Макуха - Дмитро Чобіт
За Президента Ющенка в Україні настала повна демократія. Але ж і вона не повинна виходити за межі елементарної пристойності та перетворюватися на всеїдність і вседозволеність.
Для того, аби читач краще збагнув, як виглядала справа із звичайною критикою Президента України за часів Леоніда Кучми, наведу такий приклад. Коли Рівненська друкарня у 1999 р. випускала мою книгу «Свистун, або Чи можна політичного банкрута обирати керівником держави?», то у кабінет директора завітав заступник голови СБУ області і вимагав, аби припинили друкувати книгу з образою Президента. А образа полягала у тому, що на обкладинку художник виніс портрет Л. Кучми, який свистів у чотири пальці. Та ж це не фотомонтаж! Леонід Данилович у такий спосіб таки свистів привселюдно, у центрі Львова, біля пам'ятника Адаму Міцкевичу, серед білого дня та ще й у присутності президента Польщі О. Кваснєвського і польської урядової делегації. Тобто свистів цілком публічно. Польське телебачення цей ролик смакувало не раз. На що ж ображатися? На себе? Але навіть цього цілком достовірного факту СБУ не давало змоги тиражувати. Зрештою через день міліція за надуманими підставами арештувала увесь 20-и тисячний тираж книги! Які разючі зміни сталися за Президента В. Ющенка! Що тільки про нього не пишуть! Але якби там була крихта правди, а то суцільні інсинуації: припущення, здогади, брудні натяки, кепкування, дикі фотомонтажі, карикатури, словоблуддя. Де цієї гидоти навчилися бютівці, зокрема з «Високого замку»? Невже вивчають праці Геббельса?
4. ЗамовникиПодружжя Курпіль-Балюк не є головним у ЗАТ «Видавничий Дім «Високий Замок». Основний акціонер прихований за компанією «Оркла Медіа», що є частиною норвезького концерну, який спеціалізується на торгівлі продуктами харчування і товарами народного вжитку. Про величину пакета акцій «норвезької» фірми у ЗАТ «Видавничипй Дім «Високий Замок» трудовий колектив газети добре не знає. Однак відомо, що, окрім «Високого Замку», «Оркла Медіа» володіє акціями газет «Индустриальное Запорожье», «Куанодієна» (Каунас, Литва) та «Жеч Посполіта» (Варшава, Польща). Політика «Оркла Медіа» полягає у тому, що вона ніде не погоджується менш, ніж на 51 % акцій. Тому слід вважати, що саме вона є справжнім господарем «Високого Замку». А хто господар — той і замовляє музику. Імена фізичних осіб — власників «норвезької» фірми — наразі широкій публіці невідомі, але їх, очевидно, добре знають Ю. Тимошенко й О. Турчинов. Таке припущення випливає із того незаперечного факту, що у 2005 році один із чільних діячів «Нашої України» у Львові Степан Курпіль несподівано для всіх, у тому числі й для місцевих б'ютівців і нього самого, був призначений начальником виборчого штабу БЮТ у Львівській області та включений під № 36 у список БЮТ на виборах народних депутатів України. Про цей кумедний епізод мною написано розділ «Нашоукраїнський Штірліц» у книзі «Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ». Якби С. Курпіль мав намір балотуватися за списками БЮТ в обласну раду і парламент, то навіщо він перебував у керівництві «Нашої України»? Звідси й випливає небезпідставний здогад: нашоукраїнця Степана Курпіля женили на БЮТ його «норвезькі» господарі.
Випадок із львівською газетою «Високий Замок» свідчить про те, що в Україні слід приймати законодавчі акти про прозорість у справі засновників усіх засобів масової інформації — аж до конкретних імен фізичних осіб. Адже відверта підривна робота в середині держави загрожує її національній безпеці та моральному здоров'ю нації. Зрештою, український народ має повне право знати, хто замовляє музику з його задурення.
5. ПропозиціїУ цьому розділі вкрай стисло і коротко подано огляд бютівських матеріалів із навмисної і цілеспрямованої дискредитації Президента України, опублікованих газетою «Високий Замок» упродовж одного місяця! Однак такі ж брутальні, підступні та підлі публікації здійснюються бютівською пресою протягом уже трьох років! Із кожним днем вони стають все цинічнішими і нахабнішими. Аналізуючи цю явну гидоту на Президента, я спочатку подумав: чому він не подав на них позов до суду у справі захисту честі, гідності і ділової репутації? Але, судячи із небаченого валу брутального негативу, який ллється лише з «Високого Замку», йому довелося б подавати по кілька позовів щодня. Хто тим буде займатися? Це одне. І друге: невже демократичний Президент має опускатися до рівня курпілів, балюків і фаріонів?
Коли керуватися цією логікою і виходити лише із особистих інтересів Президента, то, можливо, й не потрібно судитися; але ж тут ідеться вже не лише про В. Ющенка, — біляжурналістські щурі підгризають основи морального здоров'я нації, вони щодня, цілком свідомо і навмисно, сіють розбрат, розчарування і зневіру. Тому із цим стихійним бютівським лихом потрібно щось робити.
Якщо докладно розглянути та проаналізувати усі антипрезидентські «твори» «Високого Замку» хоча б за рік, то вийде дуже товсте дослідження про те, як нахабно і цинічно діє проти України це «норвезько»-львівське видання. Таке дослідження було би корисним для всіх. І це конче потрібно зробити — написане на шпальтах газети вже ніхто нічим не вирубає і не зітре. То навіщо через 100 років брутальну брехню і цинічне словоблуддя хтось має сприймати як незаперечну істину?
Однак все-таки за підсумками року вартувало би зібрати посіяний бютівцями «урожай» та подати на них судові позови про захист честі, гідності і ділової репутації українського Президента. До «норвезької» мочилки їх буде не менше 100, це точно. І за кожним позовом виставити не менше, як по 1 млн. гривень моральних відшкодувань.
