Слiди на дорозi - Валерій Ананьєв

Юність пройшла з Бі-2, ДДТ, Led Zeppelin, Alice Cooper, Deep Purple, Земфірою, групами Queen, Сплін, System of a Down, Slipknot, Moby та багатьма іншими. Я ніколи не шкодував про час, проведений з цією компанією. Став старшим, звернув увагу на класику. Під час прослуховування класичної музики, особливо мінорної, космос, що з’являється перед очима, інакший, чутливіший. Не знаю, як це ще пояснити, але мені здається, навіть якщо Бетховен і Верді нагрішили у своєму житті, то число душ, які вони вилікували (і ще вилікують!) за сотні років, їм обов’язково зарахується.

Потроху почав відбирати улюблені композиції у кожного виконавця і складати їх в одну теку. Треків ставало все більше, і мені доводилось їх класифікувати за жанрами та особливостями. Я дуже любив порядок. За вісім років зібрав близько півтори тисячі улюблених пісень. Півтори тисячі треків, які не набридають…

Моє захоплення звуком аж ніяк не виняткове. Дуже багато хто фанатіє від музики. У майбутньому вона відіграла значну роль у моїй поведінці на війні. Вона розслабляла і надавала сили тримати себе в руках у моменти, коли я міг цими руками наробити багато страшних речей. Вона створювала у свідомості атмосферу для відпочинку, навіть коли навколо було мокро, холодно і брудно, я міг розслабитися з навушниками у вухах.

* * *

Літо після восьмого класу перед дев’ятим було багатим на події, найбільш насиченим літом шкільного періоду. Саме тоді з’явився плеєр, що так уяскравив моє життя. Тоді ж колекція доповнилася найціннішими монетами. Того літа мене навіть на море звозили. У те літо я почав активно цікавитися дівчатами. Погуляв з кількома і злякався. Непокоїло, що можу стати подібним до одного з тих, у кого все підліткове життя зводилося до недозрілих любовних переживань. Напевне, це звучить дивно, але мені видалося це нелогічним, і я віддав перевагу заняттям спортом.

Авжеж, як і у будь-якого чотирнадцятирічного хлопця, мої гормони грали дай Боже. Але я сам собі чесно признався, що через соромливість секс мені не світить. Тому обрав простіший варіант — спорт. Тут все зрозуміло: чим старанніше тренуюся, тим швидше прогрес, усе залежить винятково від мене. З дівчатами складніше.

Моє захоплення турніком сягнуло апогею: я не просто підтягувався сотні разів щодня. Я вже міг робити серйозні силові вправи. Окрім того, почав займатися боксом і карате.

У секцію потрапив обхідним шляхом. Саме тоді почалися регулярні війни з батьками через відвідування комп’ютерних клубів — Lineage 2 (в народі просто «Лінійка», яка набирала популярності). Я вигадував різноманітні способи пограти так, щоб батьки не здогадувалися про це. Зазвичай просто прогулював школу. Але якось, на початку весни, двоє однокласників запропонували піти з ними на тренування з боксу… Секція була поруч із комп’ютерним клубом, і черговий план визрів у голові.

Це здавалося ідеальним варіантом — пропадати на кілька годин, і при цьому батьки були б свято переконані, що я на тренуванні.

Але на щастя, все ж таки спробував позайматись. І знаєте, мені так сподобалось, що я не пропускав жодного тренування. Більше за те, згодом навіть приїжджав на тренування на дві години раніше за інших, займався із тренером, доки ще нікого не було, а потім ще дві години з рештою.

Спершу, ясна річ, боксував гірше за однокласників, які займалися довше за мене, і дуже болісно це переживав. Зачіпав той факт, що я в чомусь слабший за них, і це мотивувало. Я розширив свої тренування і став бігати вечорами. Попервах по два кілометри, згодом — по три, а пізніше — по шість і по дев’ять. Був переконаний: коли тренуватимуся більше, то матиму перевагу над іншими. Мої слабкості змушували працювати все більше і все частіше. Ходив на тренування вже не тричі на тиждень, а щодня. Позаяк грошей на спортінвентар у мене не було, тренер, побачивши мої старання, подарував старі радянські рукавиці зі шкіри лами та з кінським ворсом. Усі їх називали крабами через зовнішню подібність із клешнями. Такі самі рукавички можна побачити на Мохаммеді Алі під час його боїв. Дійсно, рукавички були дуже старі, але добрі. Я досягнув рівня однокласників за місяць, при тому, що вони займалися три. Ну, а я через три місяці вже стояв у парах із розрядниками, а через півроку з КМСами. На мене звернув увагу один дядько, який також займався в тому залі. Свого часу він нокаутував чемпіона Європи, але потім усе втратив, бо захопився алкоголем і наркотиками. Він став тренувати мене індивідуально, тоді як усі тренувалися групою. Я зростав дуже швидко.

І раптом змінюється тренер, з ним приходить до секції багато нових хлопців та йдуть деякі старі. Пішов і дядько, що займався зі мною індивідуально. Взагалі тренування продовжувались, і все було непогано. Та одного разу тренер покликав мене до себе у каптьорку, показав на стілець, запропонував сісти. Я відмовився, бо не хотів охолоджуватися, позаяк запросив він мене безпосередньо під час заняття. Почав розповідати про майбутні змагання, а я уважно слухав. І раптом після слів про розряд, який, як він сказав, мені світить, прозвучала фраза про суму в 700 гривень. Мені стало не по собі. Я нічого не відповів цьому старому упирю, просто розвернувся, попрямував до роздягальні, перевдягнувся, пішов і більше ніколи туди не повертався. За кілька місяців тренувань, нехай їх було небагато, я по-справжньому полюбив бокс. Ні, навіть не полюбив, я захворів боксом. Аж так, що уві сні придумував для себе нові комбінації. І раптом дізнаюся, що це все не має значення. Не важливо, як добре я боксую, бо коли не заплачу грошей, то жодних титулів у мене не буде. Він вимагав хабаря!

Я пішов займатися до іншого залу і ніколи вже не повертався. Жодні змагання мене більше не цікавили, і я просто тренувався у своє задоволення, доки не пішов до війська. Мовчки приходив, відпрацьовував дві години і йшов. Я дуже любив бокс. Але тепер я любив його мовчки.

* * *

Майбутній солдат — це не лише любов до спорту, але й відраза до алкоголю. А як домогтися відрази до певної речовини? Правильно — забезпечити її різкий надлишок в організмі.

На мій тринадцятий день народження виникла геніальна ідея: купити пива, взяти двох знайомих дівчаток і піти до ближчого покинутого будівництва. Нащо? Для реалізації наших пристрасних тілесних бажань. Дівчатка погодились, ура! Залишилося пиво.