Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова - Філіп Сендс
Лаутерпахт запропонував подальші міркування. А якщо ввести у міжнародне право новий термін для означення звірств проти цивільних (питання, на яке росіяни та американці мали різні погляди і до якого він мав особистий невисловлений інтерес)? Він поділився цим із Джексоном. Чому б не означити звірства проти окремих цивільних осіб як «злочини проти людяності»?
Таке формулювання вже вживалося у 1915 році, коли британці та американці виступили із засудженням турецьких дій проти вірмен, але декларація не передбачала законних зобов’язань. Цей термін також вживався в роботі Комісії Об’єднаних Націй з воєнних злочинів,{221} але знову ж таки у формі, яка юридично ні до чого не зобов’язує. Джексонові ця ідея сподобалася. Це був практичний і привабливий спосіб просуватися вперед. Джексон сказав, що подумає над цим.
Пізніше усі разом відвідали Триніті-коледж, пройшли через велику бібліотеку імені Крістофера Рена, погуляли приватними садами коледжу. Джексон захоплювався деревами. Кетрін Фіт, одній із Джексонових юристок, дуже сподобалася мальовнича Кембриджська річка Кам і невеличкі місточки через неї. «Найкрасивіше місце, яке мені запам’яталося в Англії»,{222} — написала вона своїй матері.
47
Повернувшись до Лондона, 31 серпня Джексон поширив проект статуту, який було переглянуто. Він використав Лаутерпахтову ідею з назвами і включив до тексту нові визначення злочинів. У цьому проекті статуту вперше, чорним по білому, було зафіксовано термін «злочини проти людяності». «Нам слід внести ці слова, щоб чітко окреслити, що ми розглядаємо переслідування й утиски євреїв та інших у Німеччині, а також поза її межами, — пояснював Джексон союзникам, — як до, так і після початку війни».{223}
Використання такої лексики мало б розширити захисні засоби міжнародного права. Це мало б долучити до судового розгляду німецькі злочинні дії проти власних громадян — євреїв та інших — перед початком війни. У такий спосіб було охоплено вигнання з Рейху Леона у листопаді 1938 року і злочинні заходи проти мільйонів інших, які мали місце до вересня 1939 року. Держава більше не зможе поводитися зі своїми громадянами виключно на свій розсуд.
Чотири держави-переможниці зустрілися 2 серпня в остаточній спробі домовитися між собою[23]. Сер Гартлі Шовкросс, новий рішучий генеральний прокурор Великобританії, який умів роздратувати кого завгодно і якого вважали «найпривабливішим чоловіком у публічних колах Англії»{224}, був присутній на цій зустрічі разом зі своїм попередником — Девідом Максвеллом Файфом, — для дотримання процесу наступництва. Обговорення проекту статті 6 — з Лаутерпахтовими термінами — було вельми суперечливим, тож її залишили насамкінець. Радянський генерал Іона Никитченко рішуче виступив проти означень; їх слід вилучити, оскільки вони тільки «все ускладнюють». Його заступник, професор Арон Трайнін, схвально відгукнувся про ці терміни з «теоретичної точки зору», але заперечував проти розпливчастості формулювання. Їх слід видалити. Джексон твердо висловив свою незгоду. Класифікація була корисною. Означення злочинів, запропоновані йому авторитетним фахівцем з міжнародного права, якого він не називав, були «зручними». Вони мали б спростити перед громадськістю розуміння різниці між злочинами. Публічна підтримка була дуже важливою.
Представники СРСР змушені були погодитися, дозволивши «злочинам проти людяності» стати частиною міжнародного права, спрямованої на захист окремих осіб. Через тиждень, 8 серпня, остаточний текст було схвалено, підписано і оприлюднено — це був історичний день. За статтею 6(c) Статуту Нюрнберзького трибуналу, судді трибуналу мали повноваження карати окремих осіб, які вчинили злочини проти людяності, а саме:
вбивства, катування, поневолення, депортації та інші жорстокі злочини, вчинені щодо цивільного населення до чи під час війни; або переслідування через політичні, расові чи релігійні мотиви з метою здійснення злочину, що підпадає під юрисдикцію Трибуналу, або у зв'язку із злочином, незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього законодавства країни, де вони були вчинені, чи ні.{225}
Цей параграф варто прочитати дуже уважно. Зокрема, зверніть увагу на поодиноку крапку з комою у третьому рядку, яка згодом спричинить проблеми. Лаутерпахт вважав, що текст є надто широким, але не зважав, що ця крапка з комою могла б дозволити уникнути юрисдикції трибуналу діям, що мали місце перед початком війни. «Параграф 6(c) Угоди — злочини проти людяності — є явним нововведенням», — сказав він британському міністерству закордонних справ, але це світле нововведення, таке, що запроваджує нову «фундаментальну частину міжнародного законодавства». Воно підтверджує, що міжнародне право — це не лише право «між державами», але «також право людства». Ті, хто його переступить, не матимуть жодного імунітету, навіть якщо б вони були лідерами і втіленням «обуреної совісті світу»{226}.
Шовкросс дав Лаутерпахтові місце у новому британському управлінні з воєнних злочинів, яке прийшло на заміну комітету Макнейра. «Чи можна розраховувати на вашу допомогу у підготовці судового процесу, — спитав Шовкросс, — і написанні британських аргументів?» Лаутерпахт прийняв запрошення. Кілька днів по тому він отримав повідомлення від Джексона з висловленням вдячності за гостинність у Кембриджі і «клопітний меморандум» про злочини. «Не усі ваші пропозиції було враховано, — писав Джексон, — однак усі були корисними для роз’яснення наших міркувань». Джексон натякнув на майбутню співпрацю: «Я час від часу буватиму у Лондоні і ми з вами знову побачимося»{227}.
Стаття 6 статуту була професійним та інтелектуальним стрибком, але мало чим допомогла у плані особистого спокою. Вже минуло чотири роки без жодної звістки з Лемберга і Жовкви. «Татко не любить багато говорити, — казала Елі Рахиль, — він ніколи не виставляє свої емоції напоказ».{228}
48
Через кілька днів після того, як було прийнято статут, хтось зауважив незначну розбіжність у текстах статті 6(c) зі злочинами проти людяності, проблему крапки з комою. Вона спричинила розбіжність між російською версією з одного боку і англійським та французьким текстом — з іншого. Було оперативно погоджено поправку, аби привести англійську і французьку версії у відповідність з російським текстом. Цього було досягнуто 6 жовтня,{229} коли крапку з комою було видалено, а замість неї поставлено кому.
Наслідки могли би бути суттєвими. Крапка з комою, здається, дозволяла злочинам проти людяності, які мали місце до 1939 року, коли розпочалася війна, підпадати під юрисдикцію трибуналу. Однак кома, якою замінили крапку з комою, здається, призвела до виведення з-під юрисдикції трибуналу подій, що мали місце перед початком
