Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич

На день 14 грудня 1918 р. Штаб Осадного Корпусу призначив загальний наступ на Київ. До штабу дивізії СС прибув тоді полк. О. Удовиченко і виготовив наказ, які казарми має кожна частина СС зайняти по здобутті Києва. Гарматній Бриґаді СС була призначена Артилерійська Школа у Кадецькій Рощі, де за гетьмана стояв гарматний сердюцький полк, а одна батерія мала стояти у Михайлівському монастирі, де за часів Української Центральної Ради стояла 1-ша батерія СС.

До батерії на фронті підвезено багато набоїв. Перед полуднем усі батерії отворили гураґанний вогонь по ворожих становищах. Ворожі батерії зразу відповідали вогнем, а дальше замовкли. Близько перед полуднем рушила піхота до наступу. Опору вже майже не було, хіба перестрілка.

В полуднє приїхав ще з Києва на станцію в Боярці паровіз з одним вагоном. На паровозі і вагоні повівали французькі і білі прапори. З потягу вийшли два французи. Заведено їх до штабу дивізії СС. Один представився, що є французьким консулем у Києві і приїхав посередничити, щоб заперестати бої і укласти умови здачі міста. Сот. Сушко заявив консулеві, що він є тільки начальником дивізії і не має права провадити таких переговорів. Такі переговори могла б провадити тільки Директорія або командуючий республіканськими військами Головний Отаман С. Петлюра. Всі вони є у Вінниці, але це вже запізно, бо республіканські війська вже наступають на Київ. Консул переконував, що російські Добровольці ставлять барикади на вулицях Києва і будуть боронитися, що місто у боях буде знищене.

В міжчасі прийшло повідомлення, що Січові Стрільці входять уже до Києва. Сот. Сушко повідомив консула, що вже війська входять до Києва, що він теж мусить їхати до Києва, і попрощав консула. Старшини, які були у штабі дивізії сіли на коні і почвалали через Жуляни у Київ.

Під вечір республіканські війська зайняли столицю України.

Київ був здобутий по 26 днях війни.

П’ять легких батерій СС 1-ша гавбична батерія СС і тяжка 6-дюймова гармата в’їхали до Артелерійської Школи у Кадецькій Рощі. На брамі школи стояли сердюцькі гармаші на варті. Їх ніхто не роззброював, а сот. Дашкевич наказав їм далі тримати варту. Сердюцькі гармаші виправдувалися, що вони нічого не винні, що старшини покинули їх. Ці виправдання були не потрібні, бо ніхто не хотів їм робити чогось лихого. 4-та батерія хор. Пилькевича переїхала вночі через місто, через головну вулицю Хрещатик і заїхала до Михайлівського манастиря.

Російські Добровольці, які боронили Києва, розбіглися по місті, а частина їх замкнулася у будинку, де колись була Українська Центральна Рада. Ці Добровольці виїхали пізніше з Києва разом із німцями в Німеччину.

Сердюцькі частини були у своїх казармах, очевидно — без старшин.

Гет. Скоропадський залишив у своїй канцелярії деклярацію, що зрікається готьманства і влади в Україні, переїхав з родиною до казарми, де було німецьке військо, а потім виїхав з німцями до Німеччини.

На другий день, 15 грудня 1918 р., на Софійській площі Київ вітав переможні війська Директорії. Дефіляду військ відбирав під пам’ятником гет. Богдана Хмельницького полк. Коновалець зі своїм штабом.

Кілька днів пізніше Київ вітав дуже святочно і радісно Директорію, яка приїхала з Вінниці. Директорія відбирала дефіляду війська теж під пам’ятником Б. Хмельницького. Окликам „Слава!” не було кінця. У цих обох дефілядах взяли участь усі батерії. Надворі був страшний мороз, наче віщував тяжку долю відновленій Українській Народній Республіці. Усі війська маршували, не зважаючи на мороз, бадьоро, гострим вояцьким кроком. По скінченій дефіляді, а було це як уже зовсім смеркло, українське громадянство вітало Директорію в Українському Клюбі, де влаштовано прийняття. На це прийняття запрошено також кількох старшин СС і старшин інших військових частин. Це прийняття було дуже щире і сердечне. Відчувалося, що великий камінь „федерації”, сваволі німців упав з України і Україна стала врешті вільною. Настрій був радісний, хоча перед усіма стояло велике питання: що ж далі? Що буде з Україною? Чи українське військо здужає і далі оборонити Україну від загарбливих сусідів?

Було багато промов. Вітали Директорію. Говорив голова Директорії Володимир Винниченко. Головний Отаман Симон Петлюра у своїй промові, сказати б, здавав військовий звіт з перебігу цілого повстання і війни проти Добровольців, гетьманців та німців. Головного Отамана вітали всі присутні дуже щиро рясними оплесками. Головний Отаман підніс воєнні заслуги комендантів військових частин, а заразом підвищив їх у військових ступенях. Першого згадав полк. Болбочана, якого підніс до ступеня отамана, тобто генерала. Далі відзначив полковників — Євгена Коновальця і Андрія Мельника і підвищив їх до ступенів отаманів, сотників — Романа Сушка, Івана Чмолу, Василя Кучабського підвищив до ступенів полковників. Головний Отаман відзначив воєнні заслуги в усіх боях за Київ стрілецьку артилерію і підвищив командира Гарматної Бриґади СС сот. Дашкевича до ступеня полковника. Крім цього підвищив у ступенях ще командантів інших військових частин. На другий день проголошено ті підвищення в наказах у цілій армії.

По щирій гутірці присутніх у клюбі вночі розходилися всі з милої зустрічі.

Гарматна Бриґада СС не спочивала у Києві на лаврах перемоги та багатьох відзначень. Найперше приведено до порядку сім батерій, які брали участь в облозі Києва. У київських магазинах було ще досить артилерійського майна. Тепер не було вже потрібно великих формальностей і дозволу німців, щоб дістати військове майно. Вимоги до магазинів підписував командир Осадного Корпусу отаман Є. Коновалець. Привезено для батерій упряж, телефони та всяке артилерійське приладдя. Гармаші дістали повні однострої — плащі, чоботи і зимові шапки. На плащах гармашів попришивано червоні артилерійські відзнаки. Мешкання гармашів упорядковано. Кожний гармаш мав своє чисте ліжко і два коци-накривала. Стайні теж упорядковано. Стаєнь було замало, так що коні деяких батерій стояли у критій школі кінної їзди. Упорядковано постачання бриґади, яке обняв сот. Івашенців, колишній начальник постачання сердюцького гарматного полку.

На пропозицію командира бриґади підвищено у військових ступенях стрілецьких старшин — пор. Михайла Кураха до ступеня сотника, хор. Гриценюка і О. Пилькевича підвищено до ступенів поручників. Іменовано нових старшин — Волошина, Антона Траску, О. Вудкевича, Євгена