Українська література » Публіцистика » Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні - Левко Лук'яненко

Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні - Левко Лук'яненко

Читаємо онлайн Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні - Левко Лук'яненко
національній культурі. Чуже Вам стало своїм, своє, батьківське, Вам стало чужим!

І Ви ось кажете (чужою мовою): «… на полях Великой Отечественной Войны…». Друга світова війна, як відомо, почалася 1 вересня 1939 року. За чотири з половиною місяці до того Угорщина з допомогою Німеччини розбила Карпатську Україну. На підставі договору Молотова-Рібентропа 24 серпня 1939 року Совітський Союз — ваше Отечество — захопив частину Польщі, потім напав на Фінляндію, у червні 1940 року напав на Румунію, 3–6 серпня 1940 року окупував Естонію, Латвію, Литву. Для Вас це все не пряма імперіалістична агресія, а «поля Отечественной войны»? Ви пишете: «защитников Отечества», «… вызволяя Отечество…» Таким чином, для Вас Батьківщина — Союз РСР. Це імперське тлумачення поняття Батьківщини. Нормально, як прийнято у світі, Батьківщина — це край, земля, країна твоїх батьків, твоєї нації; річки, води, небо й сонце твого рідного народу; це пісні й історія життя твоїх діда-прадіда й далеких пращурів. Та навіть марксист Плеханов визначав батьківщину як країну твого народу, а не територію в межах державних кордонів. А якщо йти за Вашим розумінням батьківщини, то Вашою батьківщиною є і мусульманський Татарстан, і далека буддистська "рува. Та що ж спільного Ви маєте з ними? Отже, Ви за походженням і за кров'ю — українець, а за мовою, мисленням, світоглядом не українець, а совітська людина (Homo Soveticus). І всі Ваші подальші слова походять якраз з цього мислення — нелогічного, абсурдного, імперського. Ось Ви, звертаючись до мене, пишете: «Какое кощунство так оскорблять миллионы людей, которые не жалели своих жизней, вызволяя Отечество от фашистского нашествия. Не мифическую «империю» они защищали, а свой родной край от чужеземных завоевателей».

«Родной край» для українця — це Україна. Україна як країна зі своєю територією і населенням має свої національні інтереси. Суть національних інтересів українців, як і будь-якої іншої нації світу, полягає в продовженні свого існування за допомогою збереження своєї території та створення на ній умов для продовження життя своєї української нації.

Як свідчить світова практика та факт існування й діяльності Організації Об'єднаних Націй, такі умови забезпечує державний суверенітет, державна незалежність нації. Всім членам ООН незалежність видається за найбільшу цінність; і вони її бережуть як найбільше національне благо. Для нас, українців, незалежність повинна бути також найбільшим національним благом. З такої, прийнятої в ООН і в цілому світі, позиції, незалежність України є самодостатньою цінністю її громадян, і зазіхання на неї чи з боку німецького фашизму, чи з боку російського шовінізму — це однаково антиукраїнське зло. А це означає, що служіння ідеї незалежності України — найважливіший критерій для поцінування діяльності й усього життєвого шляху кожного українця і кожної українки.

Моє слово «імперія» в заяві Президентові України про відмову від нагородження медаллю Жукова Ви берете в лапки і називаєте її міфічною.

РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ — МІФІЧНЕ ПОНЯТТЯ?

Таке тлумачення означає, що Ви не читали не тільки українських істориків, але й російських. Ви навіть не читали визначення поняття «імперія» в радянських політичних словниках, бо, якби читали, то побачили б, що реальний стан України цілком і повністю підпадав під ознаки колонії: Україна не мала незалежних державних органів влади і своєї судової системи, не мала своїх правоохоронних органів і армії, не мала своєї традиційної державної символіки, не керувала економікою, не мала своєї фінансової системи, не мала незалежної зовнішньої політики та своєї дипломатичної служби. Усе вирішувала Москва. Київ був лише центром російської окупаційної адміністрації, проміжною адміністративною ланкою між Москвою та 25 українськими областями. Та навіть Ленін називав царську Росію тюрмою народів, а Совітський Союз не був же для українців кращий за дореволюційну Росію!

Комуністи продовжили царську імперську політику ще з більшою жорстокістю.

За підрахунками Всесоюзного товариства «Меморіал», за 70 років комуністичної влади було знищено понад 120 мільйонів безневинних людей, з них понад третина — українці. Такого геноциду історія людства не знала. А для зменшення кількості українців комуністи організували три штучні голодомори: 1921–1923; 1932–1933 і 1946–1947 років. Як згадував у спогадах Уінстон Черчіль, Сталін сказав йому, що «ліквідував» у 30-х роках 10 мільйонів селян»… Сталін замордував у чотири рази більше людей, ніж Гітлер.

І винищували українців не просто зі злої природи імперіалізму, а з метою очищення українських етнічних земель від українців і заселення їх московитами. Ось документ, що його надрукувала газета УРП «Самостійна Україна» в № 32–33 за вересень 1998 року:

Документ № 403

СООБЩЕНИЕ

Всесоюзного переселенческого комитета при Совнаркоме СССР

о переселении на Украину с других территорий страны

29 декабря 1933 года. Срочно. Секретно.

Нач. ГУЛАГУ ОГПУ тов. Берману

ВПК при СНК СССР при сем препровождает оперсводку № 38 о переселении на Украину по состоянию на 28 декабря с. г. Одновременно ВПК при СНК СССР сообщает, что преподанный план переселения выполнен на 104,76 %. Всего переселено 21856 колхозных хозяйств, 117149 человек, 14879 лошадей и 38705 голов разного скота (в число последних входят телки, свиньи и овцы).

Приложение по тексту.

Секретно

Сводная ведомость об отправлении эшелонов с переселенцами на

Украину по состоянию на 28 декабря 1933 года

1. На 28 декабря 1933 г. отправлено 329 эшелонов, 21856 хозяйств, 117149 членов семей, 14879 лошадей, 21896 коров и 38702 голов разного скота.

2. План перевозок колхозников на Украину окончен и выполнен на 104,7 %.

Зам. Председателя ВПК при СНК СССР Рудь

(ПДАНГ СРСР, ф. 3675, оп. I, спр. 33, арк. 56. Ориг.)

«Товаришу» російський генерале, може тепер Ви побачите з цих документів, як «звільняли» українську землю від українців і з яких областей завозили в Україну москалів, і чого їх тепер у нас так багато!? А цей документ — лишень дрібний фрагмент колоніальної політики.

Візьмемо за приклад геноцид голодомором 1932–1933 років. 1932 року комуністичні керівники з районів роз'їжджали

Відгуки про книгу Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні - Левко Лук'яненко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: