Знак Хаосу - Роджер Желязни
Попереду видно було два смолоскипи, що наближалися, і силует людини між ними. Я моргнув і почекав, але світло смолоскипів не давало можливості розгледіти його трохи краще. Бачив я його тільки раз, дуже недовго, через Козир, в Лісовому Домі. Тоді волосся його виглядало золотистим, майже мідним, але при природному світлі воно повинно бути брудно-білим. А очі, наскільки я пам'ятав, зелені, хоча зараз я не міг цього розгледіти. Однак одразу я почав розуміти, що він дуже високий, чи це він вибрав низькорослих зброєносців? Тоді, коли я його бачив, він був один і мірки для порівняння не було.
Коли ж його освітили наші смолоскипи, я побачив, що він одягнений у теплий зелений камзол без рукавів і коміра, поверх чогось чорного і теж теплого, з рукавами, обтягуючими руки і зникаючими в рукавичках. Чоботи його були чорними, такого ж кольору були і заправлені в них штани, а плащ чорний з смарагдово-зеленою підкладкою, що відбивала світло, коли поли відхилялися від пориву вітру. На шиї на ланцюжку висів важкий округлий медальйон, по виду золотий, і хоча я не міг розрізнити деталей відчеканеного на ньому герба, але був упевнений, що він зображує лева, що терзає єдинорога. Він зупинився в десяти-дванадцяти кроках від Люка, який мить потому теж зупинився. Далт зробив знак, і його слуги увігнали кінці факелів в землю. Ми з Джуліаном зробили те ж саме і залишилися на місці, так само як і люди Далта. Потім Далт кивнув Люку, і вони почали зближатися, зустрівшись в центрі квадрата, утвореного світлом, стиснувши один одному руки вище кистей і пильно дивлячись один одному в очі. Люк стояв спиною до мене, але я бачив обличчя Далта. Він не виявляв жодних ознак емоцій, але губи його вже ворушилися. По крайній мірі, я отримав точку відліку для визначення розмірів Далта. Люк був зростом приблизно шість футів три дюйми, і я побачив, що Далт на кілька дюймів вище. Я глянув на Джуліана, але той не дивився в мій бік. Потім я став гадати, скільки ж пар очей спостерігають за нами з обох боків поля.
Джуліан ніколи не був людиною, по обличчю якого можна прочитати реакцію на події. Він просто слідкував за двома людьми, які зустрілися, без будь-якого виразу, безпристрасно. Я постарався дотримуватися тієї ж позиції і хвилина за хвилиною йшли, а сніг продовжував падати.
Після довгої розмови Люк повернувся і попрямував до нас. Далт рушив до одного зі своїх факельників. Люк зупинився між нами і ми з Джуліаном наблизилися до нього.
— Щось накльовується? — Запитав я його.
— О, — відповів він, — по-моєму, я намацав спосіб залагодити цю справу без війни.
— Чудово, — похвалив я. — Що ти йому продав?
— Я продав йому ідею дуелі зі мною для визначення, як далеко зайде це справа, — пояснив він.
— Чорт забирай, Люк! — Розсердився я. — Та ж цей хлопець профі! Я упевнений, йому дістався весь наш генетичний комплекс в плані сили. І все своє життя він воював. Ймовірно, зараз він в найкращій формі. І він перевершує тебе по вазі і по довжині рук.
— Значить, — посміхнувся Люк, — мені може повезти. — Він глянув на Джуліана. — Так чи інакше, якщо ти можеш відправити повідомлення військам, щоб ті не нападали, коли ми візьмемося за справу, старина Далт дасть точно таку ж вказівку.
Джуліан подивився у бік Далта, від групи якого в бік своїх військ попрямував один із факельників. Потім він повернувся в бік своїх воїнів і зобразив руками кілька сигнальних жестів. Незабаром з укриття з'явився ратник і підтюпцем припустився до нас.
— Люк, — звернувся я до нього. — Це божевілля. Ти можеш перемогти тільки одним способом — здобувши у секунданти Бенедикта і зламавши потім ногу.
— Мерлін, — попросив він, — надай справі йти своєю чергою. Це стосується тільки Далта і мене. Йде?
— У мене є кілька нових заклинань, — продовжував я. — Ми можемо дозволити поєдинку початися, а потім у відповідний момент я використовую одне з них. Виглядати це буде так, ніби убив його ти.
— Ні! — Відрізав він. — Це дійсно справа честі. Тому ти не повинен в неї втручатися.
— Гаразд, — здався я. — Якщо ти хочеш, я не буду.
— Крім того, помирати нікому не доведеться, — пояснив він. — Ні він, ні я не хочемо зараз цього, і це частина угоди. Ми занадто потрібні один для одного живими. Ніякої зброї. Строго врукопашну.
— А в чому саме полягає сама угода? — Уточнив Джуліан.
— Якщо Далт відлупцює мене по дупі, — відповів Люк, — то я його бранець. Він відведе свої війська, і я буду його супроводжувати.
— Люк, ти збожеволів! — Запротестував я.
Джуліан пропалив мене поглядом.
— Продовжуй, — сказав він.
— Якщо перемагаю я, то він мій бранець, — продовжував він. — Він повернеться зі мною в Амбер або туди, куди я захочу, а його офіцери відведуть війська.
— Єдиний спосіб гарантувати такий відступ, — висловив свою думку Джуліан, — це дати їм зрозуміти, що в іншому випадку вони приречені.
— Звичайно, — погодився Люк. — Саме тому я йому сказав, що Бенедикт чекає лише сигналу навалитися на нього. Я впевнений, що тільки з цієї причини він і погодився на цей двобій.
— Дуже хитро, — зауважив Джуліан. — Так чи інакше, Амбер у виграші. Що ж ти, Рінальдо, намагаєшся купити цим для себе?
— Подумай про це, — посміхнувся Люк.
— У тобі таїться більше, ніж я думав, племінник, — відгукнувся він. — Пересунься-но вправо від мене, добре?
— Навіщо?
— Загородити мене від його погляду, звичайно ж. Я повинен дати знати про те, що відбувається, Бенедикту.
Люк перемістився, а Джуліан відшукав Карти і взяв потрібну. У цей же момент ратник, нарешті, досяг нас і зупинився, очікуючи наказів. Джуліан тим часом сховав всі карти, окрім однієї, і приступив до зв'язку. Це тривало хвилину-другу, а потім Джуліан перервався поговорити з гінцем і послати його назад. І
