Збірка творів - Вільям Шекспір

Вже з півгодини як його віддав вам.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Не віддавали ви мені нічого!

Такі слова мені тяжка образа!

АНДЖЕЛО

Ви ображаєте мене ще більше,

Як берете мої слова під сумнів, —

Тим самим підриваєте кредит мій.

2-Й КУПЕЦЬ

Ану, дозорцю, взять його під варту.

СТРАЖНИК

Я герцога ім’ям вас арештую.

АНДЖЕЛО

О, це вже зачіпає честь мою!

Або платіть мені негайно гроші,

Або дозорця зараз попрошу

Вас взять під варту.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Як? Платить за те,

Чого я не одержував ніколи?

Що ж, йолопе, бери мене, як смієш!

АНДЖЕЛО

Дозорче, осьде маєш гроші; ну,

Бери ж його мерщій під варту. Я

І брата рідного не пожалів би,

Коли б сміявсь він з мене так зухвало.

СТРАЖНИК

Я арештую вас; ви чули скаргу?

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Корюсь тобі, аж поки не поставлю

Поруки я за себе. Начувайтесь,

Добродію! Глядіть, щоб вам за жарт

Не довелось позбутись і крамниці!

АНДЖЕЛО

О, я знайду в Ефесі правий суд.

Ганьбою він покриє вас, я певен.

Входить Дроміо Сіракузький.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Там корабель із Епідамна є,

Який лише на власника чекає,

Щоб вирушити в море. Я, мій пане,

Вже перевіз на нього наші речі;

Купив бальзаму, масла і горілки.

На кораблі готово все, й на море

Дме з берега веселий вітер; ждуть

Лиш власника і вас, мій пане.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Що?

Чи ти не збожеволів? От баран!

Жде корабель? Мене? Із Епідамна?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Та ви ж мене знайти його послали,

Щоб виїхати звідси.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

П’яний рабе!

Я посилав тебе по нагая

Й сказав тобі, навіщо він потрібен.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Мене по нагая ви посилали?

Мене до гавані послали ви —

Знайти вам корабель!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Про це з тобою

Поговорю пізніше і тебе

Навчу, як слухати мене уважніш.

Біжи мерщій до Адріани, блазню:

Віддай ключа й скажи їй, що у скрині,

Яку турецьким килимом покрито,

Є гаманець з дукатами: нехай

Пришле його; скажи їй, що мене

На вулиці під варту взято й гроші

Мені потрібні для застави. Ну ж бо!

Біжи щодуху, рабе; забирайся!

Тепер — в тюрму, там будем ждать слугу.

2-й купець, Анджело, стражник та Антіфол Ефеський виходять.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

До Адріани! Це туди, де ми

Обідали; де товстелезна краля

Мене женити на собі бажає.

Та я й не обніму такої туші!

Не йшов би я, — від неї верне душу;

А все ж господарю коритись мушу.

(Виходить)

Сцена 2

Дім Антіфола Ефеського. Входять Адріана й Люц іана.

АДРІАНА

Він, Люціано, спокушав тебе?

Що ти в очах у нього прочитала?

Що він те все поважно говорив?

Він червонів, чи блідість покривала

Йому лице? Веселий був? Смутний?

Чи на обличчі не відбився бій

Сердечних метеорів? О, їй-богу.

ЛЮЦІАНА

Він заперечував твої права на нього.

АДРІАНА

Він жодного мені не хоче дати.

ЛЮЦІАНА

Що він тут всім чужий, став присягати.

АДРІАНА

Він не збрехав, хоч клятву і зламав.

ЛЮЦІАНА

Про тебе мовила.

АДРІАНА

Що ж він сказав?

ЛЮЦІАНА

Кохання, що благала я для тебе,

У мене став благати він для себе.

АДРІАНА

А чим тебе хотів він спокусити?

ЛЮЦІАНА

Словами, що могли б і зворушити,

Як чесні; вихваляв красу, розмову.

АДРІАНА

То ти була ласкава з ним? Чудово!

ЛЮЦІАНА

Терпіння май. Прошу тебе пождати.

АДРІАНА

Не можу я, й не хочу я мовчати!

Не серцю, ні, — покірна язикові.

Він виродок, нікчема безтолковий,

Старе, безпутне, губи пожовтілі, —

Душа потворна у потворнім тілі.

ЛЮЦІАНА

Хто ж може ревнувати до такого?

Утратиш скарб такий — і слава Богу!

АДРІАНА

Не вірить серце, що верзе язик, —

Так чайки крик відводить від кубельця.

Хай буде він лихим в очах чужих.

Хоча й кляне язик, та ласки серце проситьі

Входить Дроміо Сіракузький.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Скоріш! До скрині! Гаманець шукайте!

ЛЮЦІАНА

Як ти засапався?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Бо біг! Давайте!

АДРІАНА

Де твій господар? Чи здоровий він?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Він в Тартара безодні, в пеклі він:

Його вхопив сам чорт у власні пута,

А серце в чорта крицею окуте;

Злий демон, дух жорстокий, туполобий;

Вовк, справжній біс у буйвола подобі;

Зрадливий друг, що руки зненацька накладає

На плечі, й скрізь негідник дорогу заступає —

В провулках і на площах, по вулицях, кутках;

Собака, що знаходить всюди вірний шлях,

Хоч бігає й безладно, а все ж таки впіймає, —

Отой, що душі в пекло все ж таки вкидає!

АДРІАНА

Та що там сталось, хлопче?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Не знаю що, але він під арештом.

АДРІАНА

Як під арештом? Хто ж тому виною?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Одне відомо: він в тюрмі закритий;

Його взяв біс, що в буйвола зашитий.

Скажіть, чи пошлете на викуп гроші?

АДРІАНА

Дай, сестро, їх.

Люціана виходить.

Невже ж то є у нього

Борг, про який не знаю я нічого?

Скажи, він арештований за вексель?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ні, не за вексель, — більше: взятий він

За золотий ланцюг; вам чути дзвін?

АДРІАНА

Дзвенить ланцюг?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ні, ні, я мушу йти.

Пробило дві, як я його покинув,

А щойно дзвін пробив одну годину.

АДРІАНА

Що, час назад біжить? Оце новини!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Тікає, бач, як стражника зустріне.

АДРІАНА

Заборгувавсь? Покинь невчасні жарти!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Так, час банкрот, він винен більш, ніж вартий.

Крім того, він ще й злодій: кожен знає,

Що час крадеться, день і ніч тікає.

Раз винен він, і краде, і стражника зустріне,

То як він не відстане за день хоч на годину?

Повертається Люціана з гаманцем.

АДРІАНА

Ось гроші, Дромйо; заплати хутчій,

Щоб випустили пана на поруки. —

Тяжкі думки розбили спокій мій,

Думки, що тішать і беруть на муки.

Виходять.

Сцена 3

Майдан.

Входить Антіфол Сіракузький.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Кого б я не зустрів — усі мене

Як давнього вітають друга, й кожен

Мене тут називає на ім’я.

Той пропонує золото мені;

Той просить завітати до господи,

А той за ласку дякує мені;

Той пропонує в себе щось купити.

Якийсь кравець мене закликав щойно

В свою крамницю й показав шовки,

Що він для мене начебто замовив,

І мірку з мене зняв. О, слово честі,

Я певен, що це чарівницькі штуки,

Що діють тут лапландські чаклуни.

Входить Дроміо Сіракузький.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Пане,