Високий Мисливець - Альберто Войтєх Фріч

— Ви маєте рацію, сеньйоре Браго. Мені не треба було сюди їхати і не треба було покладатись на гостинність португальця, навіть якщо він прожив майже все життя у Бразілії. Та коли вже я тут, то повинен терпіти. Ви кажете правду, що в мене брудне і подране вбрання, зате у мене чиста совість. Я ніколи не вбивав зв'язаної людини.

Ці спокійні слова так вплинули на поміщика, що його дочкам довелося майже силоміць вести його в дім. По дорозі до них приєднався Карліто і непомітно витяг з-за пояса тестя револьвер. Потім забіг у дім і за хвилину повернувся з цілим оберемком вогнепальної зброї, яку знайшов там, щоб заховати її у стодолі. Вийшовши звідти, Карліто сів поряд з мисливцем.

— Це ви здорово сказали моєму тестеві. Можна було б і трохи легше'. Власне, це я міг би вважати себе ображеним, бо ваші слова торкаються більше мене, ніж його, але…

— Чому вас? Я про це не знаю.

— Якщо не знаєте, то краще не кажіть. Гадаю, що Брага не подарує вам тих слів, хоч би через те, що вони правдиві.

— Нічого, якось обійдеться. Нехай ще раз спробує показати свою хоробрість на беззбройному.

Карліто мав рацію, коли говорив, що Брага захоче помститись, але ніхто й гадки не мав, як саме. Мисливець помітив тільки, що старий звелів покликати в дім співця і що потім обидва вийшли в різні двері. Сиве волосся поміщика було мокре, певно, він мочив голову водою, щоб протверезіти. Брага походжав між гістьми, розмовляв з ними, але вже нікому не нав'язував горілки.

Поет приніс собі стілець, поставив посеред двору і почав щось награвати на гітарі. За хвилину до нього підійшли двоє гостей із своїми гітарами і почали йому акомпанувати. Вони кілька разів повторили одноманітну мелодію, щоб привернути увагу товариства.

Та от пайдор підвівся, підійшов до мисливця, програв вступ і, дивлячись на нього, почав співати по-іспанському:

Усі зрозуміли, що це тільки початок пісні, яка має висміяти мисливця або спровокувати його на якийсь необачний крок. Наступні рядки тільки загострили б ситуацію. Все це Караї зрозумів, як тільки почув перший куплет. Єдина можливість уникнути сутички — належно відповісти на виклик. Отож коли пролунали останні слова куплета, мисливець дав знак гітаристам не уривати музики і заспівав сам:

Хвилину панувала тиша, а потім вибухнули оплески. Співець знічено глянув на мисливця, потягнувся до пояса, але одразу ж забрав руку і подав її Караї:

— Сеньйоре, ви перемогли мене. Я справді «двічі осел», цілком заслужив цього. Будьте моїм другом.

— Охоче. Я шаную людей, здатних визнати успіх суперника, якщо той справді сказав щось дотепне.

Вони потиснули один одному руки.

— Чи можете ви довести свою дружбу, виконавши одне моє прохання? — запитав співець.

— Якщо це в моїх силах…

— Ми з вами одного зросту, сеньйоре. Будь ласка, поміняйтеся зі мною одягом. Коли я вернуся додому й співатиму в пампасах куплети про цю пригоду, ваше вбрання нагадуватиме про мою поразку, але водночас і надихатиме мене. Ви дали слово, і це у вашій силі.

— Гаразд. Поміняємось, але вранці. Я хочу, щоб усі зрозуміли, що справа не у винагороді. Ваш одяг в обмін на моє дрантя буде моїм першим і, либонь, останнім гонораром за вірші.

Тільки після цього веселощі знову пойняли товариство. Настав час вечері, і сам Брага сів біля мисливця, намагаючись виправдатись перед ним. Спершу він говорив пошепки, щоб ніхто не почув, та побачивши, що мисливець не виявляє бажання нишком прощати його, підвівся і вголос попросив пробачення перед усіма.

— Скажіть мені, сеньйоре Браго, — сміючись відповів мисливець, — коли у вас буде наступне свято. Хоч я і не приїду, але напишу в Асунсьйон, щоб сюди надіслали мій фрак, і ви тоді посадите його на почесне місце.

— Краще приїздіть самі, хай навіть у ще дранішому вбранні. А тепер доведіть, що можете випити більше за мене!

— У вас є цитрини? Хай принесуть кілька, і я «навчу вас пити мексіканський грог. Коли навчитеся, влаштуємо змагання.

В ту ж мить було принесено цитрини. Караї і Брага сіли один проти одного, перед кожним поставили металеву каструльку, чайник з гарячою водою і пляшку міцної кашаси [57].

Першу порцію грогу приготував мисливець. Він опустив у гарячу воду скибочку цитрини, обережно налив на неї горілки, щоб та не змішалася з водою, підпалив її і з ложечки почав капати розтоплений на вогні цукор. Невинний на перший