko-viddala-svoyu-tigritsyu-v-zoopark-de-otruyili-10-tvarin.html). Схожий переляк пережила й вівчарка, якій довелося зіткнутись із Юлією Тимошенко. Колишній охоронець керівниці ЄЕСУ той випадок описав так: «Одного разу на об'єкті працювали кінологи. І раптом Юля заходить, а собака рвонув на неї. Всі були в шоці, думали, собацюра порве. Ні. Собака зупинився, а Юля навіть крок не сповільнила»
(http://tabloid.pravda.com.ua/focus/4901b63eac3c1/).
Звісна річ, можна скептично сприймати усі перелічені вище підозри і щодо сектантської сутності БЮТ, і щодо нечистої природи самої Юлії Тимошенко. Однак, на відміну від людей, які піддаються маніпуляціям, тварини ніколи не помиляються (цей факт відомий усім мешканцям сіл)! А з огляду на чисельність оприлюднених підозр, важко збагнути, чому на жодну з них сама Юлія Володимирівна не відреагувала жодним чином. Сам по собі цей факт видається неймовірним! Адже для будь-кого із християн подібні звинувачення є категорично неприйнятними та такими, що ображають їхні релігійні почуття?
Разом з тим, загальновідомо, що християнська етика і ВОНА є категоричними антагоністами. Їй зовсім не притаманні «любов, доброта, милосердя, лагідність, стриманість…» (Гал. 5, 22-23). Тимошенко та її васали зазвичай абсолютно не по-християнськи атакують усіх неугодних їм людей. Приміром, Тамара Гузенкова, авторка книги «Антропология власти. Юлия Тимошенко» описала цю особливість лідерки «Батьківщини» такими словами: «Совершенно очевидно, что она не просто беспощадна к своим врагам, она изощренно беспощадна и очень жестока… Тимошенко доводила своих политических оппонентов постоянными насмешками над самыми слабыми, над самыми уязвимыми местами. Она глумилась над этим»
(http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/22/5505145/).
На підтвердження цим словам згадаймо про завзяття, з яким ВОНА цькувала, приміром, Віктора Ющенка? Або ж про те, як майстерно біло-сердечні фарисеї втовкмачували простим людям думку, що Олександр Мороз - це «Юда» і «зрадник»? Ну а на адресу президента Януковича «християнка» Тимошенко взагалі слів не шкодує - то «мавпою з гранатою» обізве його, то, даруйте, «мишкою-онаністкою». «Під роздачу» потрапляли опоненти БЮТу обох статей. Чого лишень варте шельмування бютівським політтехнологом О.Медведєвим однієї з найкращих сучасних українських письменниць - Оксани Забужко???
Попри усі ці вельми неетичні неподобства, Юлія Володимирівна жодного разу так і не наважилася спростувати звинувачення щодо її причетності до окультизму. Натомість ВОНА повсякчас демонструє свою прихильність до християнської релігії. Подібна нещирість та низка інших фактів й спонукає і автора, і багатьох українців до роздумів про сутність світогляду й віросповідання Юлії Тимошенко.
Ось, наприклад, журналіст Мустафа Найєм, якому довелось побувати у кількох кімнатах шикарного маєтку самопроголошеної «лідерки об’єднаної демократичної опозиції», власні враження від її домашнього кабінету описав такими словами: «Юлія Тимошенко не раз дивувала публіку своїми літературними смаками, приправляючи полум'яні спічі цитатами то з Есхіла, то з Річарда Баха, то з Умберто Еко. Якщо повірити у те, що всі ці екзотичні промови - не плід бурхливої фантазії спічрайтерів Юлії Володимирівни, то може скластися враження, що настільними книгами Тимошенко є посібники з чаклунства та з середньовічних катувань… З "родзинок" бібліотеки Тимошенко - її містична складова. Так, на одній з полиць у її кабінеті стоїть книга пророцтв Нострадамуса… Окремо на книжкових полицях стоять автор концепції про надлюдину Фрідріх Ніцше та ідеї про колективне безсвідоме Карл Юнг. Книга з містичною назвою "Новодевичье" поряд з "Націоналізмом"»
(http://tabloid.pravda.com.ua/person/4c35bbbda5238/).
Як на мою простолюдинську думку, той насичений позолоченими меблями кабінет навіює нудьгу. Адже новесенькі книги на довжелезних полицях вишикувані, неначе солдати роти почесної варти, і слугують таким собі гламурним доповненням до інтер’єру, а всього-на-всього одна (!) ікона розташована так, щоби
