Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв - Арі Турунен

що цей факт уже давно ні для кого не новина. На думку Страндена, з похмілля не треба братися за самозвинувачення, а треба втішити себе. Якщо минулого вечора образив тих, з ким пив, потрібно спокутати образу й утішити їх. Естетика похмілля охоплює такі ритуали: ретельно вимитися, скористатися парфумами і вдягти одяг радісних кольорів. Потрібно підходити до похмілля правильно. Думати про красиве й велике.

Похмілля й уживання алкоголю, що йому передувало, не обов’язково мають згубні наслідки. Вони можуть також бути можливістю вирости над собою, укріпити дружбу і навчитися самодисципліни. Принаймні так уважав Платон.

Виховне значення бенкетів

На думку Платона, бенкети мають виховне значення. Витриманість громадян можна було перевірити під час застілля, влаштованого з добрим наміром укріпити дружбу між запрошеними гостями. На жаль, застілля має свої підводні камені. Платон визнає: що більше за столом випито, то веселіше стає. Кожен відчуває, як у нього покращуються самопочуття та настрій, стає легко говорити відверто, кожен перестає слухати сусіда й уважає, що контролює себе й решту446.

Тому розпорядником бенкету потрібно обирати такого чоловіка, який лишається спокійним і розуміє природу спільного проведення часу. Його завдання — збереження дружби між присутніми та її зміцнення. Отже, розпорядником бенкету потрібно обирати досвідченого й мудрого старого чоловіка447. Бенкет зм’якшує й омолоджує душі, так що в руках того, хто вміє виховувати і ліпити їх, вони гнучкі, як і раніше, в юності. І цей ліпник такий, як і тоді: умілий законодавець. Він установлює закони, які стосуються бенкету. Завдяки цим законам самовпевнений, сміливий і надто безсоромний бенкетувальник, який не згодний дотримуватися порядку й не думає над тим, коли варто мовчати, говорити, пити та співати, налаштований діяти якраз навпаки. На захист цих законів Платон поставив спокійних і тверезих керівників п’яних, яких він називає розпорядниками Діоніса. За віком вони старші 60-ти років448.

Весілля в Кані. Заборонені шлюби між ізраїльтянами і ханаанцями були темою ксилографії Крістофера фон Сихема, 1646 р. Подія виглядає дуже радісною

Виховання добропорядного громадянина, який частує вином, може здатися сучасній людині дивним. За античних часів люди вважали, що все має якесь призначення і насолода становить не меншу цінність, аніж чесноти449. Крім насолоди від уживання їжі та напоїв, існувала також насолода від навчання. На думку Платона, вино було дане нам як ліки, за допомогою яких ми можемо втихомирити нашу душу450. З насолодами слід поводитися розумно і керувати ними, як хороший законодавець керує державою. Витриманість також важлива у встановленні законів. А витриманість громадян можна перевірити також під час застілля, адже тоді можна виховати порядних громадян і навіть наступних законодавців.

Хоча, на думку Платона, розумні старі чоловіки повинні були наглядати за витриманістю застілля, самі вони могли пити вина донесхочу. Це було привілеєм старості. Платон був переконаний, що хлопці, яким не виповнилося 18 років, ніколи не повинні торкатися вина — не слід гратися з вогнем. До 30 років можна було насолоджуватися помірними дозами вина, але ніколи не п’яніти. А з настанням старості можна було цілком віддатися Діонісові та розважатися, як заведено серед старих чоловіків, — адже вино лікує старечу кволість, повертає молодість і приносить солодке забуття451.

У наш час Платонові роздуми напевно стали б у пригоді. Якими б були застілля в особняках, якби туди заявився досвідчений і харизматичний старий і завів би дискусію. З розумінням, але і з суворістю він затулив би роти схильним до монологу п’яним і під гучноголосий гамір указував, коли кому черга говорити. Він обирав би цікаві теми для дискусії і дозволяв би сперечатися, але вів би дискусію уміло, аби суперечка не переросла у сварку.

Коли застілля почало б виходити з-під контролю і гості стали б повторювати свої пречудові монологи, старий дав би свисток про завершення гри і по-батьківськи провів би гостей додому. Наступного ранку всі дякували б за прекрасний бенкет, який для всіх закінчився гарним настроєм і переконливим відчуттям, що говорили про важливе. І все це було б можливим завдяки досвідченому розпоряднику бенкету, мудрому старому чоловіку, який пройшов школу життя. Але де таких знайдеш? Можливо, на жовтих сторінках телефонного довідника повинен бути розділ «Розпорядник бенкетів».

* * *

Чому завжди потрібно вміти «пити правильно»? Сп’янін­ня позбавляє перешкод і випускає погане повітря назовні. Принаймні так філософствували французи, захищаючи карнавальне безрозсудство перед Паризьким теологічним факультетом у 1440 році. Веселе проведення часу на святі було обов’язковим для того, щоб

«… безрозсудство, яке є нашою другою природою і вочевидь закладене в людині від народження, можна було хоч раз на рік вільно виявити. Винні бочки тріскаються, якщо вчасно не відкрити отвір і не запустити в них повітря. Усі ми, люди, — наповнені злом бочки, які тріскаються від вина мудрості, якщо це вино постійно не бродить у стані шанобливості та богобоязливості. Потрібно запустити в них повітря, аби вони не зіпсувалися. Тому ми дозволяємо собі в певні дні віддаватися безрозсудству, аби потім з наповненим серцем повертатися до служіння Богу»452.

Аналогічний шлях звільнення пропонує єврейське свято Пурім. На карнавалі, організованому на честь цариці Естер, яка в 485 році до н. е. врятувала євреїв од геноциду, євреїв заохочують уживати алкогольні напої без міри. На святі віряни повинні напитися так, що перестануть розрізняти фрази «нехай буде благословенний Мордехай» і «нехай буде проклятий Аман». Мордехай був батьком Естер, а Аман був правителем, який хотів знищити всіх євреїв. На святі Пурім слід випити стільки чарок, скільки знадобиться, аби забути про ворожнечу453.

За єврейськими уявленнями, тотальне сп’яніння має терапевтичну дію. Під дією сп’яніння давні образи забуваються, поступаючись місцем шаленству і сонливості. Прикрощі розчиняються в алкоголі. Чи можна було б використати талмудську науку також у західних країнах?

За час маленьких мандрів історією алкоголю в цій книжці пивний ріг по вінця наповнився історіями різних епох і культур про те, як сп’яніння прагнули присвятити миру, дружбі та рівності. Таке сп’яніння боїться агресії і меланхолії. Випити пропонують не для того, щоб роздути ворожнечу, а для того, щоб розвіяти сум, адже в основі вживання алкоголю лежить радість. Сп’яніння покликане об’єднувати людей, а не роз’єднувати. Таке ідеальне сп’яніння