Українська Повстанська Армія 1942-1952 - Петро Мірчук

26. березня 1946 р. відділи Хрена і Мирона розгромили в Височавах, Кожушному і Щавнім відділ ВП, силою 180 люда. В бою вбито 31 ворога, понад 40 ранено і 31 вояків та 2 старшин взято в полон. Здобуто 6 кулеметів, 1 гранатомет, 25 крісів, 7 ППС та багато муніції й білля.

30. березня 1946 р. відділи Хрена й Мирона звели веллкий бій - з 32-им полком ВП в селах Середнє Велике і Лукове. В запеклому бою ворог втратив 31 вбитими й кількадесять раненими. Ворогові не вдалось окружити повстанців, які при появі літаків відступили в ліси.

Про всі ті дії писала, очевидно зі своїм підходом і в своєму насвітленні, польська преса, як от: "Дзєннік Жешовскі" з вересня 1946 р. (помістив інтерв'ю з ген. Роткевичем, командуючим військ, що боролись проти УПА. на Закерзонні); "Польска Збройна", 8. VІІІ. 1946 р. ("Конєц Дам'яна"); "Нове Горизонти", 25. VІІІ. 46. ("Посилені наскоки бандерівців"); "Дзєннік Польскі", 25. VІІІ. 46 р. ("Язва бандитизму в Горлицькому повіті"); "Глос Люду", 28. VІІІ. 1946 р. ("Ржешуф бореться з бандитизмом"); "Ржечпосполіта", 3. ІХ. 46 р. ("Про що мріє УПА"); "Дзеннік Ржешовскі", 2. ІХ. 46 р. ("Знищення радіовисильні УПА"); "Дзєннік Ржешовскі" , 12. ІХ. 46 р. ("Як розбито грізну банду Семена"); "Пшекруй", 15-21. ІХ. 46 р. (довгий репортаж: "По слідах бандерівців"); "Трибуна Роботніча", ч. 22, 1946 р. ("200 забитих - кількасот поранених. Акція військових відділів проти бандерівців"); "Нове Горизонти" 13. Х. 46 р. ("Успіхи в боротьбі з бандерівцями").

Ствердивши неуспіх акції примусового виселення, польський уряд проголошує 15. червня 1946 р. акцію "репатріяція" українців з Закерзоння закінченою і визначає решту населення, яка залишилася на 3акерзонні, польською.

Але, як скоро виявилось, це був лише тактичний маневр. Ворогові йшло про перегруповання сил та випрацювання й підгоговку нової тактики.

В березні 1947 р. на Закерзоння приїхав заступник Жимєрского, міністер Свєрчевскі, комуністичний герой еспанської війни, щоб на місці запізнатись з положенням і випрацювати новий плян дій проти УПА. Та 28. березня 1947 р. на шасі між Балигородом і Тісною відділ УПА під командуванням Хрена розбив охоронний відділ Свєрчевского і зліквідував його самого. (Свєрчевскому улаштовано в Варшаві державний похорон з участю офіційних представників всіх комуністичних держав).

Місяць після цього, 28. травня 1947 р. підписано в Варшаві польсько-чесько-московський договір про спільні військові дії Польщі, Чехословачини й СССР проти УПА. Ті дії пов'язано з новою акцією примусового виселення понад чверть мільйона українців, які ще залишились на Закерзонні.

Згідно з цим договором большевики кинули з Львівської воєнної округи одну панцерну дивізію та спеціяльні протипартизанські загони й забльокували погранвійськами українсько-польський кордон, чехи вислали одну гірську бригаду, а поляки моторизований корпус, зложений з трьох дивізій, та відділи КБП (Корпус Безпеченьства Публічнего, - польська намістка спец-відділів НКВД). Всі три військові з'єднання комуністичних держав мали в диспозиції всі роди зброї: артилерію, танки, літаки та панцерні вози. Офензивою керував сам червоний маршал Польщі Роля-Жимєрскі при допомозі ген. Моссора як командира військ і Радкевича, міністра польської поліції.

Акція була спрямована головно проти Лемківщини й Перемищини, що їх відрізано від польських теренів сильною смугою польських поліційних частин. Розташувавшись в терені, польські війська приступили до повного виселювання всього не лише українського, але и польського населення з терену дій. Українське населення відтранспортовувано під сильною військовою ескортою на "Зємє одзискане", в південну Прусію і на Шлеськ, а Польське населення вглиб Польщі.

Після місяця тієї акції вся Лемківщина, Перемищина й Ярославщина обернулась в безлюдну пустелю: цивільне населення цих теренів було виселено до одної душі. Всякі харчеві магазіини зліквідовано. Після цього приступлено до великих акцій на ліси. Відділи УПА ставили подивугідний спротив ворогові.

Та їхнє положення стало надзвичайно важким не лише із-за величезного насичення терену ворожими військами, але ще більше із-за повного обезлюднення терену, що надзвичайно ускладнило проблему прохарчування, тим, більше, що в новій ситуації відділи УПА були змушені до безустанних перемаршів.

Крім цього, повне виселення українського населення позбавило збройну боротьбу УПА на цих теренах основної цілі. Тому, Командування УПА дає доручення застановити дальшу збройну бортььбу на Закерзонні. Деякі відділи одержують завдання іти в рейди на захід, решта - повинна перейти на терени УССР.

Всі відділи на Закерзонню розчленовуються на менші підвідділи і серед надлюдських зусиль, в безнастанних боях з величезною перевагою ворога, видержуючи голод і труди далеких маршів, прориваються з ворожого перстня і переходять - одні в рейди на захід, а інші, безпосередньо або через Словаччину, до УССР.

Так заgінчилася геройська боротьба УПА на Закерзонні, якою не тільки вкрито славою українську зброю, але, насамперед, створено надзвичайно важливий історично-політичний документ боротьби українського, автохтонного населення Закерзоння проти злочинного, насильного виселювання його з його прабатьківської землі.

9. НОВІ ФОРМИ БОРОТЬБИ

Велика військова акція трьох комуністичних держав - Польщі, СССР та Чехословаччини, - проти УПА весною і літом 1947 р. довела до перервання дій УПА тільки на терені Закерзоння. На теренах УССР боротьба ведеться далі.

Само-собою, що нова ситуація, яка створилась на українських землях після закінчення другої світової війни, мусіла вплинути й на структуру і форми боротьби українського підпілля. Нова політична ситуація заставляла керівництво української революційно-збройної боротьби брати до уваги довгий період, який мусить пройти між другою й третьою світовими війнами, а факт, що большевики могли тепер скупчувати на одному відтинкові окупованої території цілі армії НКВД й ЧА, робив недоцільним оперування великими повстанськими загонами. Крім цього немаловажною справою стала й проблема прохарчування. Бльокада сіл, що її застосувало НКВД, не давала змоги правильному функціонуванні постачання для великих повстанських частин, а пороблені під час переходу фронтів по лісах харчеві магазини УПА, (які в час енкаведівських бльокад стали замкненим в лісах відділам УПА в так великій пригоді), вичерпувались тим більше, що під час великих облав 1945-46 рр. багато тих магазинів попало в руки НКВД.

Думку про конечність перебудови форм революційнозбройної боротьби висловив Провід ОУН вже в своїй Деклярації з приводу закінчення другої світової війни в травні 1945 р., а Українська Головна Визвольна Рада говорить про це як про найближче завдання у своїй відозві з листопада 1946 р., визнаючи однак при тому позитивними наслідки пересунення реалізації тієї перебудови аж на зиму 1946-47 р.:

"Впродовж останніх двох років (1945-46) -