Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц
Чому Ти так довго не писала? Чи бачишся Ти з кимось зі знайомих? Штурмом, Лібервертом?
Прошу Тебе сповістити про діагноз на підставі знімка. Дуже сердечно вітаю і дякую за новини.
Бруно
Читав І частину роману Монтерлана Дівчата[330]. Чудовий. Обов'язково прочитай!
[приблизно середина лютого 1938]
99
Дорога Ромо!
Засмутила мене і стурбувала звістка, що Ти хвора, що лежиш у шпиталі. Чому Тобі конче довелося лягати в лікарню? Чи для обстеження, чи для лікування, яке годі провести вдома? Я знаю, що жовчні напади («колька») страшенно болючі й нестерпні без наркотиків. Чи маєш Ти хороший догляд? Чи добре до Тебе ставляться? Чи Тебе хтось відвідує? Чи маєш Ти що читати? Чи маєш про що думати? Який він, отой шпитальний світ? Чи лежиш Ти з кимось, чи сама? Пиши мені часто і повідомляй про все, особливо про те, що стосується Твого здоров'я. Як Ти могла написати, що нудиш мені своїми листами!
Яка Ти мила, що, лежачи у шпиталі, пам'ятаєш про мої справи і втікаєш з-під лікарської опіки, щоб залагодити для мене щось, про що я навіть не просив, усвідомлюючи, наскільки Ти зайнята! Велике Тобі спасибі.
Я б дуже хотів отримати ту нагороду[331], головним чином тому, що то поміст для виходу поза межі польської мови. Ну, і гроші теж щось значать! Попри все, Твій попередній лист викликав у мені надії, хоча я знав, що там вирішальними є міркування літературної політики, взаємні послуги, які надають, щоб забезпечити собі підтримку нагороджених.
Статтю П'ясецького отримав, дякую Тобі. Вона вульгарна й дурна. Велика рецензія Поміровського з'явилася в «Tygodniku Ilustrowanym»[332], проте позбавлена ентузіазму. В «Pionie», здається, в № 5, була гарна стаття про мене (переважно) і про Ґомбровича А. Сандауера, молодого критика, котрий завдяки дуже інтелігентному обговоренню моєї (і Ґомбровича) творчості здобув собі літературні остроги. Другу статтю того ж критика про Санаторій я надіслав у «Skamander»[333] разом із моїм [примірником] Фердидурке.
Я постійно перебуваю в контакті з Ґомбровичем. Адже він вибирається до Італії, чекає, мабуть, на результати літературної нагороди. Від Еґґи Гаардт і її приятеля постійно долинають захоплені відгуки про мою книжку, яку вони читають разом. Вони вбачають спорідненість тієї книжки з Історіями Якова Т. Манна[334], і ця родинність мені дуже лестить. Мати мого приятеля хоче завезти Heimkehr Т. Майнові, позаяк їде до Цюріха[335]. Крім того, мене дивує тиша, яка панує навколо Санаторію. В чому річ? В одному львівському виданні була дуже схвальна рецензія І. Бермана[336], котрого через декілька днів тяжко побили студенти-ендеки. І. Берман є видавцем сатиричного часопису «Chochoł», схожого на «Szpilki» (з тими ж співробітниками).
Тепер я навіть незле би почувався, якби не був оточений доволі гнітючими особами, інтелектуально мені дуже далекими. Я тепер цікавлюся малюнком. Хотів би тут мати когось із моєї сфери. Запрошував до себе кілька разів одного львівського маляра, дуже інтелігентного, але він мені не відписує.
Не знаю, чи займають Тебе ці новини тепер, коли Ти належиш до того іншого світу, про який пишеш. Налковська надіслала мені у відповідь на мою книжку 4 чи 5 своїх книжок. На одній є присвята: «Б. Ш. з далекосяжним схваленням Його книжки».
Ванді Краґен я ще не відписав.
Бажаю Тобі від щирого серця якнайшвидшого одужання, а тим часом багато спокою та погожості, і приємних розмислів. Очікую новин. Сердечно вітаю.
Бруно Шульц
21 II 1938
100
Дорога Ромо!
Чому немає жодної відповіді від Тебе, жодних звісток? Я непокоюся. Чи Ти все ще хвора, чи все ще в шпиталі? Чи, може, Тобі важко писати? Чи це просто депресія? Після кількох доволі добрих місяців і в мене настав занепад. Я настільки виведений з рівноваги, виламаний із завіс, що не можу здобутися на написання найбільш невідкладного листа. Шкода мені втраченої, нерозумно змарнованої молодості: є в мені якась лихоманка і занепокоєння, і паніка «перед замкненням воріт». Але не хочу писати про себе, поки не маю звісток від Тебе. Чи досі немає поліпшення? Як довго ще Ти маєш лікуватися? Напиши мені принаймні кілька слів або продиктуй Стефанові. Може, було б краще, щоб Ти дала мені адресу шпиталю?
З моєї поїздки до Парижа поки що нічого[337]. Кістер не шле мені грошей[338]. Сьогодні, нарешті, написав до нього. Із відгуків преси дійшла до мене сповнена великого ентузіазму рецензія Бермана[339] у львівській «Opinii» та позитивна в «Sygnałach» Промінського[340]. Варшавських газет я не читаю. Поза тим, цілковита одноманітність. Сюди приїхав один із видатних єврейських художників, Н. Шпіґель[341], котрий був у захваті від моїх малюнків і порадив їхати до Парижа, щоб влаштувати виставку.
З нетерпінням чекаю від Тебе звісток, сердечно Тебе вітаю.
Бруно Шульц
3 III 1938
Дрогобич, Флоріянська, 10
101
Дорога Ромо!
Я передчував, що Твоє мовчання мусить мати поважну причину, і так це й було, бідна, смілива Ромо. Чи то була велика процедура? В якому місці? Чи дуже Ти страждала? Чи був хтось із Тобою, Твої родичі, приятелі? Яким чином ця «кіста» пов'язана із захворюванням печінки? Чи викликала вона якісь болі, чи конче було її видаляти? Чому стан Твоїх нервів жахливий? Чи не хотіла б Ти на час хвороби мати у себе когось із родичів, щоб Тебе доглядав? Чому Твої родичі покинули Тебе саму в такій ситуації? Не піддавайся сумніву. Все буде добре. Скоро весна. Ти мусиш кудись після тих переживань поїхати, щоб відпочити. За пару миль від Дрогобича є д. гарний санаторій для тих, хто одужує, де один фантазер влаштував притулок для людей, «хворих душею». Таким був його намір. Утілення трохи інакше, але є гарний схил гори на повному відлюдді, вкритий парком із кількадесятьма тисячами троянд і ланами гвоздик. Є готель, влаштований як суміш гуцульського стилю та ампіру або бідермеєру, дуже хороший хол, їдальня, щось наче будинок лісника та польська шляхетська садиба. При цьому недорого, милий господар, під час весняного сезону всього кілька гостей. Я приїздив би до Тебе, бо це недалечко, і я знаю власника: Райтман[342], К о р о с т і в біля Сколе. Мусиш десь роздобути грошей, щоб туди поїхати. Власна електроцентраль, власне поштове відділення, словом, фортеця в гірській самотині. Подумай про це, щоб змогти приїхати на 4 тижні у квітні. Нехай Твоя рідня про це подбає.
Я б дуже тішився, якби Ти приїхала, Ти, із Твоєю