Українська література » Публіцистика » Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич

Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич

Читаємо онлайн Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич
воєнне поготівля і з манастиря ніхто не може виходити. Процесія з єпископом завернула до церкви.

На Софійський мандан вийшла процесія із Софійського Собору.

У цей час в’їхала на Софійський майдан кулеметна сотня під командою сот. Черника, яка дістала наказ переїхати з казарм при вул. Львівській до казарм при вул. Терещенка, де містився штаб полку. Сотня переїхала біля зібраних людей під пам’ятником Б. Хмельницького, а дві двоколки з кулеметами повернули до Михайлівського манастиря, де була батерія. Відбулося все спокійно. На майдані відбувся молебень, а далі люди почали розходитися. Ген. Скоропадського проголошено гетьманом.

Безперечно, що батерія могла б розігнати ціле те зібрання під пам’ятником Б. Хмельницького, але це не змінило б ситуації. За гетьманом Скоропадським стояло німецьке командування. У Києві було зібрано на цей час біля 30000 німецького війська, з яким тих 3000 Січових Стрільців не могли мірятися.

Увечорі при брамі манастиря зголосилися два пани, які приїхали автом. Вони заявили, що приїхали від гетьмана Скоропадського і хочуть говорити з командантом Січових Стрільців. Сот. Дашкевич сказав їм, що команда СС є в казармах при вул. Терещенка. Делегати від’їхали до команди полку СС.

По місті чути було окремі постріли. Це стріляли зорганізовані гет. Скоропадським дружини, що складалися з московських офіцерів і кавказців. Цим показували, що ніби робиться революція. Пробували вони підійти під стрілецькі казарми при вул. Терещенка, але там привітали їх кулеметним вогнем і дружинники втікли. Гармаші принесли Грамоту гет. Скоропадського, яку роздавали по місті. Написана була мішаниною української і московської мови. Заповідала, що гет. Скоропадський обняв владу і що уневажнюються всі закони, видані Українською Центральною Радою. Значить — вертається до часів за царя. Ніч перебули гармаші у поготівлі. Над раном зближилася до манастиря стежа гетьманських дружинників. Були це черкеси у чорних кавказьких убраннях. Гармаші відібрали їм кріси і кинджали та привели до манастиря. Черкеси заявили, що вони вступили на службу у гетьмана. Просили тільки, щоб віддати їм кинджали, бо вони — черкеси і краще їм умерти, як вертатися без кинджалів, і що вони більше до служби у гетьмана не підуть. Сот. Дашкевич пошанував їх кавказький звичай і відпустив з кинджалами.

Гетьманські відділи більше не показувалися в околиці, де були казарми СС.

На другий день полк. Коновалець повідомив старшин, що увечорі була у нього делегація від гет. Скоропадського і що він разом з полк. Мельником був у гетьмана. Гетьман Скоропадський заявив, що хотів би дуже, щоб СС залишилися у службі, щоб визнали його гетьманом. Це визнання мало б виглядати так, що СС передефілюють перед ним і крикнуть у його честь „Слава!” За це обіцяв, що СС лишаться залогою у Києві, що він зробить усе, щоб СС поширили свою організацію, обіцяв дати 5 мільйонів карбованців до військової розпорядимости.

Полк. Коновалець, як інформував старшин, подав гетьманові свою думку, що СС, як військо Української Народньої Республіки, якій вірно служило, яке з іншими українськими військами здобувало Київ, де в боях полягло багато стрільців, не можуть за одну ніч змінити свого наставления, тому тільки, що чужа сила — німці, усунули уряд УНР і настановили інший уряд. Полк. Коновалець був погляду, що Січові Стрільці не можуть визнати ген. Скоропадського гетьманом і прийняти його благ, бо перестали б бути військом, а стали б хіба звичайними найманцями.

Старшини схвалювали становище полк. Коновальця, хоч розуміли справу, що для Січових Стрільців, як війська, нема виходу.

30 квітня німецьке командування офіціяльно оголосило, що німці визнали гет. Скоропадського владою в Україні. Німці повідомили полк. Коновальця, що супроти цього, що вони визнали ген. Скоропадського гетьманом, то Січові Стрільці мусять перейти під владу гет. Скоропадського, а якщо цього не хочуть, то — під військові накази німців, або скласти зброю і розв’язати полк СС.

Для вимушення швидкого вирішення німецьке командування вислало німецьке військо — піхоту, кулемети, панцирні авта, які оточили казарми СС. Німецьке військо окружило і Михайлівський манастир, де була батерія. Уряду УНР не було, тобто уряд не урядував, тож не міг дати зарядження Січовим Стрільцям, що мають робити. Справу мусіли рішати самі Січові Стрільці.

Полк. Коновалець скликав старшин на нараду. Представив свою розмову з гет. Скоропадським і повідомив про ультиматум німецького командування.

По довшій нараді збір старшин вирішив, що СС у витвореній ситуації не можуть піти під команду гет. Скоропадського, ані під команду німців, тож лишається скласти зброю і розв’язати полк СС. Збір старшин постановив, що звільняє усіх Січових Стрільців з військової служби і обов’язків у війську.

Полк. Коновалець удався до німецької команди у Києві і повідомив про рішення. Зажадав, щоб німецькі війська були стягнені з-під стрілецьких казарм, а тоді СС складуть зброю.

Німці погодилися на це. Погодилися, що Січові Стрільці не будуть переслідувані і що стрілецьким старшинам буде залишено бічну зброю — револьвери. Команда полку СС мала виставити старшинам посвідчення на право ношення зброї, які німці мали потвердити.

Старшини батерії повернули з наради до батерії. На збірці всіх гармашів сот. Дашкевич повідомив про рішення збору старшин. Гармаші стягнули гармати з брам манастиря. Із жалем, а декотрі із плачем, прощалися гармаші з гарматами, якими здобували Сарни, Коростень тощо. Гармаші знесли кріси й уставили в кізли коло гармат, винесли два кулемети. Усе лишено у артилерійському парку коло гармат. Потім усі гармаші вернулися до своїх кімнат. Коло складеної зброї, біля гармат, не лишилося нікого.

Батерія склала зброю. Було це, здається, у Страсний Четвер 1918 року.

Годину пізніше в’їхали до манастиря німецькі вантажні авта. Німецькі жовніри наклали на авта кріси, кулемети, з гармат повитягали замки і з цим усім від’їхали.

По якомусь часі прийшла до манастиря чота німецької піхоти. Командант чоти зголосився у сот. Дашкевича, повідомив, що німецьке військо переймає охорону манастиря. Зажадав, щоб дати його жовнірам кімнату на мешкання і кімнати для нього і його канцелярії. Далі заявив, що старшини батерії можуть свобідно виходити з манастиря, а стрільцям, які схотять виходити у місто, щоб командант батерії виставляв перепустки, які він буде потверджувати. На підставі таких перепусток німецькі вартові на брамах манастиря будуть пропускати стрільців у місто.

Відгуки про книгу Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: