Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

02.06.

Свій новий щоденник я починаю віршем Джеймса Томсона:

Закон зв’язку речей таємний:

Торкнувшись квітки пелюсток,

Тривожимо ми в небі темнім

Одну з віддалених зірок.

03.06.

Ми на ринку. Торгуємо. Мама балакає з Кусум про йогу. Кусум розповідає про свого сина Дауда. Він любить котів і книжки. Займається східними єдиноборствами. Його взяли в клуб єдиноборств безкоштовно. З її сином я познайомлюся.

05.06.

На ринку зустрівся господар апарата, де я колись продавала солодку воду: він раптом обійняв мене й поцілував у щоку! Усі навколо засміялись, а я нажахано штовхнула його і сказала:

— Який ви ненормальний!

Але тим і обмежилось.

Знайома дівчина п’ятнадцяти років виходить заміж. Я познайомилася з нею взимку. Вона з села. Дівчина завжди виручала мене й купувала непотрібний їй дріб’язок із мого товару, щоб я могла принести додому хліба.

Зараз я подружилася з дівчинкою Зурхан. Має 11 років. Вона в 6-му класі. Теж торгує на ринку з батьком, якого я спочатку вважала за її діда.

Ми розмовляли з жінкою, яка продає напівкоштовні камені й робить із них намисто. Вона сказала, що мені підходять гірський кришталь, сердолік і нефрит. А для талану потрібні: лазурит і бірюза.

Я читала вірші мудреця Юсуфа Баласагуні:

Часом пильність нам потрібніша, ніж сила,

Безтурботність сильних багатьох згубила.

07.06.

Спимо. Ланцюг народжень йде у сон.

Минуле разом із майбутнім сниться.

Нам сон оцей навіює Самсон,

І будить зранку Еос колісниця.

Спимо. Життя — одне зі сновидінь,

Із тих, які з’являються ночами.

Коли ж воно обірветься, тоді

Петро, апостол, вкаже шлях ключами.

Цей вірш я написала вранці.

Сьогодні я торгувала на ринку в буді Вандама. Там є лавочка, де можна сидіти! Він сам усе збудував, власноручно!

Тьотя Кусум розділила з нами стіл — вона торгує ліками. Її сина я бачила мигцем. Тьотя Кусум хоче відправити його вчитися до Москви й дати йому з собою дружину років чотирнадцяти. Над цим, імовірно, мені слід подумати — так сказала тьотя Кусум.

Мені дуже хочеться полуниць. Я жодного разу їх цього року не їла. Усе хліб та каші. Ще в нас борги 200 р. Мама все свариться, кидається зі стусанами до мене.

Кассі мене посварила з Ариною. Щось напліткувала. Вони обидві торгують на ринку. Я сьогодні смикнула Кассі за хвіст — щоб не брехала.

Тьотя Кусум сказала, що людині прощаються всі гріхи, якщо мовити: «Субхана-Ллахі ва біхамдіхі» — що означає «Слава Аллахові і хвала йому».

10.06.

На ринку в нас хороші сусіди-чеченці. Ми весь час жартуємо, сміємося. Здається, що ворожнеча між народами стала минати. Знайомий хлопець-чеченець одружився з росіянкою, і всі їх вітали.

12.06.

Яка бійка була на ринку! П’яний дід кинувся на хлопця з ножем. Обидва — чеченці. Вони перевернули столи, пляшки з лимонадом. Крик був страшний! Поганий дід вихопив ніж і вже збирався був устромити в хлопця, але той побачив це і ногою йому раз, раз, раз… Дав йому як слід!

До мене різні чоловіки підсилають то тьотю, то маму — усі хочуть познайомитися, поговорити про заміжжя. Багато вагітних дівчат у 14–15 років. Усі вже заміжні. Я намагаюся віджартовуватись і не знайомитись.

Електрики немає, води немає. Ми живемо так з війни.

Мені снився загиблий дідусь Анатолій, прохав підтримки. Царство йому Небесне!

А потім, під ранок, я побачила сон: наче сиджу й читаю книжку, а хтось мене торкнув за плече. Я підводжу очі, а це Магомед із мого класу! Мага! Ми так і кинулись одне одному в обійми. Цікаво, чи снилася йому я?

Учора я довго медитувала і бачила індіанську маску всередині свідомості.

Торгівлі не було. Нам дали 10 рублів і сказали:

— Від покійника!

Ми відповіли:

— Спасибі!

І поклали гроші в гаманець.

Жарт. Насправді просто поминали і, звичайно, погано знаючи російську мову (багато хто з гір), неправильно висловились.

18.06.

Сьогодні на світанку я бачила сон. Космічний корабель із групою дослідників було затягнуто штучною планетою в її надра через сильне притягання. Загинуло багато місячних людей і жінки з Землі. Капітан корабля, що гинув, попросив мене прокинутись і все записати. Для нього це було дуже важливо.

21.06.

Біля нас на ринку торгує музичними касетами хлопець. Прізвисько Буратино. Ми подружились. Я купила в нього касету. Хлопець, довідавшись, що я багато читаю, подарував мені дві книжки, купивши їх у бабусі-росіянки в кінці ряду.

«Анжеліка в Берберії» та «Майстри детективу». Читала до першої ночі.

Вечір. Збулася моя мрія! Буратино приніс мені книжку «Шаолінське ушу» — читаю, перечитую, не можу відірватись! Тепер я вчитимусь битися за цією книжкою! Мені всього 14 років — я ще можу навчитися, хоча діти вчаться з 6–7 років. Також Буратино приніс мені книжки про зорі, будову Всесвіту й пророків. Але найцікавіша, звісно, про ушу!

26.06.

До нас приїздила тьотя Лейла. Мене сварила. Сказала в усьому маму слухатись. А мама дуже примхлива.

Снився дивний сон. Я йшла в джунглях і знайшла стародавній храм. Навколо були статуї тисячі Будд і білих мармурових слонів. Цей храм шукали багато людей і гинули.

Я була подорожньою в тропічному лісі. Мені стрівся Дух, що має небачену силу. Сказав, його звати Рассалан. Він провів мене в храм і показав Чарівну Вазу. Частина її була чорною, частина червоною, частина зеленою.

— Вона виконує будь-які бажання! — мовив Рассалан.

Потім ми ввійшли до кімнати храму, і я побачила сотні маленьких фресок, схожих на квадратики.

— Тобі подарували дві долі, — проголосив Рассалан. — Це велика честь для людини. Ти можеш обрати будь-яку!

— А хто подарував? — спитала я.

— Дружина Шиви. Ти їй дуже подобаєшся.

І Дух показав мені дві фрески. На одній з них була дуже гарна дівчина: вона танцювала з бубном. Маяли стрічки. Вона була напіводягнена й танцювала індійські танці. Багато чоловіків дивилися на неї з замилуванням і аплодували їй. А на другій табличці жінка була інакша. Вона була з голови до ніг закутана в зелену тканину. Було видно обличчя та кисті рук. Жінка сувора й неприступна. Мусульманка?

— Це гра, — сказав Рассалан. — Яку ти обереш долю?

— Мені дуже хочеться обрати оцю, — я