Українська література » » Експансія-I - Юліан Семенов

Експансія-I - Юліан Семенов

Читаємо онлайн Експансія-I - Юліан Семенов
тримається за зубами.

Відповідь, яка надійшла через два тижні, насторожила Макайра, бо з неї випливало, що Пол Роумен не тільки підтримував дружні зв'язки з світом преси (з братами Олсопами, Ліппманом, Солсбері, Стівенсом, Уїтні), не тільки й досі дружить з колишнім співробітником ВСС Грегорі Спарком, якого звільнили з системи через підозру в лівих настроях, а й сам дійсно був учнем марксистського професора Кана.

Коли Макайр на черговому ленчі зустрівся з Даллесом (він навмисне вступив до клубу братів, щоб зустрічі були виправдані й не викликали запитань у заздрісників і відкритих противників могутньої сім'ї) і розповів йому про те, що сталося, Аллен з відповіддю не поспішав, довго попихкував своєю люлькою, часом поглядав на співрозмовника чіпким вивчаючим поглядом («Будь проклята моя безмежно любима професія, — говорив він, — і її закон: коли хочеш вірити, нікому не вір»), потім, поклавши люльку на стіл, біля чашечки міцно завареного жасминового чаю, сказав:

— Даремне панікуєте, Боб. Цей Роумен, скільки я його пам'ятаю, прекрасний хлопець. Попросіть-но його скласти довідку на всіх тих нацистів, яких він витоптав у Іспанії. Покажете її мені, може, щось підкажу, все-таки я тримаю в голові тисячі німецьких імен, — а там і вирішимо, що робити., Напишіть йому, що розгорнуті рекомендації надішлете після вивчення всіх, кого він вважає за потрібне залучити джерелами інформації, і тих, спілкування з якими може завдати шкоди, — він торкнув себе пальцем у груди, — престижу цієї країни.

… Коли Роумен прислав таку довідку, Даллес забрав її на ніч, зробив фотокопію і запитав — по відомих лише йому одному каналах — генерала Гелена про всі ті імена, які згадував Роумен, попередивши, що цю роботу необхідно провести в обстановці виняткової секретності і що ніхто з його, Гелена, американських контактів про це не повинен знати — ні за яких обставин.

У відповіді, підготовленій Геленом, було дано установчі відомості на сімнадцять чоловік, про які згадував Роумен; також повідомлялося, що «доктор Брунн» насправді співробітник розвідки Шелленберга, відомий під прізвищем Бользен, але в всі підстави думати, що це його псевдонім; справжнє ім'я Бользена — Брунна з'ясовується.

Даллес подякував Геленові, попросив його скласти розширену довідку на доктора Зоммера, Кемпа і Брунна — Бользена, які зацікавили його, зустрівся з Макайром, порекомендував йому, як краще відповісти Роумену, і перевів розмову на останні фільми, що привезли у Штати з Франції:

— Там настає щось якісно нове, повірте моєму чуттю. Чи виявиться Голлівуд спроможним сказати своє слово в новій обстановці, ось що мене бентежить…

Потім він смішно прокоментував останній бейсбольний матч між «буйволами» й «техасцями», упевнено назвав майбутнього чемпіона, порекомендував Макайру їсти щоранку терту редьку з маслиновою олією, додавши, що це робить печінку бастіоном здоров'я, і, попрощавшись, поїхав до себе в Нью-Йорк, умовившись про наступну зустріч через тиждень на прем'єрі «Петрушки» великого Стравінського…

5

«Полу Роумену,

виконуючому посаду резидента в Іспанії

Цілком секретно

Оскільки Ваша телеграма з проханням роз'яснити мою депешу 3209–46 передбачає розгорнуту відповідь, просив би Вас узяти в розробку згаданих Вами Зоммера, Кемпа і Брунна. Радив би насамперед зосередити увагу саме на Брунні — Бользені.

Після Вашого повідомлення, як пройшов контакт з Брунном — Бользеном, ми проаналізуємо Ваше повідомлення й охоче вислухаємо Ваші пропозиції на майбутнє.

Тільки така дружня робота, котра має визначити стосунки між резидентурами й центром, дасть Вам змогу зрозуміти те, що поки ще не зрозуміле, а нам дасть можливість скоригувати наші рекомендації стосовно специфічних умов, які існують в Іспанії.

Макайр».

Цю телеграму, записану Макайром зі слів Даллеса, було побудовано на тому тотальному недовір'ї, якого зобов'язана була дотримуватись нова розвідувальна служба країни; Даллес знав, що робив, бо в свій час він звернувся до Гелена з особистим проханням — знову ж таки обминаючи всі офіційні канали — налагодити спостереження за зв'язками резидентів «рузвельтівської команди»; пропозиція Макайра почати контакт з Брунном — Бользеном передбачала дію, а розвідник ні в чому так не проявляється, як у дії, його всього видно наскрізь, наче голенького, бери — не хочу!

Не знав Макайр і того, що Даллес уже домовився з директором ФБР- Гувером про початок роботи по всіх тих резидентах, які додержувалися «старого курсу». Але він добре запам'ятав зауваження Даллеса, кинуте мимохідь: «Якщо раптом Гувер зацікавиться Роуменом, захищайте його коректно, стримано, я допоможу зробити так, щоб про вашу пропозицію дізналися в державному департаменті: там не люблять ФБР і цінять тих, хто не боїться захищати своїх».

… Однак, комбінуючи й граючи, затіваючи складні інтриги, підставляючи Макайра Гуверові, зіштовхуючи лобами державний департамент і служби Мюнхена, Даллес не знав, що й Гелен вів свою партію, і не збирався «вивчати» Кемпа, як і багатьох інших у різних країнах світу, бо той був резидентом «організації» генерала в Іспанії, користувався його цілковитим довір'ям і безмежною підтримкою.

Не знав Даллес і того, що Гелен, відчувши його певний інтерес до Брунна — Бользена, дав Кемпу вказівку налагодити стеження за цією людиною, оскільки, як писав він, треба чекати підходу до нього представників відповідних служб, а це «дасть нам можливість простежити на ділі, як працює американська розвідка в третіх країнах, а конкретно в тих, де живе багато вигнанців, які ще не змогли визначитися в суспільному житті і яких досі ніяк не використано на благо майбутнього Німеччини».

Саме ця вказівка Гелена й змусила Кемпа ще уважніше придивитися до Брунна — Бользена і звернутися в Мюнхен з проханням зібрати всі можливі дані про «об'єкт», тому що, писав він, можуть бути зовсім несподівані повороти справи, якщо, звичайно, дозволити собі розкіш довіритися — на цій фазі — почуттю, а не об'єктивним даним.

Гелен прочитав повідомлення Кемпа, сказав Мерку, що не слід довіряти почуттю, але порадив не випускати Вруна — Бользена з поля зору, чого чорт не втне, коли бог спить…

6

«Едгару Джону Гуверу.

Федеральне бюро розслідувань

Дорогий Учителю!

Ви навіть не уявляєте, який приємний мені був Ваш дзвінок!

Мушу признатися, що саме у Вас (я завжди пам'ятаю про щасливі години, проведені разом з Вами в роботі проти гітлерівських шпигунів) я навчився доброзичливості, яка притаманна Вам у ставленні до людей, незалежно від того, на яких щаблях ієрархічної градації вони стоять.

Ніколи не забуду, як Ви сердито й по правді шпетили мого нинішнього боса Нелсона Рокфеллера і водночас покірно вислухували докори прибиральниці, яка гнівно сварила Вас за те, що після наради у залі лишається так

Відгуки про книгу Експансія-I - Юліан Семенов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: