Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов

За своєю ударною та вогневою міццю стрілецький корпус, навіть той, у якому було не три, а тільки дві дивізії, значно переважав будь-яку танкову армію часів війни.

128-й стрілецький корпус був таким, як усі, — не кращим і не гіршим.

Дива почалися наприкінці 1953 року.

3

Раніше у складі 128-го стрілецького корпусу було, як і належить, три дивізії.

У грудні 1953 року наказом першого заступника Міністра оборони Маршала Радянського Союзу Жукова зі складу 128-го стрілецького корпусу було виведено 55-шу гвардійську Іркутсько-Пінську ордена Леніна тричі Червонопрапорну ордена Суворова стрілецьку дивізію ім. Верховної Ради РРФСР.

Зате вже дві залишені дивізії, а також артилерійську бригаду полки і батальйони, безпосередньо підпорядковані командиру корпусу, укомплектували повністю, до останньої людини.

Після того осіб кавказької та середньоазіатської національностей, які не володіють мовою міжнаціонального спілкування, замінили на осіб, котрі володіють.

У січні 1954 року надійшов наказ Жукова всьому офіцерському складу негайно відбути відпустки.

Система в нас проста і зрозуміла:

Січень надворі холодний,

У відпустку їде Ванька взводний.

В лютому, як на потіху,

У відпустці зампотехи.

Сонце спекотне палить,

У відпустці замполіт.

Командир полку регоче,

Йде в відпустку, коли схоче.

А тут усім у дві зміни: перша — у січні, друга — у лютому. Зрідка кому в березні йти випадало.

Ремствування прокотилося офіцерськими лавами: це що ж таке виходить? Відпочивати-то ми можемо, хоч в Антарктиді. У товаристві пінгвінів. Не звикати. Не про нас ідеться — боєготовність падає! Хто ж таке бачив, щоб командир полку, половина офіцерів штабу, половина батальйонних, ротних, батарейних і взводних командирів одночасно були відсутніми? У другу зміну відпочивати вирушають перший заступник командира, начальник штабу полку, інша половина взводних, ротних і батальйонних командирів. А раптом війна! Бо ж не тільки в нас таке неподобство, а у всіх полках корпусу. І в обох дивізіях командири у відпустках. І їхні заступники. І начальники штабів. Та й самого командира корпусу генерал-лейтенанта Чижа у відпустку вигнали. У мороз. Це куди ж годиться? Чи не шкідництво це?

Голоси дуже пильних швидко приглушили — цить! Це не ваше собаче діло. На верхах знають, що роблять.

4

Короткочасне, на два місяці, зниження, а то й повна втрата боєготовності тут-таки обернулися стрімким її підвищенням. Повернулися всі офіцери з відпусток і ось усі відразу на бойових постах. Без відсутніх.

І стала бойова підготовка такою, як у наказах вимагають, — без послаблень і спрощень.

І комісії в 128-й корпус — одна за одною, одна за одною зі штабу 28-ї армії, зі штабу Білоруського військового округу, Головного управління бойової підготовки, Головного оперативного управління Генерального штабу, Головного артилерійського управління, Головного бронетанкового, знову зі штабу 28-ї армії.

Командир корпусу теж не відстає.

Пташка, як пам’ятаємо, не надто велика, але муштрує добре.

І тривоги за тривогами. Над танкодромами корпусу пил за ніч не розвіювався. Стільки його за день здіймали, що з раннього ранку водіння танків починали в імлі, здіймаючи пил ще вище. Зі стрільбищ гільзи стріляні самоскидами вивозили. На артилерійському полігоні гуркіт безперервний. Тільки десяток батарей відстрілявся, тут же на їхнє місце інший десяток вогняні позиції займає і — вогонь! Вогонь! Вогонь!

У всіх офіцерів корпусу засмага офіцерська вже у травні.

А що це за засмага така особлива — офіцерська?

О! Це коли кисті рук чорно-коричневі, половина лоба, обличчя, шия і вуха — кольору мореного дуба з бронзовим відтінком. А сам весь біленький. Зняв кашкет — по лінії козирка розмітка, як державний кордон: усе, що нижче козирка, — сонцем випалено, а біла смуга по лобі, мов чалма.

Особлива засмага в танкістів. Шолом танковий закриває вуха і шию. Тому в танкіста тільки маска негра на обличчі. А сам він ще білої раси.

5

128-й корпус тим часом новими частинами підсилили.

До складу корпусу ввели окремий механізований полк з особливою експериментальною структурою, найсучаснішою бойовою технікою: важкі танки Т-10, самохідки СУ-122–54, зенітні самохідки ЗСУ-57–2, плавучі гусеничні бронетранспортери БТР-50П. Нечувана міць.

Ще з’явилась якась зовсім уже хитра структура з назвою «частина товариша Боброва». Або просто — «господарство Боброва». Що за частина? Що за господарство?

Розмістили ту частину за високими парканами. Особовий склад вивозили на навчання в ліс. для цього було виділено автотранспортний взвод — 18 ЗІС-151 з тентами. Цих хлопців ніхто не бачив. Їх брезентом задрапували. Не ясно було навіть, яке звання в товариша Боброва, про які обсяги господарства йдеться. Якщо лейтенант, то можна припустити, скільки в нього підлеглих. А якщо капітан?

Хоча вісімнадцять вантажівок під особовий склад на інші обсяги господарства вказували.

З’ясувалося потім, що частина ця — замурзані ремонтники.

Тільки чому ремонтників за парканом тримають? Чому нікому не показують? І чому від тих ремонтників жодна техніка з ремонту не виходить, і чому жодна у ремонт не надходить?

А все тому, дорогі товариші, що були ті ремонтники не зовсім звичайними. До складу 128-го стрілецького корпусу ввели 3-й дивізіон 233-ї Свірської ордена Богдана Хмельницького інженерної бригади РВГК, тобто резерву Верховного головнокомандувача.

А інженерною та бригада була не за суттю, а тільки за назвою. На озброєнні бригади знаходилися носії 8А11.

Отримавши у своє підпорядкування «ремонтників», командир корпусу тепер міг сам завдавати ядерних ударів, розчищаючи шлях своїм танкам з гордим ім’ям «Йосип Сталін».

Бойова підготовка тим часом тривала не на межі людських можливостей. Цих меж не існує. Не бійтеся перегнути палицю. Людина здатна на все.

Бойова підготовка йшла на межі можливостей техніки. Танк — це не людина, адже він залізний. Йому, на відміну від людини, турбота і ласка потрібні. Йому технічне обслуговування необхідне. Якби не це, то ганяли б танки, бронетранспортери, броньовані артилерійські тягачі, не зупиняючись.

У такому темпі пройшов квітень. І травень. І червень.

Ось і підкрався липень. А бойова підготовка — ще в тому самому шаленому темпі.

13 липня корпус підняли по тривозі. І відчув корпус відмінність. Раз на тиждень піднімали його. А то й двічі. Але то були тривоги звичайні, а тут — бойова!

Викликали командирів і начальників штабів до полків включно, до цитаделі Брестської фортеці й постригли наголо. А вже вони розпорядились обстригти всіх своїх підлеглих. Якщо враховувати частини підсилення: експериментальний