Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов

Маленков намагався знайти новий шлях.

4

12 березня 1954 року Голова Ради Міністрів СРСР товариш Маленков у промові перед виборцями заявив щось жахливе. Він сказав, що в разі розгортання Третьої світової війни переможців не буде. Масове застосування ядерної зброї призведе до загибелі світової цивілізації.

Це була заява мерзенного плутаника, осквернителя великих і світлих ідей комунізму. Це була спроба заробити дешевий авторитет у тих, хто не бажав битися проти експлуататорів робітничого класу, хто не горів бажанням померти з посмішкою на устах у святій війні за велике майбутнє всього людства.

Як це так? Невже не буде переможців. Неправда! Ми війни не боїмося! Ми переможемо в будь-якій війні! Хай знають палії: за будь-яку ціну переможемо!

Наступного дня, 13 березня 1954 року, минуло рівно півроку, як Хрущов став Першим секретарем ЦК КПРС. Хрущов, як відомо, був фанатичним сталінцем. Того дня він завдав Маленкову та його групі відразу два удари у відповідь. Щоправда, ударів цих стороннім не було помітно і завдавалися вони нібито й не Маленкову. Так би мовити, стратегія непрямих дій.

Перший удар: того дня Хрущов викликав до свого кабінету член-кореспондента АН СРСР Федора Васильовича Константинова і наказав негайно перевидати сталінський підручник «Історичний матеріалізм», дещо його скоротивши, викинувши другорядне, щоб ідея неминучості перемоги Світової революції заблищала ще яскравіше.

Замовлення було виконане стрімко. У Сталіна — 200 тисяч примірників, вірному сталінцеві Хрущову цього було мало. Давай мільйон!

Склад авторів підручника знову не було зазначено. Підписана книга, як і минулого разу, — автори.

Провідна ідея та сама — чисто сталінська, без змін:

«Якщо імперіалісти зважаться на безумство і спробують розпочати нову світову війну, то їх авантюра призведе до краху всієї системи світового капіталізму...

Тільки зі зникненням імперіалістичних держав зникнуть спроби військових інтервенцій...

Капіталістичне оточення зникне тільки внаслідок соціалістичної революції в усіх основних капіталістичних країнах...

Жовтнева соціалістична революція є не тільки революцією в національних межах, вона за своїм характером є інтернаціональною революцією, частиною світової пролетарської революції. Саме з перемогою радянської революції настала епоха світової пролетарської революції. Жовтнева соціалістична революція відкрила епоху пролетарських революцій у країнах капіталізму, вона відкрила епоху колоніальних антиімперіалістичних революцій, які є частиною світової пролетарської революції...

Жовтнева революція стала початком світової пролетарської революції і базою її розвитку».

Далі — у тому самому дусі. У книзі 58 розлогих цитат із робіт Сталіна. У передмові повідомлялося, що «Історичний матеріалізм дає єдино правильну, наукову відповідь на найзагальніші, корінні теоретичні та методологічні питання».

Це була відповідь плутанику Маленкову. Єдино правильна наукова відповідь.

Книгу було рекомендовано для вивчення у всіх інститутах й університетах, військових училищах та академіях. Книга стала гранітним підмурком нашої ідеології.

Другий удар: ідеологія тільки тоді чогось варта, якщо вона здатна захищати себе. Після повалення Маршала Радянського Союзу Берії історія кривавих каральних органів Радянського Союзу була рішуче та швидко завершена.

І розпочата з чистого аркуша. Немає дороги в минуле! Немає більше ненависних НКВС, ОГПУ, НКДБ, Смерша тощо. Тепер нашу ідеологію захищатиме організація зовсім іншого типу. З демократичною назвою — комітет.

Комітет державної безпеки (КДБ).

13 березня 1954 р. Хрущов підписав Постанову ЦК КПРС про створення КДБ.

На посаду голови КДБ Хрущов висунув Героя Радянського Союзу генерал-полковника Івана Олександровича Сєрова. Людину зі своєї команди. Давнього приятеля ще з вересня 1939 року, ще з часів роботи в Києві.

Той, хто не вірить у можливість Світової революції, той, хто висловлює примирницькі настрої та настрої поразки, хто не згідний з нашою ідеологією, той буде мати справу з організацією на ймення КДБ.

КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ

Але все ж таки цих заходів для повалення Маленкова й усіх, хто поділяв його погляди, було недостатньо.

І тоді в битву титанів утрутився Маршал Радянського Союзу Георгій Костянтинович Жуков.

12 березня 1954 року в день виступу Маленкова перед виборцями Жуков зателефонував Хрущову з «прошу прийняти і вислухати».

Зустріч відбулася наступного дня, 13 березня 1954 року, відразу після того, як Хрущов підписав постанову про створення КДБ і рішення про публікацію сталінського підручника «Історичний матеріалізм» про неминучу перемогу Світової революції внаслідок Третьої світової війни.

Жуков доповів Хрущову, що на посаді першого заступника Міністра оборони часу не марнував, що зроблено багато, що готовий на практиці довести можливість перемоги в ядерній війні. Для завершення підготовки потрібно рівно півроку.

Час, який просив Жуков, він отримав.

Розділ 11

1

128-й Гумбіненський стрілецький корпус 28-ї армії Білоруського військового округу було піднято по бойовій тривозі на світанку 13 липня 1954 року о 5 годині 41 хвилині.

У цитадель Брестської фортеці викликали командирів і начальників штабів двох дивізій, однієї бригади й усіх шістнадцяти полків, як тих, що безпосередньо підпорядковування командиру корпусу, так і тих, що входили до складу дивізій.

У ті роки фортеця служила місцем розквартирування командного пункту та штабу стрілецького корпусу вузла зв’язку, бойових і забезпечувальних частин та підрозділів, корпусних і дивізійних складів, шпиталю, ремонтної бази, гауптвахти, сховищ бойової техніки.

Під час минулої війни оборона Брестської фортеці могла б стати прикладом, взірцем і символом непохитного героїзму та мужності. Замість цього фортеця стала місцем, де трагічні наслідки злочинів влади вивилися з разючою яскравістю.

Після закінчення війни не минуло й десяти років, сором так званої оборони Брестської фортеці ще не розвіявся. Тому про те, що тут сталося влітку 1941 року, не годилося згадувати. Час пересмикнути карту ще не прийшов. Ніхто в той час не додумався жахливу ганьбу йменувати героїчним подвигом. Нікому на думку не спадало споруджувати тут монументи, запалювати вічний вогонь, відкривати музей, вести натовпи молодих захоплених патріотів.

1954 року фортеця була просто величезним стаціонарним військовим табором, на кшталт римського, ущерть заповненого військами, бойовою технікою, боєприпасами та іншими запасами, необхідними для ведення рішучих наступальних операцій.

Військами та зброєю тут було забито сотні казематів цитаделі й два кільця фортів, що оперізували центральну час-тину надпотужного фортифікаційного ансамблю. Штаб корпусу — у кільцевій казармі на центральному острові. Поруч з командирським кабінетом — коридор із цегляними склепіннями, що звивається безліччю зламів, як у замках пруських хрестоносців.

Двері командирського кабінету відчинилися. Перший заступник гаркнув: «Товариші офіцери!».

Підхопилися генерали,