Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

Бажаю Вам якнайшвидшого одужання і всього найкращого, ще раз сердечно дякую за все і сердечно Вас вітаю.

Бруно Шульц

18 І 1938

96

Дорога Пані Ромо!

Боюся, що Ви мене переоцінюєте, що Ви впадаєте в екзальтацію. Це однаково хворобливий стан і для суб'єкта, і для об'єкта цієї екзальтації. Це певна розпуста відчуття, приємна для мене, але я побоююся «katzenjammeru». Я не бачу причин, щоб не дати Ванді Краґен певної компенсації за прикрощі, яких вона зазнала внаслідок свого сповненого ентузіазму виступу про мене. Крім того, треба її як рецензентку добре налаштувати на майбутнє. Думаю, що Ви зможете вручити їй цього листа.

Тішуся, що Вам краще. Це, мабуть, усього лише подразнення міхура, але будьте обережні: дієта!

Стосовно Еґґи Гаардт — я не прихильний до неї, і взагалі, небезпека прихильності мені не загрожує. Єдиною небезпекою є для мене сильна чуттєва прихильність жінки. Я радше реактивна натура, і це мене захоплює, але й те трапляється рідко. Попри це, напишу Ґомбровичу, щоб він мені не перешкоджав. Люб'язно з його боку, що він так лояльно ставиться до справи.

Велику приємність справили на мене Ваші слова про книжку[317]. Це дуже добре, що вона Вам подобається. Мало бракувало до того, щоб я перестав у неї вірити. Ніхто, крім Вас, мені нічого доброго про неї не сказав.

Гроші в Познань я надіслав, і, хоч як дивно, ні підтвердження, ні подяки не отримав. Мені через делікатність незручно про це запитати. Тільки тепер я зрозумів Ваш заголовок. Тож це перехід на «ти»? А отже, не будемо дріб'язковими, будьмо на «ти», дорога Ромо.

Тож можеш зробити з листом до В. Краґен, що забажаєш. Що стосується публікації звіту про Ґомбровича, то Ґридзевський уже його узяв до «Skamandra», тільки мушу йому надіслати. Дякую Тобі за передану Комету.

Той Сандауер[318], котрий пише в «Ріопіе» про Ґомбр., то мій добрий знайомий, 23-річний хлопака, дуже інтелігентний. Цю статтю я давно вже знав у рукописі. Він живе у Кракові.

Не гнівайся, що нині тільки короткий лист.

Бувай здорова, вітаю Тебе сердечно.

Твій

Бруно Шульц

Дрогобич, 23 І 1938

97

Дорога й Кохана Приятелько!

Я занепокоєний Твоїм мовчанням. Чи образив я Тебе чимось, чи щось Тебе засмутило або знеохотило? Як Твій жовчний міхур, чи не заявляє він уже більше жодних претензій? Як Твій настрій?

Я був 3 дні у Львові — без потреби. Змарнував там свій вільний час, який міг би краще спожити, і повернувся хворий. Лежу від середи із запаленням трахеї, але без лихоманки і майже без болю. Я міг би щось зробити, але волію думати. Добре мені якось думається й укладається. Може, щось із того та й буде.

У Львові я бачився з Юною. Вона й далі без посади і у фатальному гуморі, але д. елегантна і симпатична. Я був із нею у Хвістеків, де нею захопилася панна Хвістек[319], 19-річна чудова дівчина з незвичайними здібностями. Може, знаєш, яку б для неї (Юни) знайти посаду?

Чи вважаєш Ти вагомою мою кандидатуру на нагороду «Wiadomości»? Чи не знаєш чогось докладнішого про це? Припускаю, що мою кандидатуру запропонував тільки Вітлін. Чи можливо, щоб хтось його в цьому підтримав[320]?

Брохвич надіслав мені свою книжку з проханням написати рецензію. Я відписав йому, що припинив писати рецензії, і щоб він не ображався. Маю враження, що то графоманська книжка, хоча начебто Ґомбрович нею захоплювався (не знаю, чи щиро).

В «Chochole»[321], новому сатиричному виданні, Корабйовський (Стронць) )[322] умістив потворну, хоч і влучну пародію на мою прозу. В «Pionie» з'явилася в постаті рецензії стаття Сандауера Про творчість міфологів[323], у якій ідеться про Ґомбровича і Шульца. Окрім цих, мені не відомі жодні рецензії, бо я не передплатив пресових інформацій.

Певно, Ти не бачилася з Віткаци? Як Тобі живеться? Чи бачишся з кимось? Я отримав листа від Ванди Краґен, в якому вона повідомляє мене про якісь напасливі статті Сківського[324] і П'ясецького[325] про Фердидурке. Боюся, щоб справа Фердидурке не стала для мене якоюсь психічною травмою.

Еґґа[326] вже намалювала ілюстрації до Комети. Думаю, що скоро її опублікують.

Томасові Манну я все ще досі не написав[327]. Я дуже цього боюся.

Якщо невдовзі не отримаю від Тебе звісток, дуже перейматимуся.

Передаю сердечні вітання і прохання відгукнутися.

Бруно Шульц

Дрогобич, 6 II 1938

98

Дорога Ромо!

Турбує мене звістка про Твою хворобу. Сподіваюся, що рентген доведе безпідставність Твоїх побоювань. Ти вже досить за життя нахворілася, і воно якось Тобі не пасує. Я вже встав, але не виходжу, сильний кашель, маю вільні дні до понеділка.

Дуже мене цікавлять усі новини і плітки, які Ти збираєш для мене. Чи й справді я маю якісь шанси отримати нагороду «Wiadomości»? Я про це не хочу й думати, щоб не зазнати пізніше розчарування. Зрештою, мені здається, що у присудженні цієї нагороди певну роль відіграють міркування і впливи, яких я не маю в моїй далекій провінції. Гадаю, що отримає її Ґомбрович[328]. Дякую Тобі за люб'язне бажання повідомити мені про результати, але не варто, бо й так одразу скажуть по радіо.

Я перестав писати рецензії для «Wiadomości»[329], бо воно мене не тішить, а навпаки, завжди вимагає від мене значного зусилля. Дуже дивуюся, що Ґомбр. написав таку хорошу рецензію про Брохвича. Я не міг тієї книжки навіть читати, але, будь ласка, не кажи про це нікому, бо я йому, звісно, написав, що книжка мені подобається. Якщо матимеш змогу, перешли мені статті Сківського та П'ясецького бандероллю.

Дякую Тобі за пораду у справі з Юною, може, я нею скористаюся. Проте Віткаци страшенно не підходить для таких місій. Він не годен зробити для когось нічого доброго. Я за це на нього не ображаюся. Вдячний йому за знайомство зі Штурмом.

Еґґа вже проілюструвала Комету, і певно, скоро опублікують.

Якихось 2 тижні тому я попросив Кістера (Rój) надіслати прим. Крамниць, потрібний мені для перекладачки у Відні. І це прохання і, мабуть, зазначені адреси критиків, які просили про Санаторій — залишилися без належної уваги. Вони мене жахливо недооцінюють.

Я не хотів би наражати Тебе на прикру відповідь, але, може,