Українська література » Публіцистика » Нарцис - Дмитро Чобіт

Нарцис - Дмитро Чобіт

Читаємо онлайн Нарцис - Дмитро Чобіт
публікацій загальною кількістю всього 106 одиниць складений з неприпустимими у науковій праці порушеннями вимог бібліографічного опису. У жодній назві навіть не зазначено видавництва, не кажучи про редактора, наукову установу, яка випустила працю; ніде не вказано кількості сторінок. Ось деякі буквальні описи праць із кандидатської дисертації В.Медведчука, яка зберігається у відділі дисертацій Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського.

69. Політологія. Львів. 1993.

73. Політологічні читання. 1992, №№1,2.

74. Політична думка. 1993, №1.

75. Политическая мисль. 1994, №2.

90. Складові демократії. К., 1993.

Що це за "Політологія": монографія, збірник чи періодичне видання - неясно. Хто її автори, редактор, відповідальний за випуск - невідомо. Судячи із вказівки на числа видань, можна здогадатися, що це журнали. Але як науковець може посилатися на весь журнал? Посилаються завжди на конкретну публікацію із вказівкою конкретного автора та зазначенням сторінок. Невже такі прописні істини не знає той, хто прагне стати кандидатом і навіть доктором наук?

Так, як складено список використаної літератури В.Медведчуком, жоден науковець складати просто не може, це неприпустимо навіть в студентській дипломній роботі.

Кандидатська дисертація В.Медведчука написана на примітивному і низькому рівні. Якщо її писав сам Віктор Володимирович, то робив він це вкрай непрофесійно і бездарно. Якщо дисертацію писав хтось інший, а таке теж можливе, то діяв поспіхом і вкрай недбало, розраховуючи на те, що, крім опонентів із числа своїх друзів, її ніхто читати не буде.

Думаю, що з цього короткого переліку публікацій справжні науковці зрозуміють, з ким мають справу. Бібліографічний опис літератури і друкованих праць не витримує жодної критики, а сама дисертація не тягне навіть на дипломну роботу випускника університету.

Через рік В.В.Медведчук вже захистив докторську дисертацію на тему "Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення". Захист відбувся 19 листопада 1997 року у знайомих стінах Академії внутрішніх справ України. Офіційними опонентами виступили доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України В.Д.Сіренко, доктор юридичних наук, професор Є.В.Назаренко і доктор юридичних наук, професор Ю.М.Тодина.

Сама докторська дисертація в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського відсутня, хоча там зберігаються і мають зберігатися всі дисертації, які захищалися в Україні, починаючи з 1951 року. Чому вона відсутня, є загадкою і для самих працівників бібліотеки. За їх словами, у бібліотеці це другий випадок, коли відсутня докторська дисертація. Перший трапився з Дмитром Володимировичем Табачником, теж народним депутатом України, колишнім главою адміністрації президента Л.Кучми, теж полковником у запасі. Все майже так, як і у В.Медведчука.

Через відсутність дисертації довелося користуватися її авторефератом. "По темі дисертації, - зазначено в авторефераті, - автором опубліковано у 1997 році монографічне дослідження "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення" обсягом 9,24 друкованих аркушів… Загальний обсяг опублікованих праць по темі дисертації становить понад 40 др. арк.".

40 друкованих аркушів - це майже тисяча стандартних сторінок машинопису. Де вони взялися в В.Медведчука протягом одного року? Рік перед тим, на попередньому захисті кандидатської дисертації він представив всього п'ять благеньких публікацій по кілька сторінок, а тут цілих три томи! В.Медведчук зазначив, що у 1997 році опублікував монографічне дослідження "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення" обсягом 9,24 друкованих аркушів. А де ж решта? Відповіді в авторефераті немає. Мабуть, написано в розрахунку нате, що ніхто недодивиться. Мовляв, кому воно потрібно?

Що стосується монографії про національну ідею, то вона бездарна по суті, а виклад національної ідеї у ній є не чим іншим, як нісенітницею.

Щоб захистити дисертацію потрібно присвятити їй частину свого життя - це незаперечна істина. Але приклад В.Медведчука свідчить, що для цього взагалі нічого не потрібно присвячувати.

Тепер скороспеченого доктора юридичних наук В.В.Медведчука запрошують бути офіційним опонентом на захистах дисертацій у сфері юридичних наук; він фігурує як автор, співавтор у ряді публікацій, його ім'я як редактора красується у кількох солідних виданнях.

У 2000 році редакція журналу "Адвокат" видала книгу: "Судові промови адвокатів України", головним редактором якої значиться доктор юридичних наук В.В.Медведчук. До збірки увійшли 32 промови адвокатів України за період 40-х - початку 90-х років. І жодної промови самого Віктора Володимировича Медведчука. А жаль: міг би туди подати свої промови на процесах Юрія Литвина і Василя Стуса. Згодились би для історії адвокатури та юридичної науки України.

Заслужений орденоносець

Віктор Володимирович Медведчук вирізняється рідкісним прагненням самозвеличення та манією до усіляких звань, нагород і посад.

У вересні 1990 року було створено Спілку адвокатів України. На голову С пілки пропонували кандидатуру відомого київського адвоката Олександра Нечипоренка, тодішнього народного депутата України від М.Києва, але він від посади відмовився, мотивуючи це великою зайнятістю у парламенті. У зв'язку з його відмовою активність проявили кілька осіб і запропонували кандидатуру Віктора Медведчука. На цей час у середовищі юристів він був нічим не примітною особою: як адвокат не виграв жодного резонансного процесу, як юрист не написав жодної поважної статті, як громадянин не зробив жодного гідного суспільного вчинку.

Про саму Спілку адвокатів та її завдання самі адвокати тоді не мали чіткого уявлення, тож і не стали дискутувати і обрали головою Віктора Медведчука, тим більше, що на його підтримку виступив і сам О.Нечипоренко. Так Віктор Володимирович Медведчук став головою Спілки адвокатів України і членом правління Спілки адвокатів СРСР. Посада винесла нашого героя на український і всесоюзний рівень та сприяла його подальшому суспільному злету.

Сам В.Медведчук приділив новоствореній організації немало часу та уваги і добився значних успіхів в її популяризації. Особливу роль у цьому плані відіграла друга річниця створення Спілки, яку відзначали майже на загальноукраїнському рівні. До цього ювілею правління спілки 7 травня 1992 року порушило перед президентом України Леонідом Кравчуком клопотання про присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України" кільком адвокатам, серед яких на першому місці названо Віктора Володимировича Медведчука. І вже 19 серпня 1992 року президент України Л.Кравчук своїм указом присвоїв В.Медведчуку почесне звання "Заслужений юрист України" з формулюванням "за заслуги у зміцненні законності, захисті прав та законних інтересів громадян". Що це були за "заслуги", залишається великою

Відгуки про книгу Нарцис - Дмитро Чобіт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: