Збірка творів - Вільям Шекспір

Хоч молодий, а має ум дозрілий;

Коротше (гарні якості його

Затьмарюють усі мої хвали

Своїм яскравим сяйвом), — все він має,

Що прикраша шляхетного синьйора, —

Він досконалий тілом і душеюі

ГЕРЦОГ

Ну що ж, синьйор, як справді він такий,

То вартий він кохання королеви

І королю буть радником достойнимі

То знайте ж, пане, — він до нас приїхав;

Його мені в листах рекомендують

Шановані вельможі. Він — наш гість.

Гадаю, звістка ця не засмутить вас.

ВАЛЕНТИН

Мені тут бракувало лиш його!

ГЕРЦОГ

То привітайте ж гостя, як належить.

Я, Сільвіє, звертаюся до тебе

Й до вас, синьйоре Туріо; а вас

Мені просить не треба, Валентине.

Я йду й пришлю його до вас, панове.

(Виходить)

ВАЛЕНТИН

Це той синьйор, моя ласкава панно,

Що я про нього вам розповідав.

Ми з ним приїхали б сюди удвох,

Коли б його очей не полонив

Красуні-любки погляд кришталевий.

СІЛЬВІЯ

Тепер же в нього очі, мабуть, вільні,

І він покинув їй заставу іншу

В знак незрадливості?

ВАЛЕНТИН

Ні, певен я, —

Вони ще й досі в неї у полоні.

СІЛЬВІЯ

То він осліп; але ж, як він сліпий,

Чи міг би він знайти до вас дорогу?

ВАЛЕНТИН

Кохання має двадцять пар очей.

ТУРІО

А я ось чув, що буцімто кохання

Очей не має зовсім.

ВАЛЕНТИН

Для таких

Коханців, Туріо, як ви. Коли

Потворний хто — кохання мружить очі.

Туріо виходить.

СІЛЬВІЯ

Ну, досить, досить! Ось і той синьйор.

Входить Протей.

ВАЛЕНТИН

Привіт тобі, мій дорогий Протею!

Прошу, синьйоро, ствердіть цей привіт

Ласкавою прихильністю своєю.

СІЛЬВІЯ

Його достойність — запорука в тому.

Що він у нас для всіх бажаний гість,

Якщо це справді друг ваш.

ВАЛЕНТИН

Так, синьйоро.

Володарко моя, дозвольте нам

Віднині з ним вам разом слугувати.

СІЛЬВІЯ

Негідна я таких високих слів.

ПРОТЕЙ

О ні, прекрасна панно, навпаки,

Слуга негоден ваших слів ласкавих.

ВАЛЕНТИН

Покиньте говорить, що хтось негоден.

Прийміть, синьйоро, і його до послуг!

ПРОТЕЙ

Вам вірність — то моя повинність, панно!

СІЛЬВІЯ

За вірність вас чекає щира дяка.

Слугу віта негідна господиня.

ПРОТЕЙ

Якби це інший хто сказав, я вмер би!

СІЛЬВІЯ

Тому, що привітав вас?

ПРОТЕЙ

Ні, тому,

Що ви негідною себе назвали.

Входить Туріо.

ТУРІО

Синьйорино, володар мій, ваш батько, хоче побалакати з вами.

СІЛЬВІЯ

Я йду.

Слуга виходить.

Синьйоре Туріо, прошу вас,

Ходім зі мною. Вас, новий слуго,

Вітаю ще раз я і залишаю,

Щоб побалакати могли ви з другом.

Як скінчите — приходьте, ми ждемо.

ПРОТЕЙ

Обидва ми до послуг синьйорини.

Сільвія, Туріо та Спід виходять.

ВАЛЕНТИН

Розповідай, як там ведеться вдома?

ПРОТЕЙ

Здорові всі, привіт тобі від друзів.

ВАЛЕНТИН

А як твої?

ПРОТЕЙ

Здорові і вони.

ВАЛЕНТИН

А як красуня? Як твоє кохання?

ПРОТЕЙ

Мої сердечні справи? Не для тебе:

Не полюбляв раніш ти цих розмов.

ВАЛЕНТИН

Протею, друже, все тепер змінилось!

Мене кохання тяжко покарало

За те, що зневажав його раніш.

Живу, немов якась душа покутна!

З думок не йде мені моя кохана,

І я не їм, нудьгую, день у день

Нема мені просвітлої години,

А ніч по ночі сльози ллю гіркі.

Помстилося кохання за зневагу,

Забрало сон з подоланих очей, —

Вони стоять на варті і пильнують

Над невгамовним серцем цілу ніч!

О друже мій! Кохання — це тиран,

І я йому скоривсь! Тепер для мене —

Немає мук над муки від кохання,

Немає втіх — над радощі його!

Немає балачок поза коханням.

Кохання — все для мене! В слові цім —

Мій сон, обід, сніданок і вечеря.

ПРОТЕЙ

Спинись! В твоїх очах читаю я

Твою судьбу; а твій кумир, звичайно,

Був зараз тут?

ВАЛЕНТИН

Вона — небесний ангел!

О ні, вона — довершеність земна.

Скажи — божественна!

ПРОТЕЙ

О ні, не хочу

Підлещувати їй.

ВАЛЕНТИН

Ну, то мені.

Підлещуй; таж хвала живить кохання!

ПРОТЕЙ

Коли заслаб я на кохання, ти

Мені давав гіркі пілюлі; зараз

Ті ж самі ліки я даю тобі.

ВАЛЕНТИН

Тоді кажи про неї тільки правду;

Якщо і не богиня, то найвища

Вона з усіх красунь, і на землі

Ніхто їй дорівнятися не може!

ПРОТЕЙ

За винятком коханої моєї.

ВАЛЕНТИН

Без винятків, мій друже, як не хочеш

Образи щонайтяжчої завдати

Моїй коханій.

ПРОТЕЙ

Як? То я не можу

Віддать моїй над нею перевагу?

ВАЛЕНТИН

Я й сам твою звеличу: я вшаную

Твою кохану дозволом носити

Шлейф Сільвії, аби земля низька

Не запишалась тим, що поцілує

Її вбрання і раптом не зреклася

Вирощувати квіти запашні

І літніх днів не обернула в зиму!

ПРОТЕЙ

Це що за хвастощі, мій Валентине?

ВАЛЕНТИН

Пробач! Все, що кажу я, — це ніщо,

Коли із Сільвією порівняти,

Всі вищі досконалості — ніщо!

Її краса сіяє самотою.

ПРОТЕЙ

Хай самотою і живе.

ВАЛЕНТИН

О ні!

Нізащо в світі! Ні! Вона моя!

Владаючи цим скарбом, я багатий,

Як двадцять океанів, хай би в них

Був перлами коштовними пісок,

Прозорі хвилі хай були б нектаром,

А золотом — скелясті береги.

Даруй мені, що я забув про тебе,

Збагни — я ввесь захоплений коханням.

Ось щойно з нею вийшов мій суперник;

На розум небагатий він, але

Багатий він на гроші, й через те

Її отець йому дав перевагу;

Тож мушу я за ними поспішатись.

Адже кохання, — знаєш сам, — ревнивеї

ПРОТЕЙ

Ну, а вона ж тебе кохає?

ВАЛЕНТИН

Так.

Ми заручилися, ба навіть більше:

Уже призначено годину шлюбу,

І склав я хитрий план, як утекти нам;

Я влізу по драбині мотузяній

В її вікно. Я вже обміркував.

Сприятливо все склалось, нам на щастя!

Ходім до мене, любий мій Протею, —

Твоя порада стане нам в пригоді.

ПРОТЕЙ

Іди вперед; а я не забарюсь.

Я мушу йти до гавані по речі,

Які лишилися на кораблі;

Я заберу їх і прийду до тебе.

ВАЛЕНТИН

Повернешся негайно?

ПРОТЕЙ

Так, звичайно.

Валентин виходить.

Як світлом ясним поглинають кволе

Чи клином вибивають інший клин,

Так згадка про мою любов колишню

Зітерлася і зникла, мов туман

Супроти сонця нового. Чому б то?

Чи очі то мої, чи захват друга,

Її краса, а чи моя зрадливість

Мені зненацька розум замутили.

Вона красуня, так, але ж красуня

І Джулія, що я її кохаю.

Кохаю? Ні! Кохав колись, давно.

Моя любов свій загубила образ,

Розтанувши,