Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні - Левко Лук'яненко
Василь Рудий розповідає: «У 1932 році, бачили, що насувається велике горе, мій батько з нами, малими, й матір'ю виїхав на Кавказ, в село Новоіванівку колишньої Кабардино-Балкарської АРСР. Працював батько на саманному заводі. І ось якось викликають його і всіх інших українців у сільську раду і наказують протягом 24 годин залишити Кавказ і виїхати на Україну, звідки приїхали. Це викликало обурення, шум. Чому, на яких підставах? Людям пояснили, що це наказ Сталіна. Отже, знищення людей заздалегідь планували». [1]
Восени 1932 р. були створені бригади, яких називали «буксирами». «Входили до них люди, позбавлені честі, совісті й жалю. Оснащені вони були спеціальними піками та зброєю. Піками шукали захований хліб, а зброєю залякували людей, при непокорі застосовували її."Без будь-якого дозволу вони вдиралися до обійсть і забирали все, що можна було забрати. Не залишали й грама зерна, ні шматка хліба. Те, що можна було з'їсти: суп, борщ, кашу — виливали в помиї». [2]
На шляхах, що перетинали кордони України, стояло військо і не давало українцям виїхати з України, їх повертали назад на голодну смерть.
Ви піддаєте сумніву сумнозвісний наказ № 0078-42 від 1944 року Берії і Жукова про виселення з України у віддалені райони СРСР всіх українців.
Усі ліві газети бурхливо протестують проти публікацій названого наказу, звинувачуючи патріотичні газети в поширенні антикомуністичних «наклепів». Лукавство і брехливість комуністів нікого не дивує, але звання генерала мало б зобов'язувати людину до почуття власної гідності, поцінування своєї честі та утримання від поширення брехні перевертнями, що порвали з українством і на догоду москалям чимдуж намагаються руйнувати молоду Українську державу. Позаяк Ви відійшли від українства і з довір'ям ставитеся лише до росіян, а не до українців, то доведу Вам і всім «любителям отечества чужого» автентичність наказу Берії і Жукова за допомогою російських джерел.
Інформація про той україножерний наказ почала з'являтися на початку 90-х років. Так, у московській газеті «Комсомольская правда» № 28 від 03.02.1992 року надруковано спогад Стеттініуса наступного змісту: «… в Ялте, по воспоминаниям Эдуарда Стеттиниуса, Сталин жаловался, что его положение на Украине трудное, ненадежное. Что скрывалось за этими словами, стало известно позднее. Оказывается, голодомора Сталину было недостаточно. На очереди стояло выселение всех украинцев. Сталин долго потом сожалел, что ему так и не удалось воплотить в жизнь свои планы».
Що скажете, генерале, на цю публікацію в Москві, та ще й Вашою мовою?
Ви, генерале, користуєтеся тим, що Єльцинська камарилья наклала вето на дослідження історії XX сторіччя за першоджерелами. Архіви колишнього КДБ СРСР, Політбюро ЦК КПРС у Росії закрито, бо там, де вирішували долю однієї шостої земного суходолу, документи відклали справді страшні.
Але ці, досі таємні, документи тепер можна реконструювати за практикою їхнього застосування та зі спогадів людей. Про те, що українців збиралися виселити з України, на XX з'їзді КПРС сказав М. Хрущов.
Проте в роки війни відповідний наказ, що мав проходити за підписами Жукова й Берії, реконструювали німецькі аналітики. Користуючись з режиму закритості російських архівів, Ви, генерале, заперечуєте саме існування цього наказу. Де Ваша людська совість?! Однак, правду кажуть: нема такої брехні, щоб не вилізла назовні. І ось відомий сучасний російський письменник Фелікс Чуєв оприлюдив цей документ у своїй книзі «Солдаты империи» (Москва: Ковчег, 1998) з прямо-таки сенсаційним коментарем генерал-лейтенанта КДБ Василя Рясного. Прошу зауважити — росіянин Чуєв, та й Молотов, про якого він розповідає, совітських солдатів називає солдатами імперії. Тепер Ви і всі інші перевертні можете купити книжку Чуєва у вуличних книжкових кіосках Києва і власними очима переконатися в правдивості наказу Берії і Жукова, а для тих, хто немає грошей на книжку, наводжу тут копію титульної сторінки та сторінки 177–178, 179 з текстом реконструйованого наказу та коментарем тодішнього міністра внутрішніх справ УРСР на прізвище Рясной.
Феликс Чуев: Солдаты империи. Беседы. Воспоминания. Документы. Москва: Ковчег, 1998.
Совершенно секретно
Приказ № 007/42
22 июня 1944 года г. Москва
По народному комиссариату внутренних дел
Союза и народному комиссариату обороны Союза СССР
Агентурной разведкой установлено: за последнее время на Украине, особенно в Киевской, Полтавской, Винницкой, Ровенской и других областях, наблюдается явно враждебное настроение украинского населения против Красной Армии и местных органов Советской власти. В отдельных районах и областях украинское население враждебно сопротивляется выполнять мероприятия партии и правительства по восстановлению колхозов и сдаче хлеба для нужд Красной Армии. Оно для того, чтобы сорвать колхозное строительство, хищнически убивает скот. Чтобы сорвать снабжение продовольствием Красной Армии, хлеб закапывают в ямы. Во многих районах враждебные украинские элементы, преимущественно из лиц, укрывающихся от мобилизации в Красную Армию, организовали в лесах «зеленые» банды, которые не только взрывают воинские эшелоны, но и нападают на небольшие воинские части, а также убивают местных представителей власти. Отдельные красноармейцы и командиры, попав под влияние полуфашистского украинского населения и мобилизованных красноармейцев из освобожденных областей Украины, стали разлагаться и переходить на сторону врага. Из вышеизложенного видно, что украинское население стало на путь явного саботажа Красной Армии и Советской власти и стремится, к возврату немецких оккупантов. Поэтому, в целях ликвидации и контроля над мобилизованными красноармейцами и командирами освобожденных областей Украины,
Приказываю
1. Выслать в отдаленные края Союза ССР всех украинцев, проживающих под властью немецких оккупантов.
2. Выселение производить:
а) в первую очередь украинцев, которые работали и служили у немцев;
б) во вторую очередь выслать всех остальных украинцев, которые знакомы с жизнью во время немецкой оккупации;
