Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич

З гори у селі Поштова Віта було видно освічений Київ і освічену станцію Пост Волинський. На станції у Пості Волинськім начебто був штаб під командою ген. Келера і був доброю ціллю для батерії.

Таки цього вечора поставлено батерію на горі на позицію і прямим прицілом випущено кільканадцять стрілен по Посту Волинському. Світла на станції погасли. Гармати знято з позиції. Гармаші зайняли квартири у селі і пішли спати.

Раненько перед сходом сонця батерія виїхала до Гатного. На краю села за лісом знайдено пригоже місце, щоб поставити батерію на позицію, у тому переконанні, що в лісі спереду є піхота. Гармати саме заїжджали на позицію, коли ворожа артилерія почала обстрілювати Гатне. У селі зробився рух. Піхота почала вибігати з хат. Нагло позаду гармат з’явився пор. Михайло Турок з двома кулеметами. Кулеметники тягнули кулемети. На запит, куди тягнуть кулемети, пор. Турок відповів, що вони стоять тут на заставі, і що в лісі нема ніякої стрілецької піхоти. Вийшло, що батерія заїхала перед заставу і хотіла стати на позицію.

Батерія завернула назад, що приходило не легко з незвичними до запрягу верховими кіньми і під обстрілом ворожої артилерії. Команда батерії багатша стала ще на один досвід, що не треба дуже довіряти звітам, а треба самим добре провірювати положення. Хоча на село падали ворожі шрапнелі і Гранати, батерія щасливо виїхала з села. На другому кінці Гатного, коло Чабанового хутора, станула батерія на позицію і незабаром почала відповідати на ворожий обстріл. За короткий час усе успокоїлося. Батерії перестали стріляти.

Був це зимовий, чи ще осінній соняшний день, 22 листопада 1918 р. Снігу ще не було. Гармаші нерадо копали землянки коло гармат. Хотіли спати у шатрах біля гармат, але надвечір потягнуло страшним морозяним вітром. Хутко пішла праця коло землянок. Дошками і землею покрили землянки. Усі скрилися під землею не так перед кулями, як перед морозом. У землянках повикопували діри на ватри. Запалили. Дим виходив коминами, поробленими у землі. Це ж були у більшості старі вояки, які знали, як копати землянки і як під землею розкладати ватру. У землянках стало тепло.

У наступних днях батерія час від часу обстрілювала ворожі позиції. Уночі було дуже зимно. Потягнув східній вітер із Сибіру. Удень сонце світило і гріло. Гармаші сідали коло гармат чи на ляфетах. Розказували собі про бій під Мотовилівкою, а то й співали різних пісень ще із часів, як були у Запоріжців. Коні з передками від гармат примістилися у Чабановому хуторі Уранці і по полудні приучувано коней ходити в запрягу і тягнути передки та набійні скрині. Про це вже дбав десятник Олеськів. По кількох днях верхові коні звикли гарно тягнути гармати. Розвідча патруля примістилася на церковній дзвіниці. Там був пор. Курах, який телефоном повідомляв про рухи ворога. Розвідча патруля сиділа на дзвіниці тільки вдень кілька годин, бо було дуже зимно. Починалася зима. Зрештою батерія була пристріляна на певні важніші цілі. Телефоном батерія була сполучена із сотнею сот. Чмоли і з командою куреня у Поштовій Віті та з передками у Чабановому хуторі. Телефонічного дроту і телефонічних апаратів у батерії було багато, можна було будувати телефонічні лінії.

На третій день, 23 листопада рано прийшов зі штабу СС у Боярці наказ, щоб сот. Дашкевич передав команду батерії, а сам щоб вернувся до Боярки і обняв команду над усією артилерією на фронті, і щоб занявся організацією дальшої стрілецької артилерії. Команду 2-ої батерії СС обняв пор. Курах. У Боярці начальник штабу полк. Мельник поінформував сот. Дашкевича, що з Вінниці приїхала одна гавбична гармата з обслугою, яку він спрямував на фронт, до села Гатне, і прибула чотири-гарматна легка батерія Чорноморців, яку він спрямував на ліве крило фронту, здається до села Борщагівки.

У склад артилерійської групи мали покищо увійти дві батерії СС, батерія Чорноморців і одна гавбична гармата. Сот. Дашкевич зараз таки поїхав до Гатного, де на краю села стрінув 48-лінійну гавбицю з обслугою, під командою сот. Нечая. Гавбиця не мала ні прицільної панорами, ні телефонів. Б поставлено на позицію і з чималими труднощами, без прицільної панорами, пристріляно на ворожі позиції коло Жулян. Це була єдина гармата, яка прибула під Київ з обслугою і кіньми і яка увійшла у склад пізнішої Гарматної Бриґади СС. До цієї гавбиці додано потім ще три гавбичні гармати, упорядковано, так, що постала чотири-гарматна гавбична батерія під командою сот. Нечая. Ця батерія дістала назву 1-ша гавбична батерія СС. Сот. Дашкевич відшукав у селі Борщагівці батерію Чорноморців під командою, здається, сот. Смовського. Батерія стояла в селі. Сот. Дашкевич зарядив, щоб батерія зараз виїхала на позицію та пристрілялася на ворожі позиції. Батерії сполучено між собою телефоном і проведено окрему телефонічну лінію на станцію Боярку, так що артилерія мала свою окрему телефонічну сітку. У Боярці почато організувати дальші батерії.

Директорія проголосила мобілізацію на теренах, які були зайняті республіканськими військами. Найкраще мобілізація була проведена у Білоцерківщині.

Стрільці, вирушаючи 17 листопада з Білої Церкви на Київ, залишили в бараках у Білій Церкві тільки сот. Домарадського і пор. Герчанівського, яким доручено збирати зразу повстанців і відсилати під Київ. Коли ж проголошено мобілізацію, зголошувалися у бараках змобілізовані. Зголошувалися насамперед селяни, які служили у царській армії — рядовики, підстаршини. Старшини зголошувалися дуже рідко, а старшини-гармаші ще менше. Змобілізованих ділено за родами зброї, при якій служили під час світової війни. Гармашів відсилано до Боярки у розпорядження Гарматної Групи СС. Це були вишколені гармаші, але дуже недисципліновані.

З Боярки вислано біля 60 змобілізованих гармашів до 2-ої батерії СС з дорученням, щоб пор. Курах вибрав з батерії найбільш давніх стрілецьких гармашів і відіслав їх до Боярки, а їх місця обсадив змобілізованими. Стрілецькі гармаші приїхали до Боярки і стали підставою організації дальших батерій. Їх призначувано підстаршинами, а то й молодшими старшинами до дальших батерій. Вони були добрими молодшими старшинами, чи підстаршинами, і дбали про нові батерії. Вони вносили у нові батерії вироблений стрілецький настрій, звичаї і співжиття.