Макуха - Дмитро Чобіт

як вона до нього додала ще одне — «любі». Тимошенківський слоган «любі друзі» став широко використовуватися для дискредитації найближчих соратників Президента. Розробка політтехнологів була вміло запущена у суспільство, а її тривале використання дало потрібний Ю. Тимошенко ефект. Команду Президента вдалося добряче пошматувати. Сподіваного розколу не сталося, ніхто із соратників Президента до іншого табору не перейшов, але посади позалишали. Петро Порошенко сам пішов із посади секретаря РНБО, інших усунув Президент. Можливо, таким чином В. Ющенко прагнув вгамувати пристрасті і згладити протиріччя у стані помаранчевих, але він не знав, з ким має справу. Ю. Тимошенко свого досягла — завдала підступного удару по тилах Президента. Особливо відчутною стала втрата П. Порошенка, найбільш ерудованої, професійної і сильної особистості. Він не дуже шкодував за втраченою посадою — такі люди завжди знайдуть собі заняття і житимуть спокійніше, але ось чи вигідно це державі?

На державні справи Ю. Тимошенко дивилася виключно через власні інтереси і, на відміну від значно сильнішого і мудрішого П. Порошенка, завжди трималася за владу, як вош за кожуха. Підступно зруйнувавши президентські тили під гаслами боротьби з «оточенням президента» і «любими друзями», жінка з косою взялася і до самого Віктора Ющенка.

Читаєш бютівську писанину супроти Президента України, й аж гидко робиться — як підло, нахабно та цинічно задурманюють українців! Та, що найцікавіше, ніхто демагогам, провокаторам і пройдисвітам не дає в Україні жодної гідної відповіді. Пересвідчившись у своїй безкарності, вони й розперезалися до краю.

9. Підсумок

Так нахабно, підло і підступно дискредитують Президента України бютівські верховоди, їхні рупори і рептильки. Відмовки верховодів БЮТ, що це незалежні видання, до яких Ю. Тимошенко і О. Турчинов не мають жодного відношення, є неправдою. Знаю це з власного досвіду. Перед тим, як «Вечерние вести» мали друкувати мої матеріали, то Олександр Турчинов з кабінету партійного офісу ВО «Батьківщина» телефоном давав вказівки редактору про розміщення публікацій. А коли одного разу я сам приніс матеріал у редакцію (вона знаходиться поруч із київською квартирою, у якій я проживав), то редактор мене запитав, чи домовився я про публікацію з Олександром Валентиновичем. Ось така «незалежна» газета.

IX. «Норвезько»-Львівська мочилка
1. Брутальна антипрезиденська кампанія

Серед періодичних видань України, які здійснюють безперервну і цілеспрямовану кампанію з дискредитації Президента України Віктора Ющенка, пальму першості, мабуть, посідає газета «Високий замок», яка виходить у Львові двома мовами: українською та російською і розповсюджується в усій Україні. За величиною тиражів вона — безумовний лідер бютівської преси. Обсяг брутальних нечистот, вилитих на главу української держави цим «норвезьким» виданням, вражає. Підступна компрометація Президента України на сторінках «Високого замку» здійснюється систематично, зухвало і досить продумано. День у день, із номера у номер українцям вдовбують у голови всілякий негатив про їхнього Президента. Здійснюють це методично, з вишуканою зухвалістю і безсоромним цинізмом. А як прикриваються: респектабельна, інтелектуальна газета, видання, призначене для кожної сім'ї… Хіба таких оцінок заслуговує звичайна жовто-брудна мочилка?

Аби показати повну картину безпардонно-брутальної, з погляду журналістської етики, діяльності газети «Високий замок», потрібно присвятити окреме ґрунтовне дослідження, ми ж тут обмежимося коротким відрізком часу від середини травня до середини червня 2008 р., тобто періодом гострої інституційної кризи, породженої блокуванням бютівцями роботи українського парламенту.

Політичні події в Україні «Високий замок» висвітлює винятково із партійно-олігархічних уподобань «Блоку Юлії Тимошенко», до якого належить керівництво редакції. У газеті чітко видно дві лінії: висвітлювати позитивну сторону діяльності Ю. Тимошенко та її оточення і невпинно дискредитувати Президента України. Жодного негативу про БЮТ у «Високому замку» ще ніхто не бачив, як і позитиву про Президента. Судячи із публікацій, у газеті є вузькі спеціалісти щодо негативних атак на Президента, передусім це Іван Фаріон і Наталія Балюк. Редакція охоче «мочить» Президента вустами колишніх есдеків — Ігоря Шурми, Нестора Шуфрича та представників Партії регіонів. Навіть у святковому номері газети за 26–27 квітня 2008 р., поряд із великодніми привітаннями, «Високий замок» подав аж п'ять негативних за змістом публікацій про Президента України, а саме: на 2-й сторінці — статтю А. Єрьоміна «Не треба розпинати Україну!», на 3-й — виклад інтерв'ю з А. Гриценком «Батьківщина в небезпеці», а поруч ще один заголовок: «Рубероїд від президентського зятя…» На 4-й сторінці коментар — депутата від БЮТ В. Писаренка під заголовком «Фронт» державного майна». Усі матеріали мають убогий зміст, але яскраво виражене антипрезидентське спрямування. Окрім цього, на 2-й сторінці під рубрикою «Цитата номера» подано величезний аншлаг із слів Ю. Тимошенко: «Мені здається, що потрібно все зробити Президенту для того, щоб йому народ не показав червону картку». Тобто навіть у дні найбільшого християнського свята, коли православні і греко-католики очищаються від усіляких гріхів і виявляють всепрощення, любов та замирення навіть із ворогами, «Високий замок» виливає аж п'ять цебер бруду на Президента України.

Звичайно, що великодній номер «Високого Замку» досить показовий, — він яскраво свідчить, до якого рівня опустилася ця газета. Так вона чинить постійно, але ми повернемося до обіцяного — кризових подій у травні-червні 2008-го.

У вівторок, 13 травня 2008 р., тобто у день, коли бютівці заблокували роботу парламенту і не дали змоги Президенту виступити із Щорічним Посланням, газета «Високий Замок» на 1-й сторінці друкує статтю Івана Терена під величезним заголовком: «Чорноморська нафта України — у руках чотирьох… — студенток? Голова уряду заявила про аферу довкола національних багатств». Підзаголовок не менш інтригуючий: «Громом серед ясного неба прозвучала учорашня заява Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, в якій вона звинуватила Президента Віктора Ющенка у підтримці невигідних для України проектів з розробки причорноморського шельфу американською компанією «Венко». Після такого заголовку і статтю читати не потрібно. Але не все так просто у цій історії. На це вказує і рішення РНБО, яке розходиться з поспішними діями Ю. Тимошенко, і нещодавнє подання фірмою «Венко» позову