Експансія-I - Юліан Семенов

районі Ліона) про СС гауптштурмфюрера Клауса Барб'є? Ед написав мені з Кельна, що нібито цей сучий син шастає на волі, хоч за ним полює вся наша військова розвідка. Кілька разів я чув про Барб'є й тут, від тих, хто зумів утекти від суду — поки що; я обачно ходжу навколо цих наці, розминаю їх; тягнуться досить цікаві нитки до Латинської Америки, в наші окупаційні зони; у справі пошуку кожне свідчення може стати розгадкою, поштовхом до істини, незамінною підмогою в роботі. Слава богу, поки я ще можу над цим трудитись, Даллес знав про цю роботу і всіляко її підтримував, але цілком можливо, що після того, як він пішов з розвідки, інтерес до мого пошуку послабиться, тим більше що вистачає справ поточних, а вони затягують, як бензин у вирву. (Тому я дуже шкодую, що ти прийняв запрошення Голлівуду; тут у мене є надійні хлопці, але вони виконавці, польотом фантазії похвалитися не можуть. Іще. Оскільки ти бував у Лісабоні і знаєш тутешню ситуацію, поворуши мозком, розкажи мені все, що ти пам'ятаєш про нацистів, які працювали у воєнному аташаті рейху при Салазарі. Усе, найнікчемніша дрібниця може мати неоцінимий інтерес.)

Будь ласка, передай Елізабет моє найніжніше вітання. Я дуже заздрю, що ти ставишся до неї з такою ж ніжністю, як і в той день, коли вперше її побачив. Це так чудово і, на жаль, рідко.

Усім серцем твій

Пол Роумен».

3

«Резидентурам Відділу розвідки державного департаменту Сполучених Штатів Америки в Іспанії, Португалії, Аргентіні, Бразілії, Чілі, Парагваї і Болівії

Цілком секретно

12 березня 1946 року

Є підстави вважати, що в країні Вашого перебування переховуються такі нацистські воєнні злочинці, як Борман, Мюллер, Ейхман, Менгеле і Барб'є.

Їх конче потрібно виявити, захопити й видати в руки правосуддя, це дасть можливість підійти до всіх тих нацистів, яким удалося легалізуватися, дістати тут право політичного притулку або ж тимчасовий вид на проживання.

З самого початку Вашої роботи в цьому напрямі потрібно вказати підлеглим з усією відвертістю, що нині робота по виявленню підступу до нацистських злочинців, яких внесено в розшуковий лист у Нюрнберзі, ні в якому разі не дає санкції на залучення німців-емігрантів з нацистським минулим у ряди агентури. Їх можна використати лише як джерело інформації, що дасть змогу вийти на тих, хто мусить бути заарештований згідно з санкцією, виданою Міжнародним трибуналом.

Але не слід виключати можливості одержувати через ці джерела поточну оперативну інформацію, пов'язану з тими питаннями, що становлять інтерес для безпеки Сполучених Штатів та їхніх союзників.

Конкретні питання мають вирішуватись з урахуванням обстановки на місці.

Роберт Макайр».

Пол Роумен старанно вивчив текст, дещо його здивувало, і він виписав на окремі аркушики кілька фраз, прочитав їх окремо від усього тексту ще раз і відправив у Вашінгтон шифротелеграму такого змісту:

4

«Державний департамент,

Роберту Макайру

Строго секретно

1. Чи потрібно вести роботу при вивченні німецьких емігрантів з нацистським минулим у тому плані, чи не являють вони собою воєнних злочинців, які підлягають суду?

2. У тому разі, коли з'ясується, що той чи інший емігрант не внесений досі в список головних злочинців, а насправді він ним є і сховався від кари під чужим прізвищем, чи треба негайно ставити про це до відома міжнародний трибунал, чи спочатку необхідно сповістити про ці заново відкриті обставини у Відділ розвідки державного департаменту?

3. Як треба розуміти фразу: «Не слід виключати можливості одержувати через ці джерела оперативну поточну інформацію»? В Іспанії цілком легально проживають і працюють нацисти, що стоять дуже близько до Франко, варто лише згадати групенфюрера Дегреля, який був під час війни «вождем» валлонського підрозділу СС, тут зовсім вільно проводить час у будь-якому товаристві «фюрер» Хорватії Анте Павелич; усім відомо, що Франко прихильно ставиться до князя Багратіоні Мухуранського, якого Гітлер затвердив на пост нового «царя великого Грузинського князівства», не кажучи вже про цілий ряд військових, банкірів та дипломатів третього рейху, інформацію на яких я відправив у телеграмах 2102–45 і 479–46. Звичайно, їхня оперативна інформація буде тенденційна, спрямована проти тих основних принципів, що їх було зафіксовано в документах, прийнятих конференціями в Ялті й Потсдамі.

4. Як треба розуміти термін «союзники Сполучених Штатів»? Чи належать усе ще до «союзників» Франція та Італія — у світлі виступу сера Уїнстона? Чи можна й досі вважати нашими союзниками уряди Росії, Польщі, Югославії й Албанії?

Прошу надіслати відповідні роз'яснення, які дадуть змогу цілком певно й недвозначно зорієнтувати моїх співробітників.

Виконуючий посаду резидента

Пол Роумен».

Прочитавши телеграму, Макайр знову згадав Пола, його гірку історію, поставився до його позиції з поблажливим розумінням; зрештою, життя буде неповне, якщо вилучити з нього ідеалістів, відданих тій ідеї, котра яскраво освітила їхнє життя в минулому; в усякому разі, їхня інформація завжди визначається добросовісністю, а той перекіс у минуле, який, безперечно, буде в ній, цілком піддається коректуванню на підставі вивчення документів, що так чи інакше надходять від усіх інших служб сюди, у Вашінгтон, й розшифровуються у тому відділі, до якого входять люди, дібрані тепер з усією ретельністю, — абсолютні однодумці, якісно нова команда.

Та коли став відповідати Роумену, Макайр зрозумів, що відповісти не так просто, бо запитання виконуючого обов'язки резидента вимагали цілковитої ясності; Роумен з тих, хто не задовольниться малопереконливими формулюваннями; зрозуміло: він вірний ідеям Рузвельта, але усувати його з Мадріда лише через цей один факт недоцільно, адже він займав досить незначну посаду і не мав права на самостійні рішення, а його героїчне минуле було надійною гарантією шанобливого до нього ставлення тих, хто так чи інакше брав участь у битві проти коричневого страховиська.

Чим довше Макайр роздумував про цю ситуацію, тим складнішою вона йому вимальовувалась; найбільше він побоювався зв'язків своїх співробітників з людьми преси; у разі звільнення є можливість почати скандал, та й не всім у колі журналістів подобається новий курс Трумена.

Так, звичайно, далі роздумував Макайр, цей самий Роумен незначна фігура в системі департаменту, проте через посаду його допущено до таких матеріалів цілком секретного характеру, аналізуючи які можна скласти очевидну картину поступового коригування зовнішньополітичного курсу уряду. Тому, перш ніж відповісти в Мадрід, Макайр звернувся до своїх друзів з проханням перевірити зв'язки «чудового хлопця, тямущої людини, серйозного розвідника, героя боротьби проти нацизму» в одному лише плані — чи не дружить він з тими, в кого язик довгий та ще й до того ж погано