Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв - Арі Турунен

аби їсти, і їдять, аби блювати. Ці дошкульні рядки вочевидь були адресовані імператорові Нерону, чиїм горе-вихователем був Сенека. За часів правління імператора Нерона в Римі було 150 святкових днів на рік і пияцтво на карнавалах було основним заняттям безробітних римлян. Нерон і сам ходив по пивницях, пиячив на вулицях і влаштовував екстравагантні гулянки377.

За часів Нерона поширився римський звичай пити алкоголь на порожній шлунок: це масове захоплення, як уважає Пліній, було результатом запозичення чужих звичаїв і рекламною хитрістю лікарів378. Якщо на голодний шлунок випивали достатньо багато, то використовували перо, щоб викликати блювоту і випити ще. Тоді кидали кубик і випивали стільки чарок, скільки випадало379.

Римляни не зійшли з обраного імператором курсу. Светоній розповідає про імператора Вітеллія, який мав величезний живіт і червоне обличчя від того, що пив забагато вина і, як казали, міг з’їдати і випивати неймовірні порції, бо освоїв мистецтво блювання. Светоній запевняв, що апетит Вітеллія був «безмежний». Він був таким ненажерою, що, навіть коли приносив жертву, не міг втриматися, щоб не куснути м’яса і жертовного пирога з алтарів, ледь не вихоплюючи їжу з вогню380.

Частину Светонієвих описів можна з легкою душею віднести до латинських пересудів і перебільшень, що їх римляни називали історичними текстами. Незважаючи на це, не можна сказати, що римляни не знали, що означає пити не в міру. Римські бенкети, які завершувалися оргіями, звеличені в літературі та кінематографі. Хоча римляни вміли влаштовувати вишукані бенкети замість вульгарних пиятик, коли вже вони вирішували напитися, то напивались, як годилося.

Чи не в усьому Римі вважали — принаймні чоловіки, — що бенкетам чогось бракувало б, якби не глузування блазнів, витівки розпусних виконавців і танці дівчат під акомпанемент кастаньєт. Блазнювання та безсоромні танці були призначені для того, щоб допомагати гостям перетравлювати їжу!381

Античні державці були не єдині, хто дотримувався звичаїв непоміркованого вживання алкоголю. Великий гунський правитель Аттила, «бич божий», завершував свій день геть втомленим від випивки. Підозрюють, що шлюбної ночі він буквально допився до того, що спустив дух. Він помер від крововиливу в горло. Візантійська історія теж має правителів-чарколюбів. Імператор Михаїл ІІІ (842—867) мав прізвисько П’яниця, бо коли він виголошував публічні промови, то так заїкався, що люди кричали йому, що він знову перепив382.

Пити, як королі

Раніше люди могли випити неймовірну кількість алкоголю. Коли король Швеції Ерік XIV був ув’язнений у тюрмі міста Турку, він випивав 15 літрів пива на день — дві сучасні упаковки. Його брат Юган ІІІ був іще спраглішим до випивки. Разом із дружиною, красунею Катериною Яґеллонкою, він випивав 14 літрів вина кожного дня383.

Російський цар Іван Грозний мав пристрасть до горілки, яка, власне, здебільшого і робила його грізним. Іван став професійним п’яницею, коли йому виповнилося 12 років. Він любив пиячити й вештатися ночами Москвою і зовсім не знав міри. Історія пам’ятає його як хамовитого хвалька. Ще молодим Іван був такої високої думки щодо себе, що вважав Бога своєю рівнею. Сп’янілий від необмеженої влади, Іван утратив інтерес до державних справ і зосередився на полюванні, гулянні й улаштуванні оргій. Він зазвичай починав бенкет після вечірньої служби о восьмій. Блазні та навчені ведмеді розважали царя. Удавані ченці притягували до палацу жінок і потім ганяли їх, стріляючи по них стрілами. Після цих оргій Іван ішов у свої покої, де троє сліпих старців один за одним розповідали йому давні народні перекази, аж поки він не засинав384.

Іван Грозний дуже полюбляв горілку. Пристрасть до нескінченного вживання алкоголю не сприяла розвиткові від початку поганих дипломатичних здібностей Івана. У 1571 році Іван Грозний написав шведському королю Югану ІІІ, що ніколи не чув про якесь там Шведське королівство, аж поки батько Югана — селянин зі Смоланда[51], тобто Ґустав Ваза — не прийшов до влади. Юган, у свою чергу, обізвав Івана безчесним рабом і брехуном-нехристом зі свинським розумом

Хоча Іван чемно слухав казки на ніч, проте мав гарячу й відповідну його прізвиську лиху вдачу. Одного вечора захмелілий від меду Іван танцював у палаці зі своїми підданими, вдягнутими в маски. Коли він побачив, що князь Рєпнін прийшов без маски, то хотів змусити його її одягти. Розізлившись, Рєпнін відкинув маску вбік. Через це Іван так розлютився, що вбив князя385.

Петро І також мав великі складнощі з оточенням, коли був напідпитку. Коли він був тверезим, всі погоджувалися з думкою, що людина він зовсім непогана. Рішення про свої великі реформи він, утім, часто-густо приймав, випивши горілки. Напідпитку Петро І влаштовував грандіозні забави: у 1710 році він зібрав карликів зі всієї імперії у Петербурзі, де побудував сніговий замок на березі замерзлої Неви. Двох карликів він навіть там і одружив. Кульмінацією святкування стало те, що одруженого напередодні карлика всадовили на велику бочку з пивом і катали вздовж Неви. За карликом, тобто верховним блазнем, у бочку слідом пішли «кардинали». Під кінець дійства переодягнений у Нептуна моряк штрикав кардиналів ціпком, аби вони борсалися в пиві386.

Зародку дипломатії не судилося розквітнути через безперервне п’янство правителів. Німецького правителя Йоганна Ґеорґа, що жив у XVII столітті, під час тридцятилітньої війни, вважали мудрим і чесним, але водночас і охочим до випивки. Пристрасть до спиртного зробила його страхіттям дипломатів. Під час семигодинної трапези він, не зронивши ні слова, випивав непомірну кількість пива. Час від часу він давав придворному карликові ляпаса і через рівні проміжки часу виливав слузі на голову осад зі свого бокала на знак того, що він хоче добавки387.

Дипломати не давали ради і з супротивником Йоганна Ґеорґа — командувачем шведської армії Юганом Банером. Останній мав звичку випивати, як він казав, «келишок» вина за їжею. Розповідають, що відправлений до нього французький дипломат мусив слухняно чекати чотири дні, поки Банер, що був у запої, набуде належного стану, щоб прийняти гостя. Дехто вважав, що у стані сп’яніння Банер був дещо прихильнішим388.

З пиятики Банера і Йоганна Ґеорґа нема чому дивуватися, адже їхня поведінка відповідала звичаям, притаманним їхній епосі. Ідіотське поводження у стані сп’яніння було особливим видом мистецтва, великими шанувальниками якого стали дворяни.

Знатне пияцтво

У Шведській імперії звичаї