Тарас Шевченко та його доба. Том 2 - Рем Георгійович Симоненко

диапазон своей восторженной лиры, он увлекал за собою старых и молодых, холодных и пылких. Читая дивные свои произведения, он делался обворожительным; музыкальный голос его переливал в сердца слушателей все глубокие чувства, которые тогда владычествовали над ним. Он одарён был больше чем талантом, ему был дан гений, и душа его, чувствительная и добрая, настраивала его цевницу на высокое и святое. Молва разносила печальные слухи о его детстве и юности, говорили, что он много страдал, что он купил ужасными испытаниями право громить сильных…» (Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 416.)

401

Речь идёт о Платоне Лукашевиче, помещике села Березани, лютом крепостнике. (Прим. авторов.)

402

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. Том шостий. Замітки, статті, листи, записи народної творчості, «Букварь» К., 1957. С. 46 – 50.

403

В. Н. Репнина. (Шевченко в Яготине). Шевченко в воспоминаниях современников. С. 108 – 121.

404

Так зване «мочемордие» приховувало насправді серйозні настрої соціально-політичного невдоволення, що знайшли вираз, наприклад, у тому, що брати Закревські (Віктор та Михайло) на представницькому обіді у тієї ж Тетяни Густавівни Вольховської, у 1848 році проголосили тост: «Да здравствует Французская республика!» Див.: А. Козаченко. До історії ліберального руху 40-х рр. Діло поміщиків Закревських. (За сто літ. Кн. 2. 1928. С. 103 – 106.)

Інші матеріали про це коло знайомих і приятелів Шевченка (див: «Собрание сочинений в шести томах». Т. 5. М., 1957. С. 129 – 169). – Див.: С. 413 «Воспоминаний».

405

(Наводимо примітку до цієї особи, одночасно звертаючи увагу на окрему неточність у посиланні на ім’я та по-батькові двох осіб, про яких йдеться. За логікою, другий ініціал сина мав би бути першим ініціалом батька. В даному разі цього немає – Р. С.) «За народним переказом, це був Трепов Федір Федорович (1812 – 1889), уланський офіцер, переведений пізніше в жандармський полк. Дослужився до чину генерал-ад’ютанта, займав у 1866 – 1878 рр. посаду оберполіцмейстера, градоначальника Петербурга. Він батько петербурзького генерал-губернатора Ф. Д. (насправді Д. Ф.) Трепова, товариша міністра внутрішніх справ, ганебно відомого тим, що в жовтні 1905 р. віддав наказ під час розгону демонстрації: «холостих залпів не давати, патронів не шкодувати». Інший син Ф. Ф. Трепова – А. Ф. Трепов у 1916 р. – прем’єр-міністр Росії.

406

Збереглося 9 листів Шевченка до В. Рєпніної та 18 листів княжни до поета. (Прим. редакції.)

407

У перекладі на українську мову. – Авт.

408

Правильно: Мойсівка – маєток Т. Г. Волховської на Полтавщині – місце «вільних зустрічей» верхів тодішнього поміщицтва України.

409

П. Дуніним-Борковським.

410

Імовірно, йдеться про записку Шевченка від 8 – 10 червня 1844 року.

411

Михайло Чалий. Життя і твори Тараса Шевченка. С. 34.

412

Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 6. С. 214.

413

М. Горький. Собрание сочинений: в 30 т. Т. 27. М., 1953.

414

Іван Франко. Твори: в 20 т. Т. 15. С. 118.

415

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 41.

416

Там само.

417

Роберт Бернс.

418

Т. Г. Шевченко був добре обізнаний з творчістю найбільшого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, знав і щиро шанував його.

419

Пантелеймон Куліш. Переднє слово до громади. Погляд на українську словесность. Вибрані твори. К., 1969. С. 514 – 516.

420

Павло Тичина. Твори в двох томах. Т. 1. К., 1976. С. 59.

421

К. Маркс и Ф. Энгельс. Письма. М.: Соцэкгиз. 1931. С. 384.

422

Шевченко и мировая культура. К 150-летию со дня рождения. 1814 – 1964. М., 1964. С. 11 – 23.

423

Шевченко – поэт-новатор. С. 68 – 95.

424

Живописное наследие Т. Г. Шевченко. С. 96 – 112.

425

Поэтический стиль Т. Шевченко в мировой поэзии. С. 113 – 132.

426

Шевченко и Россия. С.133 – 156.

427

На путях к мировому признанию.

428

Є. П. Кирилюк. Т. Г. Шевченко. Життя і творчість. К., 1959. С. 77.

429

У своїх автобіографічних творах Микола Іванович Греч не згадав про ставлення до творів Т. Г. Шевченка. Автор післямови до виданих у 1990 р. спогадів Греча наводить показове місце з рецензії на перше видання його спогадів: «Хотя Греч был писатель и журналист, его записки меньше всего дают сведения о ходе и судьбах литературы». («Записки о моей жизни». С. 349.)

430

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. Поезія. 1837 – 1847. К., 1990. С. 63.

431

Див.: Іван Франко. Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський // Твори: в 20 т. Т. 17. К., 1955. С. 465 – 471, а також «Історія української літератури ХІХ ст.».

432

Шевченко в воспоминаниях современников. М., 1962. С. 77.

433

Критика. Березень-квітень, 2010.

434

Саме так прагнули бачити селяни пам’ятник своєму народному поетові.

435

Іван Франко. Твори: у 20 т. Т. 17. С. 7.

436

Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 27. С. 297.

437

Про народного поета Шотландії див.: І. П. Симоненко. Поезія Роберта Бернса.

438

Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 28. С. 388.

439

Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 34. С. 388.

440

Там само. Т. 27. С. 305.

441

Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 34. С. 388.

442

Там само. Т. 41. С. 183.

443

Раніше наводився більш переконливий, побудований на незаперечних фактах, аналіз справжньої освіченості Шевченка, який доводить легковажність подібних вражень осіб, які дивились на поета з висоти знань, здобутих у різного роду дворянських учбових закладах, або ж приватних іноземних учителів. Слід було б і уважніше придивитись і до переписки каторжника Шевченка, його прохань надіслати йому ті або інші книги й праці та реакцію засланця після їх одержання. В пропонованому тексті ведемо й інші дані про непересічний інтелект поета-революціонера, про відповідність історії його творів, про серйозність та обґрунтованість його історичних поглядів.

444

Йдеться про ніби «хвалителя Шевченка» – українського вченого ХІХ – початку ХХ століття Федора