Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський

Дрогобицький обком партії констатує численні факти «самочинних вбивств та побоїв, підпалів, виїмків майна, незаконних арештів» й т. п. З жовтня слідчий відділ прокуратури УРСР інформує: за період з січня по 1 липня «встановлено більше 5 222 таких фактів». 8 жовтня відділ управління кадрів ЦК КП(б)У реєструє 128 випадків «порушень соцзаконності» у Волинській, Дрогобицькій, Львівській та Станіславівській областях.

24 жовтня німецька фронтова розвідка охарактеризувала все, що коїлося на звільнених землях, просто і відверто, як справжнім фашистам і належить: «у відповідь на напади повстанців Червона Армія вживає терористичних заходів щодо місцевого цивільного населення»[197].

1945 рік

Довідка НКВС УРСР від 9 січня розповідає і про розстріли цивільного населення (в т. ч. «членів сімей червоно-армійців»'), і про підпали «хат з надвірними прибудовами, домашнім майном», і про спалення хліба, вбивство коней і корів. 11 січня Дрогобицький обком комуністів інформує про прилюдні страти учасників ОУН і УПА та «про наміри проведення таких акцій в інших населених пунктах області». Якщо точно — про нестримне бажання публічно повісити засуджених по 20 вироках[198].

24 лютого Генеральний прокурор УРСР (за декілька місяців — головний обвинувач від СРСР на Нюрнберзькому судилищі) Роман Руденко повідомляє керівників ЦК КП(б)У Хрущова та Д. Коротченка:

— про грубі факти порушення радянської законності в низці західних областей УРСР;

— розстріли без суду і слідства цивільного населення;

— спалення будинків безвинних людей (лише одна оперативна група і лише протягом одного дня, і лише в одному селі Красієві спалила «117 селянських господарств, в т. ч. 14 господарств військовослужбовців» та вбила 6-х людей, в т. ч. батька військовослужбовця Червоної Армії;

— примусова конфіскація худоби;

— пияцтво військовослужбовців;

— незаконні обшуки;

— грабіжки майна;

— розстріли могильних хрестів;

— побиття невинних;

— вимагання горілки;

— розстріли ні в чому не винних дівчат і жінок, в т. ч. матерів військовослужбовців ЧА;

— побиття жінок, яких попередньо було роздягнено;

— підпали хат.

По всіх цих та інших фактах, писав Руденко, «вживаються заходи», але необхідне «ухвалення спеціального рішення».

Іще один спосіб залякування цивільного місцевого населення — так звані «масові виклики населення» до карально-репресивних органів. Лише з 1 грудня 1945 р. по 15 січня 1946 р. «райвідділами НКВС Львівської області проводилися масові виклики місцевого населення. Із 2 311 сіл та робітничих поселень області масовими викликами були охоплені 404, а всього було викликано 9 555 осіб. Із загальної кількості викликаних завербовано 118 осіб, відібрано підписок — 548». А «станом на 16 січня 1946р. взято на облік для оформлення на виселення 366 бандитських сімей або 1098 осіб, з них вже вилучено 354 сім’ї, або 929 осіб». Це все — також на підставі вищезазначеного «рішення» ЦК КП(б)У

Тих, хто не мав сил або можливостей чи не бачив сенсу в подальшому опорі, примусово записували до «активів» при сільрадах (35 320 осіб), комсомольських організацій (816) — і так званих «нарад жінок». 35 000 осіб. Це тільки у Волинській і Тернопільській областях[199].

1946 рік

Рік розпочався із підписаних 9 січня «Вказівок командування війська Прикарпатської військової округи» підлеглим політорганам з нагоди запланованих виборів до Верховної ради УРСР. Документ, підписаний командуючим військами округи генералом Єременком, його політичним комісаром, колишнім сталінським секретарем Мехлісом, начальником політуправління, майбутнім ген-секом ЦК КПРС Брежнєвим, оголосив населення окупованих територій «нашим, радянським, який іде за радянською владою», яке «надало велику допомогу Червоній Армії в дні визволення і в теперішній час». За словами підписантів, «воно залякується й тероризується, і внаслідок цього не може вільно виконувати свої громадянські права та державні обов’язки і потребує нашого доброго ставлення і підтримки проти бандерівських банд».

Задля боротьби з «бандерівськими бандами» НКВС вдається до практики злочинних провокацій. 18 січня Хрущов отримує відповідну довідку щодо «проведення оперативних комбінацій з приманками» проти «нашого радянського населення». Усього на момент звіту таких провокацій було влаштовано 175, «з них з позитивними результатами — 44, без результату — 131». Організовувалися такі провокативні заходи «на виконання рішення» ЦК КП(б)У.

27 січня Брежнєв інформує Хрущова: «По селах розміщено 8 944 військових гарнізони, з них у Станіславівській області — 342 гарнізони, в Тернопільській — 464 і в Чернівецькій — 88. Кожен гарнізон має середню чисельність — 20 бійців і офіцерів. На озброєнні гарнізонів — станкові та ручні кулемети, автомати, гвинтівки та гранати. Зі штабами з’єднань і між собою гарнізони зв’язані телефонічними лініями, а найбільш віддалені мають радіозв’язок. Окрім цих постійних гарнізонів, по окрузі створено 70 рухливих загонів чисельністю від 20 до 100 осіб. Ці загони сформовані для оперативної боротьби з бандами і перебувають в розпорядженні штабів полків-бригад-дивізій-корпусів. На озброєнні рухливих загонів є бронетранспортери, броньовані автомобілі, 82-мм міномети, автомати, гвинтівки та гранати». Рапортує і про перемоги: з 10 по 21 січня захоплено 591 повстанця, вбито — 99, з’явилося з повинною — 6, захоплено стільки-то зброї, військового спорядження та продовольства.

Того року обкоми партії щотижня звітували Києву щодо кількості вбитих «наших, радянських людей, які йшли за радянською владою» та щодо «масових порушень соціалістичної законності», забезпечення якої вимагало використання і 82-мм мінометів. Декілька прикладів. 29 січня, Чернівецька область — 11 убито, 24 затримано. 6 лютого, Львівська область доповідає про «необхідність, з метою очищення, виселення до віддалених районів» СРСР 4 394 родин кількістю в 15 388 осіб. 7 лютого республіканська прокуратура доповіла уряду про лише встановлені факти: 77 вбивств, 75 підпалів, 378 грабунків, 213 побиттів,46 незаконних арештів та 261 «інше порушення». 24 лютого, звіт Станіславів-ського обкому: за період з 5 по 23 лютого «організовано та проведено 733 чекістсько-військові операції і 442 засідки, в т. ч. 33 засідки «з приманками», внаслідок яких «ліквідовано 2 бандгрупи», «виявлено організацій та груп українських націоналістів 11, з загальною кількістю учасників — 83», «ліквідовано» 41 таку «організацію», вбито — 275, затримано — 244, членів ОУН — 265, «бандпосібників» — 262, таких, що ухилялися від служби в ЧА, — 319.1 так упродовж усього року — щодня, кожного тижня, кожного місяця. «Досяген-ня» року такі: проведено 97 903 «оперативно-чекістських захода», внаслідок яких ліквідовано до 100 бандгруп