Нарцис - Дмитро Чобіт

Щедрість лідерів об'єднаних есдеків сприяє масовості заходу. особливо коли про це оголошують відкрито і заздалегідь. Ось і стоять люди з червоними трояндами, тримають есдеківські гасла, а телебачення вміло показує це дійство на всю Україну: соціал-демократи мітингують.

Ідеологія соціал-демократів - це соціалістична ідеологія, в її основі і лежить соціальний захист трудівників. Нагадаю: саме Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП) була попередницею ВКП(б) і КПРС, входила в Комуністичний Інтернаціонал.

Тепер існує і активно діє Соціалістичний Інтернаціонал. Якраз в Соцінтерн вже кілька років намагаються вступити і Соціалістична партія Олександра Мороза, і Соціал-демократична партія України Юрія Буздугана, і Соціал-демократична партія України (об'єднана) Віктора Медведчука. Ідеологічних і програмних розбіжностей між цими партіями майже немає.

Хоча сучасні прихильники В.Медведчука декларують себе соціал-демократами, але насправді захищають вони інтереси не трудового люду, а великої буржуазії, до якої передусім належить верхівка СДПУ(о). Дуже красномовними у цьому плані є слова Віктора Медведчука: "Так, справді, частина керівництва СДПУ(о) є людьми багатими". [27]

Ситуація з СДПУ (о) є яскравою ілюстрацією анахронізму сучасної української політики - одні з найбагатших людей України В.Медведчук, Г.Суркіс та інші очолюють партію лівого спрямування.

У 1996 році Віктор Медведчук був обраний заступником голови СДПУ (о), а в жовтні 1998 року - головою цієї партії.

У 2000 році В.Медведчук видав дві книги, присвячені соціал-демократії: "Соціал-демократичний вибір - історичний шанс для України. - К.: Основні цінності, 2000. - 160 с., іл." і "Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива. - К.: Основні цінності, 2000. - 200 с.".

Під керівництвом В.Медведчука СДПУ(о) розгорнула дуже активну діяльність в усій Україні. Цілі регіони оголошуються сферами впливу і відповідальності цієї структури. Осередки СДПУ (о) створюються повсюдно. У Бродівському районі на Львівщині їх офіційно створили у 86 населених пунктах, навіть на хуторах. Чим пояснити таке небачене в Галичині явище: любов'ю до лівих ідей чи дивною симпатією до В.Медведчука і Г.Суркіса?

Саме в останні роки в українській і зарубіжній пресі з'явилася низка критичних публікацій про фінансово-політичну структуру під назвою СДПУ(о). Небезпід-ставними є твердження про те, що в Україні відверто та цинічно паразитують на соціал-демократичних цінностях і гаслах, переслідуючи при цьому власні політичні і комерційні інтереси.

Аналізуючи діяльність СДПУ (о) у Закарпатті, народний депутат України двох скликань Василь Шепа висловився дуже промовисто:

"Методи політичної боротьби, які використовує партія Суркіса-Медведчука, я називаю ультрафашистськими". [28]

Але основною місією СДПУ(о) є легалізація впливу В.Медведчука, Г.Суркіса та їх компаньйонів по бізнесу на Верховну Раду України, органи виконавчої влади та самоврядування і, найголовніше, створення платформи, яка б забезпечила їм штурм найбільшої владної вершини - поста президента України. Парламентські вибори 2002 року стануть у цьому плані генеральною репетицією.

Очолювана В.Медведчуком партія СДПУ(о) перша весною 1999 року висунула Леоніда Кучму кандидатом у президенти України. Лідери об'єднаних соціал-демократів В.Медведчук і Г.Суркіс зробили все можливе і неможливе, щоб протягнути свого протеже у крісло керівника Української держави. Разом з іншими олігархами їм вдалося переконати електорат і добитися мети. При Л.Кучмі їм дуже затишно і добре. Але тепер вони мусять розділити з Леонідом Кучмою відповідальність за його діяльність. Це перше. І друге. 10 квітня 2000 року, напередодні сумновідомого всеукраїнського референдуму за так званою "народною ініціативою", в програмі "УТН-Панорама" Леонід Кучма висловив черговий перл, який неодноразово цитувала преса: "Політик повинен бути політиком, бізнесмен повинен бути бізнесменом, а кримінал - займатися своєю справою". Дуже цікаво: а чим у світлі цієї настанови свого патрона має займатися Віктор Медведчук?

Я - за суворе дотримання законів і в першу

чергу владними структурами та їхніми функціонерами.

Віктор Медведчук [29]

Як відомо, з 1996 року Віктор Володимирович Медведчук працював радником президента України Л.Кучми з питань податкової політики. Така відповідальна державна сфера була доручена людині, яка не мала до неї найменшого стосунку, - про це свідчить уся попередня діяльність: громадський помічник міліції по лінії кримінального розшуку, позаштатний працівник міліції, керівник загону добровольців народної дружини, сортувальник, адвокат, В завідувач адвокатською конторою - усі ці посади не стосувалися проблем податків і державних фінансів.

За які такі заслуги В.В.Медведчук зайняв високу посаду радника] президента України Л.Кучми взагалі і з питань податкової політики зокрема?

Подібним чином стали радниками президента України майже всі відомі тепер олігархи. Колишній продавець комісійного магазину, а згодом директор однієї з овочевих баз міста Києва Олександр Михайлович Волков став радником Леоніда Кучми з питань внутрішньої політики. А колишній начальник служби виробничо-технічної комплектації управління капітального будівництва київського міськвиконкому Григорій Рахмільович Суркіс, який працював на цій посаді аж до 1991 року і мав великий досвід у забезпеченні будов та потрібних людей імпортними унітазами і пісуарами, став успішно радити президента у справах фінансів та економіки. Радником Л.Кучми став також інший відомий олігарх Віктор Пінчук, той принаймі хоч його "громадський зять".

Як професійно та результативно впливали такі радники на економіку, внутрішню і податкову політику президента, відчули на собі тисячі українських керівників підприємств та й зрештою - увесь народ. Економічне безладдя та податковий прес довели виробництво майже до повної руїни. При цьому бізнесово-комерційні структури радників, подібні до таких як "Славутич", "Інтерпайп", процвітали.

Близькість до президента, можливість впливати на його податкову політику та своєчасно отримувати інформацію про наступні зміни в оподаткуванні, безумовно, повинні були сприяти бізнес-діяльності В.Медведчукатайого компаньйонів. Оце, мабуть, найбільш цінне, чого досягнув Віктор Володимирович Медведчук на посаді радника президента України з питань податкової політики.

Подібні радники