Ріккі-Тіккі-Таві (Збірник) - Редьярд Джозеф Кіплінг

твоєї маленької комірчини вглибині печери, де лагодяться списи та багри, то зрозумію, що ти в роздумах, і тому зайду навшпиньках. А якщо я побачу такий самий малюнок на дереві біля місця, де ти рибалиш, то здогадаюся, що це знак мені ступати тихо, аби не шуміти й не відлякати всієї риби.

— Справді, — пригорнув її Тегумай. — Гра ця набагато серйозніша, аніж тобі здається. Теффі, люба, у мене таке враження, що завдяки доні твого батька сталася значуща подія, якої не траплялося відколи представники племені тегумай почали використовувати акулячі зуби замість кремнію для наконечників їхніх остенів. Схоже, ми розкрили важливу таємницю світу.

— Тобто? — затамувала подих дитина, чиї очі так само блищали від хвилювання.

— А от, послухай, — усміхнувся татусь. — Як буде «вода» мовою тегумай?

— «Йа», звичайно; що також означає «ріка». Зокрема, «Вагаййа» — річка Вагай.

— А як буде «погана вода», випивши яку, можна заразитися лихоманкою — «чорна вода» — болотяна вода?

— Зрозуміло, що «Йо».

— Тепер, дивись, — умостився зручніше тато. — Припустимо, ти угледіла цей значок поблизу калюжі на бобровому болоті.

І Тегумай намалював таке.

— Але зваж, мені зовсім не обов’язково перебувати біля водойми. Я міг би бути ген за кілька миль, наприклад, на полюванні, та все одно…

— Все одно, — швидко зметикувала донька, — то було б, наче ти стояв би поряд, говорячи: «Іди звідси, Теффі, інакше підхопиш лихоманку». І все це у хвості коропа й округлому яйці! О таточку, ми повинні негайно розповісти матусі.

І Теффі застрибала гопки навколо нього.

— Ні, поки ранувато, — остудив доньчин запал батько. — Спочатку ми ще трохи помізкуємо. Отже, «Йо» — це погана вода, проте «Со» — це їжа, зварена на вогні, еге?

І Тегумай зобразив таке.

— Угу, змія та яйце, — сказало дівча. — Це значить «обід готовий». Побачивши такий рисунок на дереві, ти вирішив би, що час повертатися до печери. І я теж.

— Молодець! — цьомкнув доньку в маківку тато. — Хоча, стривай; виникає одна заковика. «Со» означає «приходь обідати», але цей же звук можна сприйняти як «Шо» — жердини, де ми вішаємо наші шкури.

— Бр-р-р, ці бридкі старі жердини, — здригнулася Теффі. — Ненавиджу вішати на них важенні, мокрі, кошлаті шкури. Уявляєш мій стан, якби ти намалював змію та яйце, а я подумала б, що це значить «обід», і прибігла б із лісу, та виявилось би, що потрібно допомогти матінці розвісити дві шкури на тих жердинах?

— Безперечно, приємного для тебе мало, і що найприкріше, мама також обманулася б у своїх сподіваннях. Нам варто вигадати нову картинку для «Шо». Ми повинні намалювати плямисту змію, яка шипить: «Ш-ш-ш», і при цьому уявлятимемо, що проста зміючка сичить: «С-с-с».

— Морока з тим, де наносити плями, — буркнула дочка. — До того ж якби ти поспішав, то міг би пропустити їх, а я подумала б, що це «Со», тоді як насправді воно було «Шо», й матуся все одно підловила б мене. Ні, либонь, зручніше зобразити саме ті огидні високі жердини, аби вже напевне. Я вставлю їх одразу після змії. Дивись.

І вона намалювала таке.[74]

— Можливо, твоя правда, — вкотре визнав Тегумай. — У кожному разі, це нагадує наші жердини. А зараз я вимовлю новий звук зі змією та жердиною для сушки в ньому. Я скажу «Ші». Так плем’я тегумай називає спис або остень.

І батько лукаво зиркнув на доньку.

— Ну, тату, досить глузувати, — спалахнула Теффі, згадавши свій малюнок-лист і обляпане багнюкою волосся незнайомця. — Ти малюй, малюй.

— Тож цього разу обійдемося без бобрів та пагорбів? — не втримався таки Тегумай. — А замість багра я намалюю просто пряму лінію.

І він зобразив таке.

— Тепер навіть наша мамця не лякатиметься даремно, що мене, мовляв, убили.

— Татуню, будь ласка, припини, бо я почуваюся ніяково. Ліпше, вимов іще кілька звуків. У нас непогано виходить.

— Е-е, — Тегумай якусь мить зволікав, піднявши погляд угору. — Спробуємо сказати «Шу». Це означає «небо».

Теффі притьмом надряпала змію та жердину, а далі спинилася:

— Нам потрібен новий рисунок для цього звука, еге ж?

— Шу-у-у! — повторив тато. — Трохи схоже на звук «округле яйце», яке дещо схудло.

— Тоді припустимо, що ми зобразили тоненьке округле яйце, й уявимо, ніби це жабка, яка давно не їла.

— Ні-ні, — похитав головою Тегумай. — Якби ми малювали наспіх, то могли б хибно вважати цей значок звичайним округлим яйцем. Шу-у! Зробимо інакше. Ми відкриємо маленький отвір на його кінчику і тим самим покажемо, як звук «О» поволі здувається, стаючи худим. Приблизно ось так.

І він зобразив таке.[75]

— Чудово! Набагато краще за худу жабку. Продовжуй, — узялася за акулячий зуб доця.

І батько продовжив малювати, водночас намагаючись утамувати хвилювання. Врешті з-під його руки вийшло таке.

— Ану, не дивись угору, Теффі, — звелів він, — та спробуй зрозуміти, що означає це нашою мовою. Якщо тобі вдасться, то нам справді відкрилося велике таїнство.

— Змія — жердина — розбите яйце — хвіст коропа і його рот, — зосереджено промурмотіла донька. — Шу-йа. Вода з неба. Тобто, дощ.