Українська література » Пригодницькі книги » "Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький

"Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький

Читаємо онлайн "Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький
розсміявся.

— Циган поза очі коня купив, а він козою обернувся.

Жінка ображено стиснула губи й пішла.

Бабакін сів рядом з Єремеїчем на ящик і приступив до справи.

— Ти недавно цікавився біржею. Так от, щодо біржі поки що нічого не скажу, але є чоловік, який має долари, а що він за них хоче — не знаю, здається, камінці. Так я зрозумів його натяк.

— Хто такий? — пожвавішав Єремеїч. — Тутешній?

— Та звідки в тутешніх долари? Із Заходу звідкілясь, але росіянин. А може, поляк.

— А сам чому долари не береш? — примружившись, спитав Єремеїч.

— Віддаю перевагу золотцю.

— Ну і дурний. Долар — він, що в світі не скоїться, завжди на ребрі стоїть, а золотце — воно — вагу має і пробу, і на нього коли попит, а коли й самий тільки клопіт.

— А чого ж тоді цей тип долари продає? Виходить, камінці краще?

Єремеїч поблажливо усміхнувся.

— Ти, любий друже, я бачу, дієш наосліп, а не як фахівець. — Він помовчав і заговорив тоном лектора, причому було видно, що йому приємно навіть говорити про це. — Долар завжди стоїть на ребрі — це факт. І з ним ніякої фантазії статися не може. А камінці, любий мій, вони не тільки блиском виграють, вони самі грати можуть. Звичайно, у нашому місті для них ніякої гри нема. Ти кажеш, що той чоловік із Заходу, а там зовсім інша справа. Якщо він, скажімо, з польських районів, то там камінець грає скільки завгодно. Там діє не камінчик, а мода і жіночі примхи і фанаберія. І тоді починає вигравати всіма бліками ціна камінчика. От тобі, шановний, і зиск: тут у нас взяти каміні без будь-якої гри в ціні, а там пустити їх в усьому блиску. А з доларом, хоч він і твердий, такої гри і блиску не буває.

— А чого ж ти сам не пустиш камінці на блиск?

— Якби знав дорогу на Захід, пустив би, — прорік Єремеїч. — А потім ще має значення вдача ділка. Долар любить ділка спокійного, котрий свої нерви береже, як гроші. Але завжди були й такі — з фантазією в голові, що люблять пограти на власних нервах. Такому нічого, крім камінців, не треба. І зауважу: ділами вони орудували мільйонними. Прогоряли іншим разом страшенно, але риск їхній завжди добре оплачувався.

— Цей, мабуть, якраз такий і є,— роздумуючи, сказав Бабакін і, мовби стрепенувшись, пожвавився. — Спасибі, Єремеїч, за урок. Тепер я, мабуть, з цим типом побалакаю. А то я, дурний, думав: нащо людині камінці, коли в неї є долари? — Бабакін спантеличено похитав головою. — Скажи, будь ласка, цінна наука!

На обличчі в старого проступили тривога і злість. Тривога, що Бабакін перехопить у нього клієнта, а злість, мабуть, на себе за те, що він невідомо навіщо напоумив цього тупоголового кустаря-одинака. Він явно не знав, що йому робити, щоб усунути конкурента.

— А ти долар в руках коли-небудь тримав? — раптом нібито занепокоєно спитав він.

— Не доводилось.

— Тоді не лови гав: в одну мить фальшивку тобі підсунуть.

— А як перевірити? — діловито спитав Бабакін.

— Як, як… — цього разу Єремеїч від повчання утримався.

— А ти фальшивку відрізниш? — спитав Бабакін.

— За два аршини одним оком.

Бабакін засунув руку за пазуху й витяг зелений доларовий банкнот.

— Який він? Правильний чи як? — спитав Бабакін, тримаючи банкнот на відстані.

— Покажи ближче, — притихлим голосом попросив Єремеїч.

Бабакін покрутився і дав йому бумажку.

Треба було бачити, як Єремеїч узяв її і як він її тримав — шанобливо, обережно, навіть ніжно, як він любовно з усіх боків її оглядав і довго не хотів повертати Бабакіну.

— Гарантія — справжній, — сказав він нарешті, з повагою дивлячись на Бабакіна. — А ти, я бачу, не такий простакуватий, як здаєшся.

— Ти про це? — Бабакін вказав на американський банкнот і тут же засунув його за пазуху. — Просто для колекції зробив пару бумажок. Був у мене один камінець, випадково в руки попався, і ходу я йому не бачив. От і загнав його. Так той тип усе не вірив, що в мене тільки один цей камінець. «Ну і ділки, — каже, — у ваших краях! Вам би, — каже, — тільки курми торгувати».

— А їх у нього багато? — обережно спитав Єремеїч, торкаючись пальцем грудей Бабакіна, де була схована доларова бумажка.

— От з такої пачки витяг, — Бабакін показав руками пачку завбільшки з цеглину й індиферентно сказав: — А може, мені пошукати йому цих камінців? Мені ж, дурневі, не раз їх пропонували, а я не брав. Нащо, думаю, мені такий неходовий товар?

— Ти почекай, — раптом по-змовницькому сказав Єремеїч. — Для початку хочеш від мене на цьому добрий шмат заробити?

— Як це? — недовірливо поцікавився Бабакін.

— А так. Зведи мене з цим чоловіком, і від мого обороту матимеш комісійні.

— Ти ж обдуриш, Єремеїч, скажеш, що такий-то оборот, а насправді провернеш інший.

— Даремно говориш, — образився Єремеїч. — Між собою ділові люди рук не бруднять. Ніколи. Ми ж не більшовики — щоб вони згоріли в пеклі! Закон: ти допоможи мені, а я тобі.

Бабакін ще хвилин з десять не здавався. Єремеїч насідав і розпалювався все дужче. Нарешті Бабакін капітулював, і трагічна для Єремеїча його зустріч з Кравцовим відбулася…

До весни кравцовська група «Алмаз» з негласною допомогою Бабакіна провела ще кілька таких операцій. У дальшому з кожної операції Кравцов організовував «відходи» для Савушкіна, який і досі вів свої комерційні справи з інженером Хорманом. Якось Кравцов прийшов до Клейнера і сказав:

Відгуки про книгу "Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: