Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій

до бою проти рідних братів. Жах пройняв кожного. В багатьох на очах з'явилися сльози. "Кожний звук молитво-пісні" бентежив серия, "бо слова її не тільки нагадували батьків, але й прадідів". Та ось загукали гармати, і слова пісні потонули в гуркоті. Праворуч 3-го куреня вже кипів завзятий бій… Сигналу атаки дожидалися з нетерпінням, адже кожен хотів, щоб це моторошне очікування швидше закінчилося. Нараз курінний сурмач прорізав тишу і задума відлетіла. Мелодія сурми була чудова: "Ой вернися, Сагайдачний". Напевно, її почули і ті, що окопалися на горі. Напевно, і їхні серця збентежилися…

Ще не змовк сурмач, як пролунала команда "Вперед!". Здавалося, стрільці не чули граду пострілів, що сипалися з гори. Закривши очі, через кущі терну, стрілецтво несамовито дерлося вперед. Падали вбиті. Але стрільці продовжували оскаженіло дряпатися на верхівку. Врешті, дійшло до рукопашного бою. Зойки та крики розпачу полетіли над осінніми горами… У траншеях і поза ними лежали трупи, ворушились поранені, з-під лоба дивились полонені.

Під коренем ліщини лежав російський вояк, проколотий двома багнетами. Щоб встановити особу, санітари обшукали його кишені. Знайшли світлини дружини та мало! донечки. 1 лист з Одеси на адресу Гриця Возняка. Перебігши його очима, санітар розгублено сказав:

— Та це ж зовсім українське ім'я!

Всі затихли, бо, здається, соромилися вже дальше шукати правди.

Санітар вголос почав читати листа дружини вбитого: "Вже Наталочка велика, щодня молиться Богу, щоби Ти, дорогенький, здоров вертався". Всі пригнічено мовчали… Після тихих слів панахиди заспівали пісню "Журавлі". Слова "Вцдиш, брате мій, товаришу мій" вимовляли стрільці з особливим почуттям" ("Багряні жнива Українсько! революції").

Як би було добре, щоб на горі Маківці брати-галичани поруч з меморіалом січовим стрільцям побудували хоча б скромний пам'ятник Грицеві Возняку та іншим українцям-наддніпрянцям, убитим братньою рукою.

Хотів би також, щоб брати-галичани вшанували пам'ять славного сина України Гната Западнюка, автора знаменитої пісні "То не грім загримів" та маловідомого вірша "До брата-галичанина на позиції". Нехай би хоч одна з вулиць славної Галичини носила його ім'я… А завершу роздуми строфою прекрасної пісні подільського козака Западнюка:

То не грім загримів, То не бір зашумів, Не столітні дуби затріщали, То в завзятій борні, Віковічній, страшній, З України кайдани упали.

Роман КОВАЛЬ

Фотодокументи

Кирило ТРИЛЬОВСЬКИЙ, засновник січового руху в Галичині, Покутті та Гуцульщині, із сином. 1900 р. Копія.

Січове свято. Станіслав, 17 липня 1904 р. З оригіналу.

Учасники Січового свята у Станіславі Юра СОЛОМІЙЧУК-ЮЗЕНЧУК із с. Жаб’с (ліворуч) та січовики із Брустур і Космача. Коломия, 17 липня 1904 р. З оригіналу.

Сидять у верхньому ряду зліва направо Єфрозинія Трильовська, Гнат Хоткевич, Радецький з Одеси (з бородою), Клавдія Лагодинська, її дочка Ірина. Сидять у нижньому ряду Микола Лагодинський, Василь Варчук із Печеніжина з бандурою Хоткевича, Кирило Трильовський із трубою, в його ногах учитель Гринцишин. На підлозі ліворуч попереду сидить Микола Петрук. Ліворуч стоять гімназисти. 1906 р. Копія.

Січовики із с. Старий Косів. Поч. XX ст. Копія.

Петро ШЕКЕРИК-ДОНИКІВ. 1.06.1907. З оригіналу.

Гуцул. Поч. XX ст. Листівка. З оригіналу.

Кошовий "Січі" с. Жаб'є Косівського повну Юра СОЛОМІЙЧУК-ЮЗЕНЧУК. Поч. XX ст. Копія.

Кошовий "Січі" с. Іспас Коломийського повну Микола ПЕТРУК. Поч. XX ст. Копія.

Січовички із с. Микуличин Надвірнянського повіту. Поч. XX ст. Копія.

Гуцули на січовому курсі. У центрі Кирило ТРИЛЬОВСЬКИЙ, праворуч від нього Юра СОЛОМІЙЧУК-ЮЗЕНЧУК. Коломия, 1910 р. Копія.

Січовички із с. Печеніжин. Поч. XX ст. Копія.

Старшина Львівської повітової "Січі". Сидять зліва направо кошовий Роман ДАШКЕВИЧ, осавул Михайло ЦАРЕВИЧ, стоять обозний Микола НИКОРАК, командант Жіночої чоти Катря ПАЦУЛІВНА, четарі Іван ТУЧАПСЬКИЙ, Микола ЛИПКА, Семен БЕЗПАЛКО та писар Гриць НИЧКА. 1913 р. Копія.

Січовики із с. Печеніжин. Поч. XX ст. Копія.

Олекса ІВАНЧУК, член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (1909), курінний Косівського коша Січових стрільців (серпень 1914). З оригіналу.

Гуцули будують пам'ятник Тарасові Шевченку. Косів, літо 1914 р. Копія. Публікується вперше.

Посвідчення Клима ҐУТКОВСЬКОГО про прийняття у члени організації "Січові стрільці II". 9 серпня 1914 р. Копія.

Російська листівка "Кулемет на позиції”. З оригіналу.

Російська піхота в поході на Галичину. 1914 р. Копія.

Кубанські козаки, яких полонив підхорунжий УСС Тадей КОВАЛИК. Копія.

Стежа четаря Григорія ТРУХА. Зима