Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно

За кількома зсунутими одне до одного столиками відзначали якісь урочистості, й видно було, що люди вже явно напідпитку.

У кутку, подалі від танцюристів, дві дівчини розмовляли, не звертаючи, здавалося, уваги на оточення. Перед ними не було ні пляшок, ні тарілок. Кожна тримала склянку з якимось напоєм яскраво-жовтого кольору й удавала, що п’є. Шершун попрямував до них. Умить перед генералом виріс офіціант —

молодий стрункий хлопчина зі світлими очима, світлим волоссям та з хитрим і нахабним поглядом.

— Я сяду недалечко від тих дівчат. Принеси сто грамів «Закарпатського» коньяку, лимончик і пляшку «Артемівського». Коньяк і лимон — мені, шампанське — тим дівчатам, — Шершун випалив це, не давши сказати хлопчині й слова. Офіціант кивнув і швидко пішов виконувати замовлення.

Генерал сів за столик поруч із тим, за яким про щось тихенько розмовляли дівчата. Вони звернули увагу на нового відвідувача і, мабуть, уже говорили про нього. Дівчата були з тієї самої когорти, що й ті, які танцювали репрезентативний танок у центрі зали, — Шершун щодо цього не мав жодних сумнівів. Ці дівчата сьорбатимуть по граму сік, доки хтось із клієнтів не клюне й не запросить до свого столу або й просто запропонує «вийти поговорити».

Володимир Дмитрович кілька разів кинув погляд на сусідній столик, оцінив обстановку й міг би вже більш-менш детально описати й охарактеризувати обох дівчат.

Одна з них, фарбована блондинка з довгим прямим волоссям, що сиділа боком із закинутими одна на одну довгими ногами, у короткій темній спідничці й прозорій світлій блузці, мала красиве привітне обличчя. Обдарувавши генерала кількома пильними поглядами, вона більше в його бік не дивилася. Зате друга дівчина, дрібненька, з маленькою голівкою, коротким темним волоссям і здоровенними персами, що займали майже третину всього її тіла, зиркала на Володимира Дмитровича раз по раз і щось коментувала співрозмовниці.

«Ця малявка тут за пристяжну», — зрозумів генерал. — Блондинка — породиста красуня, що знає собі ціну, — в цьому дуеті корінна. Значить, будемо брати фортецю штурмом, за всіма правилами бойового мистецтва».

Офіціант поставив перед Шершуном невеличкий графинчик із коричневою рідиною і блюдце з нарізаним лимоном. Тримаючи пляшку з шампанським, він виразно подивився в очі генералові.

— Так, віднесіть її дівчатам і скажіть, щоб випили за моє здоров’я. А я вип’ю за їхнє.

Володимир Дмитрович налив зі шкалика коньяк у бокал, але пити не спішив. Коли офіціант поставив на стіл перед дівчатами пляшку з шампанським і щось сказав, ті разом подивилися в бік генерала. Шершун підняв бокал і неголосно, але так, щоб дівчата почули, сказав:

— Запрошую красунь випити за гарний настрій і за щастя.

Банальні слова в цій обстановці прозвучали природно й дівчат

зовсім не здивували. Безумовно, вони до таких варіантів звикли й заперечень не мали. Офіціант умить відкоркував пляшку, професійно розлив у високі фужери. Дівчата усміхнулися Шершуну, підняли келихи, але пити не поспішали.

— У красунь виникає запитання: чому такий симпатичний мужчина сам? — кокетливо мружила очі малявка, вдихаючи якомога більше повітря в свої пишні груди.

— Можу поділитися своїм щастям, якщо ви погодитеся підсісти до мого столика: не розказувати ж усім присутнім у залі свою таємницю, — генерал теж підпустив у очі бісиків.

Дівчата перекинулися кількома словами, одночасно підвелися, взяли свої склянки з жовтою рідиною й підійшли до столика Шершуна. Офіціант, помітивши це, швидко переніс пляшку й фужери з шампанським на столик Шершуна.

— Міла, — першою подала руку висока блондинка.

— Володимир, — генерал злегка потиснув руку красуні.

— Стелла, — удавано зашарілася малявка й теж простягнула генералові руку.

— Володимир, — Шершун потиснув і її правицю. — Прошу до мого столика. Зараз ми постараємося зробити так, щоб за ним стало весело й, само собою, ситно. Хлопче, — генерал кинув погляд у бік офіціанта. Той миттю виріс перед Шершуном.

За півгодини всі троє вже майже обіймалися, говорили дурниці та сміялися з непристойних анекдотів. На них ніхто з присутніх у залі уваги не звертав.

— А тепер у мене є пропозиція, — генерал зробив серйозне обличчя. — Для двох я вже трішки підтоптаний — боюся за здоров’я, а ось одну з вас можу трішки підтримати матеріально, — Шершун знав, що з такими дівчатами вдавати з себе джентльмена ні до чого.

Ті переглянулися. З цієї секунди дівчата обернулися з подруг на конкуренток. Але вони навіть не встигли сказати й слова, генерал усе вирішив за них.

— Я б хотів, щоб зі мною поїхала Міла, а мила Стеллочка має змогу ще трішки розслабитися за цим столом: а бува нагрянуть її друзі, й вони разом гарно проведуть час. За все заплачено. Дякую за компанію, — Шершун навіть не чекав відповіді від Міли, поклав на стіл три зелені сотки, взяв під руку блондинку і швидко вийшов з нею з ресторану.

Після розмови з Володимиром, який виявився генералом СБУ Володимиром Дмитровичем Шершуном, Міла не спала цілу ніч. Вона часто не спала вночі. Але то була її робота. Щоправда, нерідко траплялися клієнти, вік яких — не для фізичних навантажень. У Міли в сумочці, разом з обов’язковим атрибутом проститутки — презервативами, завжди лежав міні-набір медичних препаратів. Й не раз доводилося застосовувати не лише валідол, а й гліцерин, но-шпу та інші спазмалгетики. Бувало, що такі діди-коханці, заплативши за цілу ніч і отримавши задоволення не зовсім природним способом, хропіли до ранку, даючи поспати й Мілі.

А пропозиція, що надійшла від симпатичного генерала, дивувала і своєю незвичністю, й умовами. Володимир Дмитрович запропонував