Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов

Чітко проглядалася тенденція: кожен новий шеф НКВС України є молодшим за віком від свого попередника й на ранг нижчим за званням. А кінець у всіх — один. Тут теж тенденція.

Упродовж року посада була вакантною. Командували ТВО — тимчасові виконувачі обов’язків[1].

І ось до Києва призначено нового наркома. Відповідно до тенденції, він — молодший за своїх попередників і звання в нього — старший майор ДБ. Якщо так і далі буде, шефом НКВС України доведеться призначати двадцятирічного лейтенанта державної безпеки й розстрілювати відразу ж після вступу на посаду.

Хоча Сєров міг стати винятком із правила.

Хрущов прийняв нового наркома поза чергою, розпитав про здоров’я, сім’ю, плани на майбутнє, поцікавився, що думає вище керівництво НКВС про напад Німеччини на Польщу, чи виконає Великобританія взяті на себе зобов’язання виступити на боці Польщі.

Старший майор ДБ впевнено відповів, що виконає.

3 вересня 1939 року Великобританія і Франція оголосили війну Німеччині.

4 вересня 1939 року Народному комісарові внутрішніх справ України Івану Олександровичу Сєрову було присвоєно звання Комісара державної безпеки 3-го рангу.

3

17 вересня 1939 року війська Червоної Армії перейшли кордон Польщі. І Хрущову, і Сєрову довелося наполегливо працювати над тим, щоб громадян приєднаних територій зробити «щасливими», змусивши їх «полюбити» свою нову Батьківщину, що звалася Союз Радянських Соціалістичних Республік. Рецепт простий і надійний: знищити поганих, тоді залишаться лише хороші.

Товариша Хрущов у цьому питанні мав значний досвід.

Сєров Іван Олександрович — Нарком внутрішніх справ України, комісар державної безпеки

1937-го року товариш Сталін дав першим секретарям областей, країв і республік дозвіл на винищення ворогів, які заважають будувати «світле майбутнє». Кожному визначив норму. Проте секретарям цього виявилося замало.

«Тут-таки до Політбюро ЦК пішли прохання від всіх секретарів — кому і скільки осіб потрібно розстріляти чи посадити. Цікаво, що першим по кровожерливості був Микита Сергійович Хрущов. Збереглися документи: 1937-го року в Московській області він зумів знайти 20 тисяч «куркулів», що підлягають розстрілу. Звідки їх стільки в Підмосков’ї, до того ж через п’ять років після колективізації? Те ж саме він повторив на Україні».

(Червона зірка, — 2006. — 20 вересня)

Слід мати на увазі, що 1953 року Хрущов став господарем Радянського Союзу й передусім наказав прочистити архіви, знищуючи будь-які сліди своєї активної діяльності. Те, про що розповідає «Червона зірка» і що лише випадково, через недогляд, збереглося, — непряме свідчення особистого внеску Хрущова в боротьбу проти ворогів народу.

І ще: у Радянському Союзі перед Другою світовою війною налічувалося одинадцять республік. У дев’яти з них секретарі, які випрошували у Сталіна дозволу збільшити ліміти на розстріли, самі потім потрапили під каральну «сокиру» пролетарської справедливості. Їм на зміну приходили нові секретарі, вони стріляли й саджали, просили збільшити норми виробітку, знову стріляли, а потім отримували собі кулі в потилиці.

Лише у двох республіках перші секретарі успішно пережили 1937-й і 1938-й роки: Берія в Грузії, Хрущов в Україні.

Хрущов і Берія — не просто передовики «червоного» терору, а ще й хитрі хлопці. Інакше обидва розділили б долю решти своїх колег.

4

Якщо вже мова зайшла про передвоєнний період, до портрета Микити Сергійовича Хрущова додам легкий мазок м’яким пензлем. 10 липня 1937 року Політбюро ухвалило постанову про створення обласних «трійок».

До кожної «трійки» входили начальник місцевого НКВС, прокурор і партійний секретар певного району, області, краю чи республіки. Усіх підозрілих «трійки» ділили на першу і другу категорії. Тих, хто потрапив до першої категорії, розстрілювали, решту саджали на тривалі строки. «Трійки», не вникаючи у деталі, виносили вироки списками, у яких значилися тисячі людей.

З ЦК КП до всіх республік, країв, областей і районів було розіслано такі запити: яким буде персональний склад «трійки»? Який ліміт розстрілів уважаєте за потрібне встановити спершу?

Центральний комітет, отримавши відповіді з місць, затверджував персональний склад вершителів доль і первинний ліміт.

Микита Сергійович Хрущов на початку кривавої кар’єри — ще без «фірмової» лисини

Пункт 12 постанови Політбюро від 10 липня 1937 року визначив склад однієї з таких «трійок»:

«По Московській області в складі тт. Реденса, Маслова, Хрущова».

Той-таки пункт затверджував перше рішення «трійки» по Московській області про розстріл 6500 осіб і висилку до далеких районів країни 32 805 осіб (Молотов, Маленков, Каганович. 1957. Стенограма червневого пленуму ЦК КПРС. — Москва. — 1998. — С. 747).

Проаналізуймо персональний склад цієї «трійки», щоб оцінити колег товариша Хрущова, разом з якими він очищав Москву й Московську область від шпигунів і шкідників, контрреволюціонерів, терористів та диверсантів.

Товариш Станіслав Францович Реденс. Його бойовий шлях: у ВЧК — з 1918 року. Слідчий Московської ЧК. Особистий секре-тар товариша Дзержинського. Голова Одеської ГубЧК. Голова Кримської ГубЧК. Начальник Особливого відділу морських сил Чорного й Азовського морів. Помічник Дзержинського з керівництва Вищою радою народного господарства. Голова Закавказького ГПУ. Голова ГПУ Білорусії. Голова ГПУ України. Начальник НКВС Московської області. Комісар держбезпеки 1-го рангу. Одружений на сестрі дружини Сталіна Анні Аллілуєвій. Один з організаторів процесу над Зінов’євим і Каменевим. 20 січня 1938 року призначений Народним комісаром внутрішніх справ Казахстану. 22 листопада 1938 року заарештований. Був визнаний винним:

«у шпигунстві на користь польської розвідки, а також у тому, що був учасником змовницької організації в системі НКВС, за завданням якої виконував ворожу роботу, спрямовану на знищення партійно-радянських кадрів, здійснював масові необгрунтовані арешти радянських громадян, чимало з яких було розстріляно».

Самого товариша Реденса розстріляли 12 лютого 1940 року.

Другий у «трійці» — Костянтин Іполітович Маслов — прокурор Москви. Арештований 3 липня 1938 року. Визнаний винним у тому, що:

«...був активним учасником контрреволюційної правотроцькістської шкідницької терористичної організації, що існувала в прокуратурі міста Москви й області, здійснював підривну діяльність, уходив до складу бойової терористичної групи, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і радянського уряду».

7 березня 1939 року громадянина Маслова було засуджено й того самого дня розстріляно. Разом з ним розстріляли й заступників — Кобленца та Євзеріхіна.

Таким чином, товариші Реденс, Маслов і Хрущов старанно вишукували ворогів народу, ударним темпом винищували їх тисячами. І ось з’ясувалося, що Реденс — польський шпигун, змовник, незаконно заарештовував радянських людей і розстрілював їх! Маслов