Українська Повстанська Армія 1942-1952 - Петро Мірчук

Поляки! Ваші народні маси скажуть Вам, чи бажають вони собі цього "раю" та "щастя", що принесли їм кремлівські царі із своїм "визволенням". Нарід скаже Вам зараз одверто, якої польської держави він собі бажає.

Поляки! Знайте, що таку Україну, як зараз Ваша Польща, маємо ми вже 26 років. Були в нас теж знатні комуністи - українці. Та спитайте тепер нового кремлівського царя - де вони зараз?! Українським селянам теж роздавали поміщицькі та церковні землі у власність, та спитайте зараз наших "щасливих" та "заможних" колгоспників, скільки у них власної землі! Мають її тепер стільки, що й хатини нема де поставити. Гірше панщини закріпостили большевики все селянство. Тому вважайте, щоб не проклинали Вас колись Ваші діти, як ми нераз дорікаємо тепер деяким нашим батькам, що, збаламучені, дозволили здвигнути на своїх власних плечах оцю криваву прокляту владу.

Зближається кінець цієї імперіялістичної проклятої війни, а разом з цим щораз більше назрівають уже революційні повстанчі рухи в усіх окупованих большевиками країнах. Горить повстанням Україна, Кавказ, Білорусь, уся Прибалтія, Балкани, включається уже в протибольшевицький фронт боротьби і польський нарід. Своєю окупаційною політикою захоплюють зараз большевики всі заражені дотепер їхньою брехливою пропагандою народи Европи та самі включають ці ж народи у спільний революційний повстанський фронт. Цей протибольшевицький фронт міцніє з кожним днем.

Вже близький час, коли кожний нарід на своїй власній землі заживе своїм самостійним державним життям.

Хай живе згода, порозуміння та співпраця українського й польського народів у боротьбі з московським імперіялізмом!

За самостійні держави всіх поневолених народів! Свобода народам і людині!

Лютий, 1945 р.

Українські повстанці

Крім цієї відозви було видано в польській мові та масово поширювано між поляками багато інших, подібних змістом відозв, летючок та брошур, в яких представлялось спільну большевицьку небезпеку та закликалось поляків до опам'ятання й заперестання терору супроти українського населення.

Але, ограничуватись до політично-пропагандивної роботи було неможливо, бо польський терор шалів у неймовірно великих розмірах. Весною 1945 р. польські банди пограбили та спалили багато українських сіл на Закерзонню, вимордували при тому: 300 українців, - чоловіків, жінок і дітей, - в селі Павлокома, понад 200 осіб у селах Сівчина та Березці, 250 осіб у с. Малковичі, біля 200 осіб у Пискоровичах і стільки ж у Курилівці, понад 200 осіб у Люблинці, 130 осіб у Рахові, 135 у Гораниці, 115 У Скоповій, 30 у Кобильниці та сотки осіб по інших українських селах. В такій ситуації в обороні українського населення мусіла заговорити й зброя, щоб польські грабіжники й убивці могли зрозуміти, що писані на їх адресу звернення українців це справді холодний відклик до політичного глузду, а не вияв безсилля й безпомічности. Місцеві сили українського революційного підпілля були однак заслабі, щоб змірятись з польськими бандами. Ще за німецької окупації для підкріплення їм приходить (в квітні 1944 р.) з Волині на Холмщину два курені УПА із загону полк. Острожського і сотня "Вовки" під командуванням Ягоди-Черника, а з Карпат на Посяння сотня УПА з куреня "Сіроманці" під командуванням Яструба. На латинський Великдень 1944 р. частини УПА несподіваним нічним наскоком розгромлюють великий загін польської АК в с. Посадів і серед сутичок з іншими відділами викидають АК з пояса лісів між Томашовом і Бугом. Розгромлені поляки припиняють свої бандитські напади на українські села, де під керівництвом прибувших старшин УПА організуються Самооборонні Кущеві Відділи та місцеві відділи УПА. Та наближення фронту заставляє відділи УПА, згідно з інструкцією Головного Командування повертатись у лісові масиви Карпат та Волині. До Чорного Лісу в Карпати рейдує з Закерзоння і одинадцять Закерзонських сотень УПА під командуванням Рена, - три сотні куреня Рена, три сотні куреня Евгена та сотні: Байди, Громенка, Нечая, Остапа і Чорного.

Відсутність відділів УПА на Закерзонні заохочує поляків до відновлення терору проти українського населення. Користаючи з відходу УПА поляки закріплюють свою владу, розташовують по селах загони МО, а по містечках ВП (Войска Польскего), а большевики обсаджують украсько-польський кордон своїми погранвійськами та оперативними групами МВД. Польське підпілля висилає своїх людей до МО, УБП та ВП і вже разом з польськими "урядовими" бандами переводить весною 1945 р. згадані масакри українських сіл.

Вже осінню 1944 р. пробують повернутися на Холмщину сотня "Тигри" під комаидуванням Голуба і курінь Юрченка, але зараз після переходу Бугу попадають в оточення погранвійськ НКВД, з якого тільки сотні Голуба пощастило вирватись без більших втрат. Курінь Юрченка втратив більше як третину вбитими, решта розпорошилась; сам Юрченко попав живим у полон...

Щойно на провесні 1945 р. проривається на Холмщину зі своїм відділом к-р Ягода-Черник, а в травні 1945 р. відділи: "Кочовики" під командуванням Штиля, "Галайда ІІ", під командуванням Куліша, а після його смерти в бою з МВД в селі Сурмачівка на Ярославщині, під командуванням Ворона і відділ під командуванням Шумського.

На Посяння повертається згаданих 11 сотень УПА Закерзоння та три відділи ВО Маківка. До їхнього повороту, весною 1945 р. пройшла і по Лемківщині й у Перемищині така хвиля польського терору, як на Холмщині. З ініціятиви та під опікою польських комуністичних властей організуються відомі зі своїх звірств у відношенні до українського населення польські банди в польських селах: Волутянки, Климківка, Любатів, Дошно, Глубоке, Войтушова Довге. Під час погромницьких нападів тих банд замордовано: в с. Синява - 22 особи, в с. Вороблик - 15 осіб, в с. Босько - 10 осіб, в с. Одрехова - 6 осіб, в селі Вислічок - 5 осіб та велика кількість по інших селах. При пізніших зударах УПА з тими бандами було стверджено шляхом утотожнювання вбитих та переслухування полонених, що членами банд були теж члени польської МО, тобто державної поліції, а командирами банд дуже часто члени УВП - польського Уряду Публічної Безпеки. Характеристичне теж, що з бандами тісно співпрацювала АК, якої командантом на Сяніччину став літом 1945 р. пор. Коссаковскі, недавній повітовий шеф УБП в Сяноці.

Все це доказує, що урядові чинники червоної Польщі, польське підпілля та польське шумовиння тісно співпрацювали в тероризуванні всього українського населення Закерзоння. Тож коли заклики УПА на адресу поляків до опам'ятання не дали бажаних успіхів, УПА видає іншого рода звернення до поляків:

ПОЛЯКАМ !

Ліського й Сивіцького повітів