Сміх. Біологія, психіка, культура - Ерік Смаджа

комізм самої реальності. Коли про смішне чи ідіотичне розповідає письменник або гуморист, вона не так вражає — завжди є фактор штучності й анекдотичності. Хтось це «придумав». А от реальність значно вигадливіша за будь-яку фантастику. Ми засмучуємося й водночас захоплюємося недосконалістю світу, бо вона літературніша (а Жан Полан сказав би «терористичніша») за всі книжки світу. Скажімо, цими днями, як повідомляла преса, на Корсиці чоловік викликав бригаду поліції, сповістивши по телефону, що на пляжі проходить релігійне богослужіння. Після скандалів з «буркіні» (мусульманським купальним костюмом) тепер це нібито заборонено. Поліція, що приїхала на місце «злочину», побачила чоловіка, який займався йогою і робив у воді селфі... Так, світ — не ідеальний. Навіть якщо комусь вдалося досягти нірвани й абстрагуватися від світу, знайдеться хтось, хто зателефонує в поліцію... Кажуть, що ми живемо в часи «пост-правди», і це слово навіть стало «словом 2016 року», а тепер усі шанси на це звання має новотвір Дональда Трампа — covfefe. Президент США хотів був написати в Твітері «press conference», але щось пішло не так. Слово миттєво стало мемом, але ніхто не знає як його вимовляти. Паралельно його ж дружина Меланія Трамп під час відвідин музею Маґрітта в Брюсселі вимагала змінити запах дезодоранту в туалеті й замінити туалетний папір на «втричі товщий». Хтось щасливий уже від зустрічі з картинами Маґрітта, а комусь не подобається тамтешній туалетний папір...

Так само, як Бальзак був архітектором грандіозної «людської комедії», Флобер задумував створити «Енциклопедію людської дурості». Оскільки цей задум виявився ще амбітніший за «Книгу» Малларме чи «Вавілонську Бібліотеку» Борхеса (претензійна інтелектуальність яких зіграла з ними злий жарт), таку енциклопедію сміху — та ще й після «смерті автора» — пише сам світ. Тому-то вільна людина цього світу має одне засадниче право, хоч і не записане в жодній конституції: право на сміх. Цього права ніколи не відберуть ні цинічні політики, ні похмурі терористи, що знищили карикатуристів «Шарлі-Ебдо»[96]. Сміх незнищенний. Право сміятися, коли хочеться і над ким хочеться, — фундаментальне право людини і цінне завоювання людства, і його не вбити, не витравити ніякими кулями і застрашеннями. Паличка Арлекіна — ось достойна зброя в боротьбі за кращий світ.

Андрій Рєпа

Примітки
1

Аристотель, «Про частини тварин», 673a8.

(обратно) 2

Cl. Lévi-Strauss, Anthropologie structurale, Paris, Plon, 1958.

(обратно) 3

M. Mauss, Les techniques du corps, Sociologie et anthropologie, Paris, PUF, 1950; rééd. coll. “Quadrige”, 9e éd., 2001.

(обратно) 4

Тут: пер. М. Рильського.

(обратно) 5

Platon, La République, liv. III, Paris, Garnier-Flammarion, 1966.

(обратно) 6

Пер. з давньогр. Д. Коваль.

(обратно) 7

Aristote, Poétique, chap. V, Paris, Le Seuil, 1980.

(обратно) 8

M. Olender, Priape à tort et de travers, Nouvelle Revue de psychanalyse, n° 43, Paris, Gallimard, 1991.

(обратно) 9

Пер. з давньогр. Б. Тена (дещо змінено).

(обратно) 10

Cicéron, De l’orateur, liv. II, t. I.

(обратно) 11

Quintilien, De l’institution oratoire, liv. VI, 3, III («De Risu»).

(обратно) 12

J. Le Goff, Rire au Moyen Âge, L’Histoire, n° 147.

(обратно) 13

Пер. з старофр. А. Перепаді. [Останній рядок у перекладі І. Сидоренко: «Адже так звично для людей — сміятись».] — Прим. перекл.

(обратно) 14

R. Descartes, Les passions de l’âme, 2e et 3e parties, Paris, Vrin, 1988.

(обратно) 15

B. Spinoza, Éthique, partie IV, proposition 45, Paris, Le Seuil, 1988.

(обратно) 16

E. Kant, Critique de la faculté de juger, Paris, Vrin, 1986.

(обратно) 17

A. Schopenhauer, Le Monde comme volonté et représentation, t. I, 13, Paris, PUF, 1942.

(обратно) 18

H. Spencer, Essais, vol. II : Physiologie du rire, 1891.

(обратно) 19

A. Bain, Les émotions et la volonté, Paris, Alcan, 1885.

(обратно) 20

H. Bergson, Le rire, Paris, PUF, coll. «Quadrige», 1989.

(обратно) 21

Пер. з фр. Є. Єременко.

(обратно) 22