Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій

поза тим людина дуже ідейна і працьовита, та ще дуже гарний вояка". Потрапив у більшовицький полон, перебував у концтаборі Кожухів біля Москви. Разом з іншими полоненими старшинами УГА вивезений до Архангельська, звідки їх відбуксирували в Біле море на баржі, яку підірвали і потопили.

ЦЯСТЕЧКО (? Львів — 3.09.1916, г. Лисоня, нині Бережанський р-н Тернопільської обл.). Січовий стрілець. "Веселий, бадьорий товариш" (оцінка М. Горбового). Член "Січових стрільців II" (кошовий Роман Дашкевич). Левко Лепкий згадував, що Роман Дашкевич зумів "захопити стрілецькою ідеєю навіть львівських батярів, що не знали української мови. Деякі з них славилися потім у боях як герої, приміром такий львівський безбатченко і бродяга Цястечко, що поліг на Лисоні". Коли курінь Сеня Ґорука підійшов на Лисоню, ворог проламав австрійську бойову лінію в Потуторах, зігнав четверту сотню першого куреня і захопив його команду. Від ганьби полону її врятувала чета хорунжого Євгена Ясемицького. Про цю чету "Історичний Калевдар-Альманах Червоної Калини" іш 1927 р. писав так: "…Гора була знову добута. Тільки ще направо гніздо російських скорострілів клало покоси смерти. В крайній момент кинувся туди хорунжий Ясеницький з четою. Та його випередив син львівської вулиці, герой з боїв на Лисоні — стрілець Цястечко. Він скочив у рів на голови москалям, як грім з ясного неба. Скоростріли змовкли… Але замовк і на віки вічні Цястечко. Взятий на ворожі багнети, погиб геройською смертю там, на горі стрілецької слави".

ЧЕРВОНИЙ. Стрілець 1-І сотні УСС.

ЧМОЛА Іван-Олександр Симеонович (6.03.1892, с. Солотвин Богородчанського пов., нині смт Солотвин Богородчанського p-ну Івано-Франківської обл. — 27.06.1941). Військовий і громадський діяч, педагог; командир 2-ї сотні Галицько-Буковинського куреня СС (1917), 2-ї сотні 1-го куреня СС (19.01.1918), 2-го пішого куреня 1 — го полку СС, командир 3-го полку СС, начальник Коша СС (02.1919 — 10.05.1919; також із 07.1919), член Стрілецької ради; військове звання — полковник Армії УНР.

Випускник перемишльської гімназії. Навчався у Львівському університеті. Закінчив Краківський університет. Магістр природничих наук.

Співзасновник Пласту, зв'язковий 17-го куреня ім. Михайла Драгоманова (Яворів), керівник вишколів на Соколі, засновник і курінний 1-го куреня УПС ім. С. Тисовського, скавтмастер. Пластовий псевдонім "Чмоль". Організатор січово-стрілецького руху. Учасник Першої світової війни. У вересні 1915 р. потрапив до російської неволі. Перебував у м. Царицин (табір Дубовка). Восени 1917 р. втік до Києва. У листопаді 1917 р. — од ин з організаторів куреня Київських січових стрільців. Учасник оборони Києва від більшовицьких військ (1918). Із грудня 1919 р. до 1922 р. — у польському полоні. Член УВО. Викладач у яворівській (1922–1930) і дрогобицькій гімназіях (1932–1939). У 1930–1932 pp. перебував у польських тюрмах. Арештований НКВД 22 червня 1941 року. Страчений.

ЧУМАК Степан. Організатор УСС у Тернопільському повіті. Підхорунжий УСС. Співорганізатор Пресової кватири Коша УСС (травень 1915) та підстаршинської харчівні. Правник. Завідувач стрілецькою бібліотекою, служив у канцелярії.

ШИПАЙЛО Роман (? — 1941). Державний, військовий і громадський діяч, педагог, музикант (віолончеліст); командант Запасного гарматного коша, член Державного секретаріату військових справ (артилерійський відділ, з 02.1919); військові звання — майор австро-угорської армії, сотник УГА.

Організатор Пласту в Українській державній гімназії (м. Коломия, 1912). Професор гімназій у Коломиї та Бережанах, викладач фізики, математики і співів. Опікун Пласту в Коломиї та Бережанах, зв'язковий 13-го Коломийського куреня юначок імені Орисі Завісної. Пластун-скавтмастер (22.5.1924). Разом із М. Горбовим — член-засновник

1-го Сеніорського пластового куреня ім. Степана Тисовського (квітень 1930). Комендант пластового табору на Соколі (літо 1930). Організатор і керівник гімназійних оркестрів і хорів у коломийській та бережанській гімназіях. Автор спогадів. Ймовірно, вбитий при переході румунського кордону. Сьогодні його іменем названа вулиця в м. Коломиї.

ШКОНДЕЮК П. Стрілець УСС.

ШУМСЬКИЙ Осип (1896, с. Боднарів Станіславського пов., нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — ?). Старший десятник сотні Романа Дудинського. Гімназист. 4 травня 1915 р. поранений у битві на г. Маківці кулею "дум-дум" у ліву руку (втратив два пальці).

ЮСИПЧУК Д. Писар Косівського коша Січових стрільців (з 2.08.1914).

ЯСЕНИЦЬКИЙ Євген (1892, м. Дрогобич, нині Львівської обл. — ? м. Кожухів, РСФСР). Військовий діяч; четар 3-ї сотні; військове звання — хорунжий австро-угорської армії. Студент правничого факультету Львівського університету. В УСС із 1914 року. Відзначився в бою на г. Лисоні, де зі своєю четою звільнив від російського полону штаб І куреня і частину сотні Осипа Будзиновського. При цьому був поранений. Згодом служив при команді Вишколу.

У 1920 р. захоплений більшовиками в Києві. Засланий на Північ, де загинув.

Уклали Роман КОВАЛЬ, Юрко ЮЗИЧ та Микола ЛАЗАРОВИЧ

П. Арсенич, Р. Коваль. Неповний список вояків УСС та УГА галицької Гуцульщини, вихідців із нинішніх Верховинського, Коломийського, Косівського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області

АНЦРУСЯК Михайло (1899, с. Молодятин Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Стрілець 5-ї сотні УСС.

АНТОНЯК-молодший Юрко (1897, с. Голови Косівського пов., тепер Верховинського р-ну —?). Десятник УСС. Поранений 29 квітня 1915 р. на г. Маківці кулею "дум-дум" у плечі і осколком гранати у праве коліно.

АРСЕНИЧ Андрій Миколайович (1899, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 1985, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Учасник Першої світової війни. Після розпаду Австро-Угорщини служив в УГА. Ініціатор відновлення читальні "Просвіти" (1924). У 1926–1931 pp. перебував у Канаді. Повернувшись у рідне село, працював касиром у кооперативі "Май", матеріально підтримував "Рідну школу". Згодом — член ОУН, голова сільради. Щоб уникнути арешту за перебування сина Миколи в УПА, перейшов на нелегальне становище. Арештований 8 березня 1946 року. Звинувачувався у тому, що був "заступником начальника караулу" куща самооборони села (1944). Військовим трибуналом військ МВД Станіславської області 12 липня 1946 р. засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував в Архангельську і Комі АССР (1948–1955). Після повернення із заслання не міг прописатися в рідному селі, тож виїхав до Одеської області, де в