Світова гібридна війна: український фронт - Володимир Павлович Горбулін

[33] Политическая концепция Филофея «Москва — третий Рим» [Електронний ресурс] // История политических и правовых учений / под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. Нерсесянца В.С. — Режим доступу : http://txtb.ru/32/index.html

[34] Концепция внешней политики Российской Федерации от 2008 года [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://kremlin.ru/acts/news/785

[35] Там само.

[36] Kotkin S. Russia’s perpetual geopolitics.Putin Returns to the historical pattern [Електронний ресурс] // Foreign Affairs. — 2016. — 18 квітня. — Режим доступу : https://www.foreignaffairs.com/print/1117084https://www.foreignaffairs.com/print/1117084

[37] Brzezinski Z. Putin’s Choice // The Washington Quarterly. — 2008. — № 2 (31). — С. 95—116.

[38] Дугин А. Г. Евразийский реванш России. — М. : Алгоритм, 2014.

[39] Дугин А. Г. Евразийский реванш России. — М. : Алгоритм, 2014.

[40] O’Loughlin J. Wher in the World is Russia? Geopolitical Perceptions and Preferences of Ordinary Russians // Eurasian Geography and Economics. — 2005. — № 1. — С. 23—50.

[41] Дугин А. Г. Евразийский реванш России. — М. : Алгоритм, 2014.

[42] Kotkin S. Russia’s perpetual geopolitics. Putin Returns to the historical pattern [Електронний ресурс] // Foreign Affairs. — 2016. — 18 квітня. — Режим доступу : https://www.foreignaffairs.com/print/1117084https://www.foreignaffairs.com/print/1117084

[43] Концепция внешней политики Российской Федерации от 2008 года [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kremlin.ru/acts/news/785

[44] Gramer R. Russia’s Ambitions in Atlantic. Patrolling the GIUK Gap [Електронний ресурс] // Foreign Affairs. — 2016. — 9 вересня. — Режим доступу : https://www.foreignaffairs.com/articles/2016-­09-­09/russias-­ambitions-­atlantic

[45] Gramer R. Russia’s Ambitions in Atlantic. Patrolling the GIUK Gap [Електронний ресурс] // Foreign Affairs. — 2016. — 9 вересня. — Режим доступу : https://www.foreignaffairs.com/articles/2016-­09-­09/russias-­ambitions-­atlantic

[46] Підтримує анексію Криму.

[47] Російський бізнесмен, у минулому — полковник Служби зовнішньої розвідки СРСР.

[48] Загалом «Газпром Медіа» належать 38 телеканалів, 10 радіостанцій, 3 інтернет­-компанії, 1 оператор супутникового телебачення, 4 видання, 23 онлайн­-ресурси та 4 рекламних селлери.

[49] Финансирование RT и «России сегодня» в валютном выражении упало вдвое [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://ria.ru/society/20150116/1042806259.html

[50] МИА «Pоссия сегодня» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://ria.ru/docs/about/

[51] Good bye, golden boy. Первые мысли об уходе Суркова [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://evrazia.org/article/1876

[52] Там само.

[53] Как делают ТВ­-пропаганду: четыре свидетельства [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.colta.ru/articles/society/8163

[54] Как делают ТВ­-пропаганду: четыре свидетельства [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.colta.ru/articles/society/8163

[55] «Вести недели» с Дмитрием Киселевым, Мария Ситтель и Андрей Кондрашов стали лауреатами «ТЭФИ» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.vesti.ru/doc.html?id=2634252

[56] «Вести недели» с Киселёвым признаны самой популярной аналитической программой у россиян [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://russian.rt.com/article/318339-­rossiyane-­nazvali-­vesti-­nedeli-­s-­kiselyovym-­samoi

[57] Более половины россиян перестали доверять зарубежным СМИ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://lenta.ru/news/2015/05/07/distrust/

Розділ 5. Внутрішні соціально-­економічні каталізатори російської агресії

За загальною редакцією Розумного М.М.

АВТОРИ: Бережний Я.В. (5.1, 5.2, 5.3), Коломієць О.О. (5.3), Павленко І.А. (5.3), Малиновська О.А. (5.4), Цимбал О.І. (5.4), Ярош О.М. (5.4).

Деньги суть артерия войны.

Петр Первый

5.1. Економічні детермінанти імперської політики

Потужність і потреби економіки будь-­якої держави визначають зміст її поведінки та місце у системі міжнародних відносин. Російська економічна модель та активна імперська політика обумовлюються таким.

Сприятлива кон’юнктура на світових сировинних ринках. Динамічне зростання світової економіки у 2000—2011 рр. та, відповідно, високий попит на сировинні товари на світовому ринку (нафта, природний газ, метали, первинна хімія тощо) сприяли бурхливому зростанню економіки РФ. ВВП краї­ни зріс у 7 разів (до 1,9 трлн дол. США), а російський сировинний експорт, що перевищив 93 % всього експорту краї­ни, — у понад 5 разів (до 474,9 млрд дол. США).

Також уряду вдалося акумулювати значні резервні фонди та погасити більшість боргових зобов’язань попередніх періодів. Зокрема, міжнародні резерви РФ зросли у 72 рази у 1995—2012 рр. (468,6 млрд дол. США)[1]. Пік накопичення резервів був досягнутий у 2008 р. (582,7 млрд дол. США)[2].

Основним рушієм зростання доходів РФ стало стрімке збільшення попиту та цін на сиру нафту і природний газ у світі. Наприклад, ціна на російську сиру нафту Urals у 1997—2012 рр. зросла у понад 6 разів (до 110,5 дол. США/бар) на тлі зростання попиту на 20 %. Попит на газ злетів у 1,5 раза[3]. Натомість згортання нафтових цін у 2013—2015 рр. у понад два рази вплинуло на скорочення номінального ВВП РФ у 1,7 раза (до 1,3 трлн дол. США).

У Росії сформувалася безумовна залежність економічного розвитку від коливання цін на ринку сирої нафти у світі: при зростанні доходів від сирої нафти економіка РФ зростає і навпаки. Зміцнювалося переконання влади в тому, що значних альтернатив динамічному, прискореному розвитку російської економіки поза сировинними рушіями не існує.

Лідерство сировинних галузей у націо­нальному господарстві.У 1995—2011 рр. вклад сировинного експорту у ВВП РФ зріс удвічі (до 40 %)[4]. Натомість промисловість і послуги, що не пов’язані з енергетикою, ста­новили лише 10 % у ВВП. До світової економічної кризи 2008—2009 рр. федеральний бюджет краї­ни так чи інакше на 65—70 % формувався з доходів від експорту енергоресурсів. На сьогодні, у 2016 р., прямі доходи бюджету формуються за рахунок паливного експорту на 44 % (половина з яких надходить лише від продажу сирої нафти)[5].

Залежність від енергетичного експорту давно була очевидною для російської влади. Проте її подолання не вважалося елітою РФ пріоритетом у вибудовуванні успішної краї­ни. Існувало тверде переконання, що світ ще багато десятиліть потребуватиме традиційних енергоресурсів, що забезпечить Росії отримання швидких надприбутків від експорту сировини.

Тут слід мати на увазі, що основні запаси сирої нафти зосереджені лише в шести краї­нах: Ірані, Іраку, Кувейті, Об’єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії та Російській Федерації. Сукупно вони матимуть 39 % світового видобутку нафти до 2025 р. Запаси природного газу сконцентровані у трьох краї­нах: Іран, РФ і Катар — мають до 57 % усіх розвіданих покладів, не враховуючи покладів сланцевих порід. Поєднання запасів сирої нафти і природного газу давало перевагу до 2025 р. лише двом краї­нам — РФ та Ірану[6].

Тому світовий ресурсно-­енергетичний потенціал РФ і зосередженість на отриманні швидкої вигоди змушував її вибудовувати свій розвиток довкола розширення сировинної бази та знижував увагу до інших секторів економіки.

Монополізм і державна корпоратизація економіки. Після перших років реформ та широкої приватизації державної власності відбувалося поступове формування і зміцнення великих державних природних монополій і корпорацій з державною участю, передусім у ресурсній, енергетичній, фінансовій та транспортній сферах (наприклад, Газпром, Ростех, «Россети», «Роснефть»,