Дарую слово - Василь Твердохліб

Не примушуй мене, не примушуй, Щоб не скривдить святиней душі.

м. Жмеринка

2008 р.

Голосіння матері-України за загиблими Чорнобильцями

До дня Пам'яті — 22-ї річниці

Чорнобильської катастрофи

Ой, Боже, мій Боже, Всевишній, мій Боже, Хто ж моєму горю то й помогти зможе?, Хто розрадить душу і рану загоїть. Хто прийде до неньки, щиро заговорить? Ой, ви дітки, мої ясночолі, Чом ви так рано пішли в небуття?, Чому горе гірке, полинове, Все спопелило до щенту життя? Ой, синочки, мої яснокрилі, Чом прийшла невідрадна пора — Залишили ви матір у горі, Що й не висушить сльози весна? Покосило вас смертнеє лихо, Ви ж бо в пеклі спасали життя, Хто промовить — матусенько — тихо, Мамо, нене ви рідненька моя? Ой, скажіть, мої любії дітки, Щоб почули усі ваші слова, Що Чорнобильське пекло навіки Болить в серці і плаче душа... Щоби Ангел-спаситель із неба Захистив Україночку всю, Щоб святії заступники Божі