Українська Повстанська Армія 1942-1952 - Петро Мірчук

говориться в цій відозві - УПА звела з енкаведівськими загонами і кинутими проти неї частинами Червоної Армії кількасот більших боїв і незліченну кількість менших боїв і дрібних сутичок, провела цілу низку саботажних акцій, знищила кілька тисяч найзапекліших ворогів українського народу зпоміж партії, НКВД, большевицької адміністрації. Революційне підпілля провело величезну протибольшевицьку політично-виховну й організаторську роботу серед українських мас. В наслідок революційно-визвольної боротьби українського народу большевицькі окупанти фактично не панують над величезною територією України і не можуть тут успішно здійснювати своїх терористичних і грабункових заходів".

В дусі нових потреб згідно з дорученням УГВР та Головного Командування УПА, приходить (згадуване вже в одному з попередніх розділів) розчленування відділів УПА на оперативно самостійні підвідділи величиною 11-50 люда. Частина бійців УПА переходить в склад СКБ - Самооборонвих Кущевих Відділів - для скріплення збройного підпілля.

Про цей перехід до нових форм боротьби говориться в органі УГВР "Бюро Інформації УГВР, випуск ч. 2":

"Закінчення 2-ої світової війни дозволило московсько-большевицьким окупантам України кинути всі свої сили на боротьбу з українським повстанським і підпільним визвольно-революційним рухом. Мир, що настав у світі, створив московсько-большевицьким імперіялістам догідні умови для зміцнення їхнього становища в середині СССР, яке зараз після війни було серйозно захитане посиленим спротивом нещадно гноблених і експлуатованих працюючих мас та національно-визвольними змаганнями поневолених народів, зокрема ж визвольною боротьбою українського народу та народу Прибалтики. Супроти всього населення, а особливо супроти українського населення на території дій УПА і революційного підпілля, большевицькі кати застосували нечуваний терор. Вони кинули на українські землі численні банди МГБ, МВД, партії, озброєної адміністрації, і дали їм повну свободу у здушуванні визвольної боротьби українського народу, хоч би навіть найбільш звірськими і жорстокими методами.

Такий стан вимагав з боку українського визвольно-революційного руху зміни тактики. Йшлося про те, щоб, враховуючи існуючі в Україні обставини, а теж сили, що ними розпоряджався визвольний рух, знайти такі форми і методи боротьби, які забезпечували б визвольно-революційний рух перед розгромом з боку окупанта та дозволили б йому далі успішно розгортати свої дії. З цих причин УПА і революційні кадри перейшли з повстанських форм масової збройної боротьби в глибоке підпіля. Суцільні віділи УПА продовжують ще діяти тільки в тих районах, де для цього були догідні природно-географічі умови, (головним чином у підкарпатських областях). Головним завданням підпілля стала організаторська і широка політично-пропагандивна робота. Її метою є повалення большевицького панування в Україні і побудова на українських етнографічних землях Української Самостійної Соборної Держави.

Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух, проте, своїх збройних акцій не припинив; змінився тільки їхній харахтер. Це вже не великі бої сотень і куренів -УПА, а постійні, дрібні сутички з ворогом розчленованих, але тісно організаційно-пов'язаних та керованих одним центром повстанських і підпільних груп. З-за кожного рога в селі чи місті, на кожній стежці, в полі чи в лісі, днем і ніччю шле большевицькому окупантові невидна рука українського повстанця і підпільника революціонера караючу кулю за кривди народу, за топтання його прав, за мільйони закатованих, запроторених у тюрми чи концтабори українських патріотів, за грабіж українського населення і знущання над ним, за намагання національно розкладати український народ і деморалізувати його, в обороні позицій українського революційно-визвольного самостійницького руху в Україні. Своїми збройними діями УПА і революційне підпілля, з одного боку, утруднюють московсько-большевицьким окупантам їхні протинародні злочинні пляни, не дозволяють їм закріпитись в Україні, завдають втрат у людях. З другого боку, цими діями вони скріплюють українські народні маси в їхньому опорі большевицьким гнобителям та втримують їх у постійній готовості до остаточної розправи з окупантом в ім'я побудови незалежної української держави".

Перехід до нових форм боротьби привів до поновного затіснення організаційних зв'язків всіх трьох формацій - УПА-ОУН-УГВР, - у зв'язку з чим при всіх звідомленнях про активну боротьбу українського народу на Рідних Землях від 1947 р., говориться завжди про "бойові дії УПА і збройного підпілля".

Восени 1948 р. Головне Командування УПА переводить розчленування й переставлення на підпільно-збройні форми боротьби теж деяких відділів УПА в районі Карпат і Підкарпаття.

Про технічну сторінку нових форм боротьби ми говоритимемо ширше в розділі про організаційну структуру УПА; для ілюстрації цих форм ми наводимо в наступному розділі уривок з реєстру боєвих дій УПА і збройного підпілля за перших два місяці 1949 р., отже після повного переведення збройної боротьби на нові форми; на цьому ж місці ограничимось до статистичного зіставлення дій УПА і збройного підпілля за роки 1947 і 1948.

В 1947 р. на терених восьми областей УССР занотовано 906 різного рода збройних і збройно-політичних акцій УПА та українського збройного підпілля, - збройних сутичок і боїв з відділами МВД, МГБ, озброєних партійців та большевицької окупаційної адміністрації, акцій для знищення ворожих адміністративних і господарських пунктів, засобів транспорту, що служать цілям грабунку українського народу, та всяких засобів большевицької пропаганди, як кіно, клюби тощо. За місяцями ці акції розподіляються так: січень 1947 р. - 26 акцій; лютий - 22; березень - З6; квітень - 90; травень - 107; червень - 111; липень - 91; серпень - 129; вересень 68; жовтень - 66; листопад - 89; грудень - 71. В поодиноких областях було: Волинська область - З5 акцій; Дрогобицька - 200; Львівська - 119; Рівенська - 26; Станиславівська - 285; Тернопільська - 204; Черновецька - 31; Закарпатська - 6 акцій.

У висліді цих акцій загинуло 1.018 большевиків, переважно провідних членів НКВД (в січні - 65. лютий - 41; березень - 47; квітень - 119; травень - 123; червень - 169; липень - 141; серпень - 140; вересень - 57; жовтень - 27; листопад - 36; грудень - 53), а 368 було важко поранених (січень - 19; лютий - 21; березень - 10; квітень - 25; травень - 37; червень - 46; липень - 79; серпень - 43; вересень - 28; жовтень - 8; листопад - 27; грудень - 15).

По стороні УПА і збройного підпіля впало в тому часі 325 люда, з того 116 в зачіпних акціях і 209 в оборонних (січень - 21; лютий - 12; березень - 12; квітень - 36; травень - 44; червень 41; липень - 33; серпень - 38; вересень - 23; жовтень - 19; листопад - 14; грдень - 32). У висліді облав НКВД на ліси та поодинокі села большевикам вдалося розкрити в 1947 р. 103