Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

Був днями замах на президента Чечні, Масхадова.

Стрілянина.

Митиму посуд.

Маму водила в поліклініку. Їй вирвали зуб.

03.08.

Працюю. Ноги в мозолях, руки втомлюються. Сварюся з Ариною.

Хлопець із ринку, Саундин, дуже хороший, добрий, сьогодні назавжди виїхав. Азербайджанців стали на ринку утискати місцеві крамарі. Саундин подарував мені на згадку годинник. Це пам’ять про нього. Мало не плачу.

22.08.

Учора я купила магнітофон «Технікс». Мені допоміг вибрати Акбар, син тьоті Мар’ям. Акбар скромний, завжди говорить тільки про справу і відразу йде. Але в поході по магнітофон у нас усе-таки трапилися пригоди. Ми загубились. Потім купили магнітофон, а він не працював. Довелося міняти.

А бабуся Тося і тьотя Аля втекли з Чечні. Виявилося, вони обхитрували дві чеченські родини. Принаймні так ці родини розповідають! Що росіяни взяли в них гроші, а документи віддали частинами. Частину документів в одну родину, частину в другу. Ось чого вони тут ошивалися. Надурили чеченців. У всіх чеченці квартири забирають, а ці самі виявилися хитрунами. Між чеченськими родинами тепер війна за цей дім.

29.08.

Не ходили на ринок.

Багато що змінилось, але писати про це не можу. Тільки шифром.

Сьогодні в мами знову зустріч із лікарем. Ми звемо його Лялечка, як героя книжки «Жарт Мецената». Він витончений. Займається йогою, голодує. Чеченець. Мама в нього зуби лікує. Ми обмінюємося книжками про медитації та буддизм. Його адресу дав нам тато Хави, Султан. Це його друг.

Економіка змінилася. Щось неймовірне з грішми. Долар різко підскочив. У нас, щоправда, ніколи жодного долара не було. Але люди кажуть, що все тепер подорожчає. Як жити?

Хава йде з нашої школи, а Патошка й Ася їдуть жити в Дагестан. Я в школу ходитиму зовсім сама.

Під ногами пищить кошеня Чипс і муркоче.

Поля

02.09.

Була в школі. Побилася з Яхою.

Дівчата Сета, Тина, Заїра й Латифа мені зраділи. Сета й Латифа взяли в нас кошенят, які вижили.

09.09.

Образилася на маму. Плакала. Вона дуже жорстка і зла людина. Як я цього раніше не помічала? Коли налагоджується життя — є їжа, вона буває веселою, хорошою. Але щойно труднощі, всю злість зриває на мені. Сьогодні вона сказала мені, що я — брехуха. Вона корпалася в моїх речах і знайшла дрібні гроші.

— Це гроші! Ти їх ховаєш!

А я їх їй на новорічний подарунок збирала. Уже заздалегідь готуюся: купила хустку й заколку для неї. Хотіла ще купити коробку цукерок.

Я стала плакати, тому що дуже прикро. Вона ж сказала мені, що це нерозумно — плакати.

У школі поки що більше ні з ким не билася. Арина виявилася бридкою — розповіла про те, як я торгую з коробкою в руках, банді Лур’є-Левиці. Навіть зобразила, як я ходжу і кричу: «Гребінці! Ножиці!» Народ ірже. Але мені начхати.

П.

10.09.

Прийшла зі школи.

Дівчата деякі з класу засватані. Мене питають:

— А ти заміж не вийшла? Чи тебе ніхто не бере через маму-росіянку?

Мало не посварилася через це з Тиною та Зулею.

А Мага, негідник, підкрався і стягнув з моєї голови хустку. Я в нього відібрала хустку й надавала нею прямо йому по пиці. Він поліз битись, обзиваючись «російська свиня», а я його відіпхнула й послала до біса. Але мені й крити нема чим. Він — свій, я — чужа. Він усіх у класі зібрав і кричить: «Поліна — росіянка. Ганьба! Ганьба!», і всі за нього. І всі згодні. Навіть Сета, Латифа й Тина. А Кассі й зовсім сховалася!

Мага пообзивався-пообзивався, а тоді взяв і поставив свої ноги в брудному взутті прямо на мою парту. Тоді я взяла книжку з літератури й добряче постукала йому по голові. Після цього він ноги прибрав і давай кричати:

— Ти заміжня?

Яка тварюка! Я його послала. Після чого Мага став мені погрожувати і сказав дослівно таке: «Мій брат служить у військовій частині, от я йому скажу, і він тебе впіймає!» Горлав усьому класу.

З усіх за мене заступилася тільки Зуля. Дівчинка, яка відстає в розвитку і гладенька (з неї всі глузують і її ненавидять). Вона теж узяла до рук книжку й дала йому по фізіономії. Але Мага не заспокоївся і продовжив кричати матірні лайки на мою адресу.

Якось непомітно пройшли уроки.

Красива Лейла, яка живе в будинку навпроти, дала касету з піснями.

Її син Тамерлан часто приходить до нас. Я розповідаю йому казки. Він їх любить. Завжди уважно слухає.

Добре, коли можна комусь повірити в цьому житті, але люди на це не здатні. Не варто вимагати.

На руках у мене з’явилися червоні плями, як у 1995 році. Давненько не було. Може, щось розпорошують над Чечнею? Щось у воді?

Поля

16.09.

Сьогодні Мага знову ліз. Обзивався. Я сказала йому, що, без жартів, піду, постукаю у величезні ворота його будинку-палацу, де живе він, його батько, мама та багато його сестер. Попрошу зустрітися з батьком і про все йому розповім. Мага витріщив очі й принишк.

Додому після уроків ішла з Латифою, Тиною, Кассі, Сетою, Зулею та Заїрою. Латифа відкрила обличчя і вже не носить паранджу, просто має велику хустку. Дорога довга. Ми придумували, який у нас буде дім, коли ми виростемо. Кожна повинна була в дрібних деталях змалювати все.

Латифа, Сета й Тина хотіли скромні будинки, маленькі. А біля будиночка — город, щоб вирощувати капусту й картоплю. Не голодувати. Кассі вирішила, що їй потрібен будинок на колесах, щоб будь-якої миті поїхати. Зуля, хоч як думала, так нічого не придумала. «Аби тільки бути здоровою!» — сказала вона.

А я і Заїра, яка мріє стати славетною співачкою, просто-таки пишались одна перед одною.

— Я матиму великий будинок і машину! — сказала Заїра, яка живе зі старими батьками в крихітній халупі.

— А в мене буде двоповерховий будинок із басейном та мармуровими сходами! — не відстала і я.

— І красивий садівник! — казала Заїра. — Я бачила таке в кіно!

— Подумаєш, садівник. І шофер! І кухар! І масажист!

Словом, мій придуманий будинок виявився значно крутішим.

Потім ми їли горіхи під великим деревом і Заїру понесло розповідати, як вона буде кохатися зі своїм чоловіком. Майбутнім.

— Я тут книжку знайшла з картинками! Я вас навчу, як треба правильно цілуватися!

І пішло-поїхало. Усі очі повирячували. А Заїра:

— У хлопця треба брати нижню губу, а