То хто ж "Вона" така (Юлія Тимошенко)? - Олександр Ротаєнко

«віщий» твір Турчинов назвав «Иллюзия страха». До написання тієї книжки Турчинова спонукало, за його ж словами, «желание избавиться от ненужного, парализующего, неоправданного страха». Цей прозаїк витратив силу-силенну грошей на екранізацію свого «шедевру». Так от, постером (тобто рекламним плакатом) для фільму пан Турчинов обрав зображення якогось «рогатого чудовиська», яке присутнє й у самому фільмі! Помилуйтесь:

Тому безсумнівним видається, що Турчинов цілком усвідомлює тотожність образу«рогатого чудовиська» і емоційного стану, який люди зазвичай називають лаконічним словом «страх» і уособленням якого є козлоподібне двороге божество Пан.

Візьмемо до уваги також і те, що й самому Турчинову окультизм зовсім не чужий. Принаймні «журналисту Вахтангу Кипиани удалось разыскать пару раритетных газет, изданных нынешним борцом с “сатанизмом” Турчиновым в июле-августе 1990 года. Это “Травник”… и “Сталкер” - бульварная газетенка о всяких потусторонних “чудесах”»

(джерело: http://cripo.com.ua/?sect_id=2$ amp;aid=8549 (Ч.1),

http://cripo.com.ua/?sect_id=2 amp;aid=8647 (Ч.2)).

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є, що пан Турчинов добре знається і на усіх проявах страху, і в окультизмі він добряче тямить. Безсумнівно, що він також знає як те, що ранні християни вважали бога Пана бісом, так і те, що обряди поклоніння цьому бісу та використання його зображень є невід ємною складовою окультизму, усі прояви якого Християнська Церква вважає справою гріховною. Проте, як бачимо, «побожних християн» Турчинова і Тимошенко ці церковні застороги аніскілечки не бентежать. Перший - бісу поклоняється й використав його задля реклами власного твору. А друга - біса у вигляді «рогатого чудовиська» перед очима на столі робочого кабінету тримає. І схоже на те, що «пастор» Олександр Валентинович, який, безперечно, бував у домі Юлії Володимирівни, жодним чином не заперечив проти такого гріховного співіснування її і того біса.

Втім, дорогі мої єдиновірці та співвітчизники нехристиянських віросповідань, автор усвідомлює, що досліджувану нами тему дійсно непросто осмислити. Надто багато залишається запитань. В якому віці й у якому православному храмі міста Дніпропетровська була хрещена Юлія Григян/Тєлєгіна (Тимошенко)? Хто саме є її духовним наставником? Для кого саме із 46 мільйонів українців ця п’ятдесятилітня жінка є хресною матір’ю? Чому начебто побожна Юлія Тимошенко ніколи (наголошую на цьому!) не носить хрестика (переглянувши в мережі Інтернет кілька сотень її фото, ви можете переконатись у цьому й самі)? На жаль, ці питання (як і багато інших) залишаються без відповіді з боку Тимошенко.

НІЧОГО НЕМАЄ ТАЄМНОГО, ЩО НЕ СТАЛО Б ЯВНИМ

Разом з тим, автор чудово розуміє, що, попри все, дехто з нас не вважає Юлію Тимошенко духовною блудницею та ставить під сумнів факт її прихильності до всіляких богоборчих окультних справ, так само як не вважає доконаним фактом сектантську сутність БЮТ.

Ну що ж, спеціально для цих читачів наведу низку ще більш вагомих аргументів. Приміром, давайте поглянемо на сфотографовану Мустафою Найємом таку собі тарілочку, яка висить на стіні кабінету «лідерки демократичної об ’єднаної опозиції». Ризикну припустити, що то не простий витвір мистецтва, а символічне зображення якоїсь таємної схеми, з допомогою якої окультисти здійснюють свої ритуали.

На фоні чогось дуже подібного зображений порадник Ю.Тимошенко астролог П.Глоба. Схожі зображення прикрашають й деякі карти з колоди Таро та окультного змісту літературу, силу-силенну якої можна знайти на сайтах сатаністів й інших окультистів. Втім, надам вам можливість самим зробити висновки:

Погодьтеся, шановні читачі, що неважко помітити певну схожість між загадковою тарілочкою, яка прикрашає пенати Юлії Тимошенко, і астрологічним «Зодіакальним арканом козерога». Основою останнього є два кола, які символізують «дракона безодні», зображуваного у вигляді змія/дракона, який кусає себе за хвіст і якого окультисти називають «уроборос» (ouroboros).

З прадавніх часів у країнах Азії існує культ поклоніння змію, апологети якого називаються «офіти» (від грец. - «», тобто ті, що шанують змія (грец. -)). Так, приміром, святий Епіфаній Кіпрський (310 - 403 рр., єпископ м.Саламін, який 36 років керував церквою на острові Кіпр (!)), у своїй книзі «Панарій» писав про змія таке: «Как в самом начале обманул он Еву и Адама, так, скрывая себя, обманывает и ныне, в настоящем случае… обольщая людей алчных к снеди и подстрекая их на больший обман, отводит от истинного Бога, причем всегда много обещает, как и вначале».

Відомо також, що для християнського віровчення змій/дракон є символом диявола і сатани, із яким небесний заступник Києва Архангел Михаїл «та його Анголи вчинили війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені…» (Апокаліпсис (Об'явлення) Івана Богослова 12:7-9, український переклад І. Огієнка).

А в «Об'явленні» 13-ім, де йдеться про число звіра, святий апостол пише: «І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій». Це «рогате чудовисько» мало намір зробити так, «…щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його…» (Об'явл. 13: 11, 16-18).