Світова гібридна війна: український фронт - Володимир Павлович Горбулін

Шовковичний» та платформа «Теплиця» у Слов’янську, Перший урбаністичний фестиваль у Дружківці), а ідеї щодо їх розвитку генеруються через культурні події. Відкриття муралів, кінотеатрів просто неба, перфоманси від художників («Профілактика окупації» з художницею А. Кахідзе у Слов’янську), проектування дитячих просторів самими дітьми на майстер-­класах з ліплення, концерти та лекції — шляхи, якими культура сприяє економічному та соціальному оздоровленню звільнених територій, залучаючи місцеве населення до політики відновлення та розбудови миру.

Позитивні зрушення в суспільному розвитку вимагають подолання стереотипу щодо культури як окремого другорядного вектора державного управління.

Подолання наслідків гібридної агресії проти Украї­ни, посилення опірності держави та суспільства до актуальних і потенційних загроз вимагає проведення цілеспрямованої освітньої, мовної, культурної політики, політики відновлення історичної пам’яті та збалансованої політики у сфері державно-­конфесійних відносин. Це необхідно для формування у громадян Украї­ни (особливо у молодого покоління) патріотизму, готовності до активного і свідомого захисту Вітчизни, заохочення до участі у соціально-­політичних процесах, стимулювання самостійної економічної діяльності, кращого розуміння українцями суті демократичних перетворень.

Незважаючи на трагічні наслідки військової агресії на сході Украї­ни, період випробувань має бути використаний для пошуку ідей та ресурсів, ефективного партнерства, інноваційних рішень, суспільної консолідації.

14.5. Адаптація механізмів державної регіональної політики

Гібридна війна сформувала перед регіонами Украї­ни низку викликів та загроз, які потребують невідкладного реагування. Головними з них є:

— тимчасове виключення непідконтрольної частини території краї­ни з господарського обороту, що викликало необхідність переформатування господарських зв’язків без участі в них тимчасово недоступних або зруйнованих підприємств на окупованих територіях. Зокрема, для ринку Украї­ни втрачено продукцію таких підприємств та установ, що не перереєструвалися в Украї­ні, як відділення «Епіцентру», Приватбанку, Ощадбанку, Райффайзенбанку Аваль, «Київстару», АТБ, «Бруснічка», ЛІК, «Хамадей», «Геркулес», «Золотий врожай», «Колбіко», «Сармат». Припинили діяльність «Донецьксталь» та Харцизький трубний завод. Унаслідок цього поступово втрачаються економічні передумови для включення підприємств, виробничі потужності яких розташовані на тимчасово окупованих територіях, у виробничі ланцюги всієї краї­ни при майбутній деокупації;

— необхідність для всіх регіонів Украї­ни терміново освоювати нові зовнішні ринки, розширювати географію, змінювати структуру експорту товарів та переорієнтовувати експортне виробництво на регіональному рівні. Значною мірою це зумовлено втратою позицій Донецької області в зовнішній торгівлі. Так, у 2014 р. на Донецьку область припадало 4,5 млрд дол. США експорту товарів та послуг (23,3 % загальноукраїн­ського показника). Лише у січні—червні 2016 р. зовнішньоторговельний оборот товарами  у Донецькій області зменшився на 22,8 % порівняно із січнем—червнем попереднього року (експорт — на 21,2 %, імпорт — на 27,5 %). Це стало, зокрема, наслідком того, що частина підприємств із виготовлення експортної продукції залишилася на тимчасово окупованій території. Ще одним вагомим чинником переструктурування зовнішньоторговельної діяльності Украї­ни є взаємне скорочення обсягів торгівлі з Російською Федерацією;

— потреба у новітніх інструментах стимулювання розвитку регіонів та впровадження механізмів відновлення економічного зростання на територіях, що постраждали внаслідок конфлікту.

Ситуація загострюється через відсутність політичного консенсусу щодо доцільності економічних зв’язків з окупованими територіями і, як наслідок, мінливості позиції виконавчої влади. Події на сході Украї­ни та в Криму виявилися своєрідним тестом на спроможність існуючої системи територіальної організації влади забезпечувати стабільне функціонування управлінських інституцій та основних систем життєзабезпечення територій. Неспроможність адекватно реагувати на виклики російської агресії засвідчила її вразливість і стала каталізатором прискорення запуску реформи територіальної організації влади та місцевого самоврядування на засадах децентралізації, практична реалізація якої розпочалася у 2015 р.

Нині трансформації системи управління націлені на створення влади, здатної захистити націо­нальні інтереси, гарантувати права громадян і забезпечити сталий соціально-­економічний розвиток громад і регіонів. У свою чергу, завданнями державної регіональної політики у сфері господарчої діяльності регіонів мають стати розробка механізмів її адаптації до умов гібридної війни та протидія економічному відторгненню окупованих територій. Ці завдання слід виконувати одночасно і паралельно.

Виклики, що постали внаслідок нових політичних і економічних реалій на Донбасі, потребують особливих підходів до організації та трансформації системи управління територіями, що має врахувати перспективи мирного врегулювання конфлікту та необхідність вирішення комплексу завдань соціально-­економічного відновлення.

У 2014 р., після розгортання військового протистояння й окупації частини території Донецької та Луганської областей, виникла потреба в оперативній адаптації системи управління на їх території до виконання не властивих раніше функцій. Для цього було вжито таких заходів:

• змінено кордони окремих адміністративно-­територіальних одиниць у Донецькій та Луганській областях з метою впорядкування адміністративних зв’язків між окремими населеними пунктами, що були розірвані внаслідок проведення антитерористичної операції, а також створення умов для здійснення повноважень органами місцевого самоврядування;

• обласні та низка районних державних адміністрацій перемістилися на територію, підконтрольну україн­ській владі. Донецька обласна державна адміністрація з 13 червня 2014 р. тимчасово розташовувалась у м. Маріуполь, а з 13 жовтня 2014 р. — у м. Краматорськ. Луганська обласна державна адміністрація розташована в м. Сєвєродонецьк.

З 5 березня 2015 р. вони функціонують як військово-­цивільні адміністрації;

• затверджено перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження[61];

• ухвалено Закон Украї­ни «Про військово-­цивільні адміністрації», що дозволяє встановлювати особливий порядок здійснення окремих пов­новажень органів місцевого самоврядування у районі проведення анти­терористичної операції у разі, коли відповідні органи місцевого самоврядування такі повноваження не здійснюють або самоусунулися від їх виконання[62]. Військово-­цивільні адміністрації наділені додатковими правами, пов’язаними з необхідністю реагувати на виклики у зв’язку з проведенням АТО.

Крім Донецької та Луганської обласних, відповідно до закону були створені 11 районних та низка військово-­цивільних адміністрацій населених пунктів[63]. Після проведення місцевих виборів 25 жовтня 2015 р. військово-­цивільні адміністрації продовжують функціонувати на території, що контролюється україн­ською владою вздовж лінії розмежування, де через безпекову ситуацію місцеві вибори не проводилися[64]. З огляду на те, що для цих територій постійно існує загроза артилерійських обстрілів, нападів та терористичних актів, доцільно забезпечити функціонування відповідних військово-­цивільних адміністрацій до завершення АТО.

Однак навіть за умови припинення воєнних дій і відновлення контролю над державним кордоном ситуація в Донецькій і Луганській областях ще тривалий час потребуватиме особливого режиму управління для вирішення як військових завдань, так і соціально-­економічних проб­лем. У населення залишилося багато зброї, необхідні мобілізаційні дії з відбудови інфраструктури, житлового фонду, відновлення роботи підприємств, організації повернення громадян на місця попереднього проживання, розмінування території тощо. Для вирішення цих завдань потрібні розширені повноваження, що дозволить оперативно ухвалювати і реалізовувати рішення.

Важливо, що території Донецької та Луганської областей, підконтрольні україн­ській владі, включилися до процесу реалізації реформи децентралізації. У 2015 р. Урядом затверджено перспективні плани формування територій громад Луганської[65] та Донецької[66] областей, якими передбачено формування відповідно 24 і 38 об’єднаних територіальних громад. У 2015 р. у Донецькій області утворено три об’єднані територіальні громади (Краснолиманська