Українська література » Публіцистика » Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов

Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов

Читаємо онлайн Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов
головного тлумача ленінізму, борця за чистоту ленінського вчення.

Ленін говорив і писав багато й навіть дуже багато. Ленінськими цитатами можна підперти все, що завгодно. Сталін ліпив культ особи Леніна для того, щоб отримати найпотужнішу зброю боротьби за владу.

Троцький у момент захоплення влади комуністами був за своїм становищем вищим від Леніна. У роки Громадянської війни Троцький за авторитетністю прирівнювався до Леніна. Після того як Леніна було усунуто від справ й ізольовано, Троцький уважав себе вождем Радянського Союзу і Світової революції. Країна співала єдиним хором:

З загоном флотських

Товариш Троцький

Нас поведе на смертний бій!

Троцький був красномовним. Троцький виступав зі своїми ідеями і від свого імені: «Я так вважаю», «Я це схвалюю», «Я це відкидаю».

У ті роки ніхто про Сталіна пісень не співав. За межами Комуністичної партії про нього мало хто чув. Сталін навіть у вузькому колі вождів від свого імені не виступав. Він був хитрішим.

Він діяв інакше: а ось як учить великий Ленін!

5

Товариш Сталін допоміг товаришу Леніну знайти прямий і короткий шляху загробне життя. Покійного вождя, зрозуміло, замінити було неможливо, але товариш Сталін і тут знайшов можливість хоч якось компенсувати непоправну втрату. Відразу після смерті Леніна Сталін оголосив так званий Ленінський призов до Комуністичної партії: замість одного Леніна приймемо в партію 200 тисяч передових «робітників від верстата»!

За Ленінським (а взагалі-то, за Сталінським) призовом у партію кинулися кар’єристи. Кинулися ті, хто у часи революції та Громадянської війни не поспішали приєднатися до якогось табору, не поспішали зі своїм вибором. Тепер, коли стало остаточно зрозуміло, що верх узяли більшовики, наймоторніші з тих, кого в народі називали «робітниками з-під верстата», нічим не ризикуючи, кинулися до лав комуністів заради того, щоб скористатися солодкими плодами їх перемог.

Усі вони були за Сталіна. Лише він відкрив їм шлях до влади. Лише його вони підтримували.

Розбавивши ряди борців неосвіченими й безпринципними новообранцями кар’єрного фронту, опираючись на їх беззастережну підтримку, Сталін вже наступного року розправився з Троцьким — головним претендентом на владу.

6

З тих давніх часів минуло майже три десятки років, і ось товариш Сталін у жовтні 1952 року повторив свій улюблений прийом: запропонував розбавити ряди старих бійців, запустивши у владу свіжий табун.

Пропозицію Сталіна про триразове збільшення числа членів і кандидатів вищого партійного керівництва було прийнято.

Та і як її не прийняти?

З одного боку, сам товариш Сталін покликав молодих у верховну владу.

З іншого, тиск знизу вже надто могутній. Молоді вожді прагнули потрапити на осяяні вершини. А за кожним із нових висуванців стояла його команда. Якщо піднімається голова групи, то тягне за собою всю свою ватагу. Тому ватага штовхає свого лідера вгору, піднімаючись слідом.

І ось, поруч із Ворошиловим, Молотовим, Кагановичем, які вкорінились у Кремлі ще з перших років комуністичної влади, на кремлівських висотах влаштувалися нікому зараз не відомі Андріанов і Чесноков, Ігнатов та Ігнатьєв, Пузанов і Коротченко, Пегов і Юдін, Кабанов і Звєрєв, Мельников і Михайлов.

Були серед них і ті, хто засяє через десяток років: Брежнєв, Куусінен, Суслов.

Однак список нового складу партійного керівництва було цього разу опубліковано за алфавітом.

І товариш Сталін виявився у загальному списку членів Президії ЦК на 20 місці з 25!

Проте в останні роки правління Сталіна вождів перераховували не за алфавітом, а за їх становищем у системі влади. Чому раптом відхід від установленого порядку?

А тому, що боротьба в ті дні з перемінним успіхом тривала не лише за кожну фразу й кожне слово, а й за кожну літеру. В одному випадку переміг Сталін і було прийнято його про-позицію про збільшення складу вищих партійних органів. В іншому перемогла антисталінська група — і список вождів опублікували за алфавітом, спустивши товариша Сталіна в число Пузанових, Пегових і Чеснокових.

Сталінський фінт із залученням висуванців до органів вищої влади вдався лише частково.

Стара гвардія трималася згуртованою групою, розуміючи, що в разі програшу всіх чекає доля Зінов’єва і Каменєва, Троцького і Бухаріна, Ягоди, Єжова й Тухачевського — куля в потилицю або льодорубом по черепу.

А нові бійці діяли за принципом розсипної шеренги, піклуючись лише про те, як би вижити у розпочатій битві, як би кого випадково ліктем не штовхнути.

7

Трюк із розширенням складу вождів не дав рішучої переваги Сталіну, і тоді він завдав удару майже вбивчої потужності. 5 листопада 1952 року, тобто, всього за три тижні після виборів нового ЦК, зрозумівши, що цей варіант не працює, Сталін дав вказівку керівництву МВС заарештувати лікарів усіх членів верхівки, які спробували бунтувати.

Подальший розвиток подій передбачити було просто: у сталінських катівнях заарештовані лікарі зізнаються, що працювали на британську розвідку, після чого супротивників Сталіна — усіх цих Хрущових і Мікоянів, Ворошилових і Молотових, які лікувалися в лікарів-шпигунів, пов’яжуть і пришиють їм статті за втрату пильності. А деяких із вождів Сталін уже звинуватив у шпигунстві. Тепер слід було чекати гучних викриттів і суворих вироків.

Справу кремлівських лікарів розкрутили рішуче та швидко. Неминуче насувається початок процесу, на якому лікарі-лиходії мали щиросердно зізнатися у своїй шпигунській, підривній і шкідницькій діяльності.

Паралельно, і немовби поза зв’язком зі справою лікарів, невсипущі органи за наказом Сталіна, починаючи з 5 січня 1953 року, приступили до масового вилову родичів, друзів і підлеглих Хрущова, Маленкова, Ворошилова, Кагановича. Особливо дісталося оточенню Берії. Його ставлеників на Кавказі в’язали пучками, як редьку.

Коло стрімко звужувалося. Старій кремлівській гвардії гуляти на волі залишилося зовсім недовго.

Як би там не було, найцентровіші члени верховного керівництва — Берія, Маленков, Булганін і Хрущов — вирушили на дачу до Сталіна з пальмовою гілкою: «Ми погарячкували, ти погарячкував, давай миритися!».

Однак слід пам’ятати, що і навколо Сталіна вже були винищені найближчі помічники й охоронці. Лукаві сталінські соратники з Політбюро вже давно підкидали Вождю відповідну інформацію, послаблюючи ряди сталінських бійців руками самого Сталіна.

Ще у квітні 1952 року Сталін зняв з посади начальника Головного управління охорони МДБ генерал-лейтенанта Власика, шефа своїх охоронців протягом останніх двох десятків років.

У листопаді 1952 року Сталін вигнав з роботи генерал-лейтенанта Поскрьобишева — свого особистого секретаря протягом останніх тридцяти років. А Поскрьобишев, окрім усього іншого, був другою за статусом, після самого Сталіна, людиною в системі особистої сталінської

Відгуки про книгу Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: