Відгуки
Сатирикон-XXI (збірка) - Олександр Ірванець
Читаємо онлайн Сатирикон-XXI (збірка) - Олександр Ірванець
Дивись ой дивись ой дивися Дивися бо буде тобі Не смій відвести погляду ні на мить Не змигни не кліпни не замружся Бо кожного разу як ти заплющуєш очі Світ змінюється миттєво Він робиться зовсім інакшим цілком не таким Як був ще мить перед тим Тому ти і проживаєш не одне своє куце життя А стільки життів скільки скліпнеш заки не осліпнеш І ти витрачаєш свої міліарди життів Так щедро й бездумно неначе вони не скінчаться ніколи Неначе тобі не буде нестерпно важко Одного разу заплющивши очі Знову розплющити їх Неначе ніколи не прийде Отой твій останній скліп Неначе останній схлип Тож зараз дивися пильно й уважно Хоч би як не свербіли повіки Терпи намагайся не кліпнути Бо протягом змигу ока Довгого нескінченного Завжди відбувається ЩОСЬ
Художник
Ви думаєте — легко? Ой, нелегко. Стою один, обличчям до стіни. Мої ненамальовані лелеки Перепливають небо восени. Ви думаєте — швидко? Ой, повільно Я опускаюсь вічності на дно. З підрамника волає божевільно Розіп’яте, порожнє полотно. О, полотно! Ти що не день малієш, Мов шагренева шкіра днів моїх. Великий світ. Всього не намалюєш. І все-таки не спробувати — гріх. Ви лічите на метри чи на літри, На тонни й грами всепланетний скарб, А в мене світ вміщається в палітру. В одну палітру. В кільканадцять фарб. Вона — мій еталон між еталонів, Супутниця у швидкоплинних днях. Свої замерзлі, втомлені долоні Відігріваю на її вогнях. Вона — моя непройдена дорога На ручці пензля, мов на важелі. Ви думаєте — довго? Ой, недовго Живем на незмальованій землі. Ви думаєте — близько? Ой, далеко Той дивний край, Куди через моря Летять ненамальовані лелеки І білі пелюстки календаря… Літо 1980 р. «Хтось говорить про гроші…»
Хтось говорить про гроші, А для мене з цих пір Листя чорної груші — Найдорожчий папір. Легко не зрозуміти, Затоптати у гній. Найжорстокіша в світі Девальвація мрій. Осінь 1980 р. «Вже літня ніч допита до останку…»
Вже літня ніч допита до останку. Вже жовті плями в кленів на щоках. Блювотина осіннього світанку Стікає жовто по моїх шибках. На обрії, на шпичаках чорнолісу
2007–2010 рр.
МІЙ ХРЕСТХудожник
Ви думаєте — легко? Ой, нелегко. Стою один, обличчям до стіни. Мої ненамальовані лелеки Перепливають небо восени. Ви думаєте — швидко? Ой, повільно Я опускаюсь вічності на дно. З підрамника волає божевільно Розіп’яте, порожнє полотно. О, полотно! Ти що не день малієш, Мов шагренева шкіра днів моїх. Великий світ. Всього не намалюєш. І все-таки не спробувати — гріх. Ви лічите на метри чи на літри, На тонни й грами всепланетний скарб, А в мене світ вміщається в палітру. В одну палітру. В кільканадцять фарб. Вона — мій еталон між еталонів, Супутниця у швидкоплинних днях. Свої замерзлі, втомлені долоні Відігріваю на її вогнях. Вона — моя непройдена дорога На ручці пензля, мов на важелі. Ви думаєте — довго? Ой, недовго Живем на незмальованій землі. Ви думаєте — близько? Ой, далеко Той дивний край, Куди через моря Летять ненамальовані лелеки І білі пелюстки календаря… Літо 1980 р. «Хтось говорить про гроші…»
Хтось говорить про гроші, А для мене з цих пір Листя чорної груші — Найдорожчий папір. Легко не зрозуміти, Затоптати у гній. Найжорстокіша в світі Девальвація мрій. Осінь 1980 р. «Вже літня ніч допита до останку…»
Вже літня ніч допита до останку. Вже жовті плями в кленів на щоках. Блювотина осіннього світанку Стікає жовто по моїх шибках. На обрії, на шпичаках чорнолісу
Відгуки про книгу Сатирикон-XXI (збірка) - Олександр Ірванець (0)
